- •6. Система фізичного виховання у народній педагогіці та її розвиток у спадщині видатних українських педагогів
- •7. Передумови і перспективи реформування національної системи фізичного виховання школярів 76
- •III. Засоби фізичного виховання 89
- •Визначення поняття 90
- •Визначення поняття 110
- •Визначення поняття 138
- •VI. Основи методики вдосконалення
- •VII. Загальні основи навчання рухових дій 245
- •5. Організація навчальної діяльності
- •1. Предмет теорії фізичного виховання і її місце в системі наукових знань
- •2. Джерела виникнення і розвитку теорії фізичного виховання
- •3. Вихідні поняття теорії фізичного виховання
- •3.1. Фізична культура
- •3.2. Фізичний розвиток
- •3.3. Фізичне виховання
- •3.4. Спорт
- •4. Заключення
- •1. Визначення поняття
- •2. Основи української національної системи фізичного виховання
- •2.1. Телеологічні основи
- •2.2. Науково-методичні основи
- •2.3. Правові, програмні та нормативні основи
- •2.4. Організаційні основи
- •2.5 Умови функціонування системи ' фізичного виховання
- •2.6Мета системи фізичного виховання в Україні
- •5. Основні завдання фізичного виховання
- •5.2. Оздоровчі завдання
- •5.3. Виховні завдання
- •5.3.1 Інтелектуальний розвиток учнів у процесі фізичного виховання
- •5.3.2. Моральне виховання учнів у процесі фізичного виховання
- •2. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання
- •2.1. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів
- •Зміст і форма фізичних вправ
- •3. Техніка фізичних вправ
- •4. Характеристики рухів
- •4.1. Просторові характеристики
- •4.2. Часові характеристики рухів
- •4.3. Просторово-часові характеристики
- •4.4. Динамічні характеристики
- •4.5. Ритмічні характеристики
- •5. Основні умови раціональної спортивної техніки
- •2. Збільшення швидкості руху.
- •3. Забезпечення безперервності руху і послідовності застосування сили певних груп м'язів.
- •5. Створення протидії діючим силам.
- •6. Класифікація фізичних вправ
- •7. Природні сили як засіб фізичного виховання
- •8. Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання
- •Визначення поняття
- •2. Принцип свідомості й активності учнів
- •2.1. Формування стійкого інтересу до мети і завдань занять
- •2.2. Самоаналіз дій учнів
- •2.3. Виховання в учнів творчого ставлення до занять
- •3. Принцип наочності
- •4. Принцип доступності й індивідуалізації
- •5. Принцип систематичності
- •6. Принцип міцності і прогресування
- •1. Визначення поняття
- •2. Практичні методи
- •Методи навчання рухових дій
- •2.2.Методи вдосконалення та закріплення рухових дій
- •2.3. Методи вдосконалення фізичних якостей
- •4. Метод використання слова
- •5. Метод демонстрації
- •6.Засоби навчання
- •Загальні вимоги до підбору і використання методів
- •1. Загальна характеристика фізичних якостей людини та методики їх удосконалення
- •1.1. Визначення понять
- •1. 3. Адаптація — як основа вдосконалення фізичних якостей
- •2. Основи методики розвитку сили
- •2.1. Загальна характеристика сили як фізичної якості людини
- •2.2. Фактори, що зумовлюють силові можливості людини
- •2.3. Засоби вдосконалення сили
- •2.4. Методика розвитку максимальної сили
- •Методика розвитку максимальної сипи шляхом збільшення м'язової маси
- •2.7. Поради щодо профілактики травм у процесі силової підготовки
- •2.8. Вікова динаміка природного розвитку сили
- •2.9. Контроль силових можливостей та деякі особливості методики їх вдосконалення у школярів
- •3.Основи методики розвитку прудкості
- •3.1. Загальна характеристика прудкості як фізичної якості людини
- •3.2. Фактори, що зумовлюють прояв прудкості
