1. Предмет, завдання, основні поняття курсу «Регіональна економіка та розміщення продуктивних сил» та зв‘язок з іншими дисциплінами.

Регіональна економіка – наукова дисципліна, яка вивчає закономірності розміщення продуктивних сил, розвитку міст і районів. Досліджує просторовий аспект розвитку господарства, його галузей, вивчає фактори розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку, формування регіональних ринків, організацію простору в процесі господарського освоєння.

Регіональна економіка вивчає:

- об’єктивні передумови розвитку регіону (географічне положення, природно-ресурсний, демографічний, виробничий потенціали);

• виробничу структуру господарства;

• соціальну структуру господарства;

• умови життя людей;

• систему розміщення господарства;

• економічні зв’язки з іншими регіонами;

• національну економіку, як систему взаємопов’язаних регіонів.

ВИСНОВОК: Складовими предмету «Регіональна економіка» є:

• економіка окремого регіону;

• економічні зв’язки між регіонами;

• регіон ані системи (національна економіка – як система взаємопов’язаних регіонів);

• розміщення продуктивних сил;

• регіональні аспекти економічного і соціального життя.

Територія – це частина земної поверхні, яка характеризується певною площею, географічним положенням та іншими показниками.

акваторія – обмежена частина водної поверхні Землі;

Аероторія – частина повітряної оболонки Землі, яка співпадає або з певною територією або акваторією.

Неоднорідність території по певним ознакам обумовлює поділ території на регіони.

Регіон (region (лат)- країна, край, область) – це цілісна територія, яка відрізняється певними ознаками від другої території.

Одним з основних чинників економічного зростання регіону є раціональне розміщення продуктивних сил (оптимальне розміщення продуктивних сил щодо сировини, трудових ресурсів, районів збуту продукції – все це веде до зменшення витрат на виробництво однієї одиниці продукції, а значить дозволяє отримати максимальний прибуток). Саме ці питання і вивчає дисципліна «РПС».

Розміщення продуктивних сил – це наукова дисципліна, що обґрунтовує оптимальне розташування господарських об’єктів з метою максимізації прибутку від виробництва окремими суб’єктами, їхніми групами, в межах регіонів і народногосподарського комплексу в цілому.

Складовими загального прибутку можуть бути:

• зниження транспортних витрат;

• економія витрат робочого часу;

• зменшення псування продукції і покращення її якості;

• покращення структури фінансових фондів; підвищення добробуту населення.

Об’єкт вивчення РПС: продуктивні сили.

Предмет науки - це просторова організація продуктивних сил, вивчення якої здійснюється на різних рівнях: населений пункт, адміністративний район, область чи автономна республіка, економічний район, країна в цілому.

Ключовими поняттями є “розміщення виробництва”, “розміщення продуктивних сил”, “територіальна організація продуктивних сил”.

Розміщення продуктивних сил передбачає наявність об’єкта (продуктивні сили) та дії, спрямованої на цей об’єкт (розміщення); процес наукового обґрунтування втілення в практику господарювання конкретних рішень що до просторової (територіальної) організації.

Продуктивні сили – це система речових і особистих елементів, у процесі поєднання яких здійснюється виробництво.

До речових елементів виробництва належить: предмети праці – речі, які людина обробляє в процесі виробництва (ліс, вугілля, руда тощо), знаряддя і засоби праці (виробничі споруди, верстаки, устаткування, обробні землі тощо).

Сукупність речових елементів продуктивних сил (предмети, знаряддя і засоби праці) утворюють засоби виробництва.

Особисті елементи – це люди, які виробляють засоби праці та приводять їх у рух. Людина головна виробнича сила.

Виробництво має суспільний характер і містить два рівні відносин:

- відносини людей і природи (система “суспільство – природа”), які відбивають зміст процесу виробництва і узагальнюються в поняття продуктивної сили;

- відносини між людьми в процесі виробництва (система “суспільство – людина”), що характеризуються поняттям “виробничі відносини”.

Виробничі відносини – сукупність об’єктивних матеріальних економічних відносин між людьми у процесі суспільного виробництва та руху суспільного продукту від виробництва до споживання.

Основою виробничих відносин є відносини власності, які замулюють розподіл засобів виробництва, а також система людських відносин у суспільному виробництві.

Розміщення з точки зору економічної науки – це процес і водночас результат розподілу речових компонентів виробництва, населення (