- •3.3. Засоби вдосконалення прудкості
- •3.4. Методика вдосконалення прудкості
- •3.4.1. Методика вдосконалення швидкості рухових реакцій
- •3.4.2. Методика вдосконалення швидкості циклічних рухів
- •3.4.3. Методика удосконалення швидкості ациклічних рухових дій
- •3.4.4. "Швидкісний бар'єр", його профілактика та усунення
- •3.5. Вікова динаміка природного розвитку прудкості
- •3.6. Контроль розвитку прудкості та деякі особливості методики їх удосконалення у школярів
- •4.1. Загальна характеристика витривалості
- •4.3. Засоби виховання витривалості
- •4.4. Методика удосконалення загальної витривалості
- •4.5. Методика розвитку швидкісної витривалості
- •4.6. Методика розвитку силової витривалості
- •4.6.2. При локальному розвиткові силової витривалості окремих груп м'язів:
- •4.6.3. При застосуванні ізометричних вправ параметри навантажень будуть такими:
- •4.7. Особливості вдосконалення витривалості в спортивних іграх та поєдинках
- •4.8. Вікова динаміка природного розвитку витривалості та контроль за її розвитком
- •5. Основи методики розвитку гнучкості 5.1. Загальна характеристика гнучкості
- •Фактори, від яких залежить прояв гнучкості
- •5.3. Засоби удосконалення гнучкості
- •5.4. Методика розвитку гнучкості
- •6. Основи методики удосконалення спритності
- •6.1. Загальна характеристика спритності
- •6.2. Фактори, що визначають спритність
- •6.3.1. Здатність до оцінки і регулювання динамічних і просторово-часових параметрів рухів
- •6.3.2. Здатність до збереження рівноваги
- •6.3.3. Здатність відчувати ритм
- •6.3.4. Здатність до довільного розслаблення м'язів
- •6.3.5. Здатність до узгодженості рухів
- •7. Загальні основи методики удосконалення спритності
- •8. Вікова динаміка розвитку та контроль спритності
- •Оздоровчі завдання 21
- •Виховні завдання : 23
- •Заключення ...141
- •VII. Учитель фізичної культури —
- •2. Визначення завдань уроку
- •2.2. Оздоровчі завдання
- •2.3. Виховні завдання
- •5. Проведення уроку
- •9. Деякі особливості змісту і методики проведення уроків із дітьми різного віку та стану здоров'я
- •II. Тип, завдання і побудова уроку.
- •III. Навчальний матеріал (зміст) уроку.
- •IV. Методи навчання і виховання.
- •VII. Результати уроку:
- •VIII.Схема педагогічного аналізу уроку фізичної культури за його частинами
- •1. Підготовча частина
- •2. Основна частина уроку
- •3. Заключна частина
- •2. Педагогічні функції, уміння та техніка вчителя
3.Основи методики розвитку прудкості
3.1. Загальна характеристика прудкості як фізичної якості людини
Численними дослідженнями встановлено, що прудкість є комплексною руховою якістю, яка проявляється через:
швидкість рухових реакцій;
швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів;
частоту (темп) необтяжених рухів;
швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називають різкістю. У фізичному вихованні та спорті важливішим є виховання здатності до
прояву швидкості в цілісній руховій діяльності, оскільки, наприклад, наявність швидкої реакції ще не гарантує швидкого подолання дистанції. Відсутня також кореляція між здатністю швидко бігати та плавати і навіть між ходьбою і бігом. Прямий зв'язок відзначається лише в тих вправах, які подібні за координацією (стрибок у довжину з розбігу — спринт).
Вимоги до швидкості в різних рухових діях не однозначні. Наприклад, у спортивних іграх (теніс, баскетбол) вирішальне значення має стартова швидкість. А в стрибках у довжину — швидкість бігу по дистанції.
Коротко охарактеризуємо кожен з названих компонентів прудкості.
Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.
Рухова реакція включає:
сприйняття подразника певними рецепторами;
передачу одержаної інформації від рецепторів до ЦНС;
аналіз отриманого сигналу в ЦНС і формування сигналу-відповіді;
передачу сигналу-відповіді до необхідних м'язів;
• збудження м'язових волокон і відповідь на подразник певним рухом чи руховою дією.
Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку сприйняття подразника до початку відповіді на нього (так званий латентний час)
Розрізняють різні реакції (Рис. ІЗ.).
Проста рухова реакція людини — це її здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник (сигнал).
Класичним прикладом простої реакції є старт у бігу, плаванні тощо. Латентний час простої реакції у нетренованих осіб становить 0,2-0,3 с, а в добре тренованих — коливається в межах 0,1-0,2 с. Він обумовлений генотипом, мало піддається тренуванню. Проста реакція має широкий діапазон переносу. Люди, які швидше реагують в одних ситуаціях, виявляються прудкішими і в інших. Тренування у різних швидкісних вправах позитивно позначається і на розвитку швидкості простої реакції. У зворотному напрямку перенос відсутній.
У процесі рухової діяльності, коли людина взаємодіє з предметами, приладами, партнерами та суперниками, постійно виникає дефіцит часу і простору, тому для її ефективності велике значення має здатність людини правильно і своєчасно реагувати на навколишні подразники. Це складні реагування, які залежать від оперативності точної оцінки ситуації, вибору оптимального рухового рішення та швидкості його реалізації.
В екстремальних умовах рухової діяльності найчастіше зустрічаються реакції на об'єкт, що рухається (РОР), та реакції вибору адекватної рухової дії на певні подразники (РВ).
Реакція людини на об'єкт, що рухається. Це її здатність якнайшвидше і точніше реагувати на нестандартні переміщення певного об'єкта (об'єктів) в умовах дефіциту часу та простору.
В основі реагування на об'єкт, що рухається, лежить уміння постійно утримувати його в полі зору, оцінювати просторові а часові параметри переміщення об'єкта та швидко підбирати адекватні відповіді.
Реакція вибору — це здатність людини якнайшвидше і точніше добирати адекватні відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та простору.
Складність РВ обумовлена великою різноманітністю можливих змін обставин. Велику роль у скороченні часу на реагування відіграє фактор передбачення ситуації на основі оцінки просторово-часових характеристик рухів у фазі підготовчих дій.
У процесі побутової та професійної рухової діяльності сучасна людина постійно стикається з необхідністю швидко й адекватно реагувати на подразники, що очікуються або раптово виникають. Деякі види професійної діяльності прямо пов'язані з такою необхідністю. Це накладає на вчителя обов'язок піклуватися про розвиток рухової реакції учнів, готуючи їх до майбутнього дорослого життя.
Швидкість поодиноких рухів. Прості необтяжені рухи (одиночний удар у боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки) вимагають максимального прояву швидкості. У складніших за координацією рухах швидкість їх виконання залежить від удосконалення між м’язової координації. Чим складніша за координацією та зовнішнім опором рухова дія, тим більше час її виконання обумовлений координаційними та силовими можливостями людини.
Частота (темп) не обтяжених рухів виключно важливе значення має у циклічних рухових діях (спринт) та при швидкому повторенні ациклічних рухів (серія ударів у боксі). Кожна рухова дія такого типу є упорядкованим чергуванням напруження та розслаблення м'язів-синергістів з одночасним розслабленням та напруженням антагоністів. При цьому варто пам'ятати, що процеси розслаблення протікають значно повільніше, ніж напруження. При невисокому темпі це чергування протікає чітко і безпомилково. При збільшенні темпу наступає такий момент, коли збудження м'язів-синергістів та антагоністів частково співпадає, що призводить до виникнення швидкісної напруженості, яка не дозволяє збільшувати і навіть підтримувати частоту рухів.
Швидкий початок руху (різкість) залежить від прояву вибухової сили і має значення для ефективності швидкісно-силових вправ, зростання швидкості початку рухів.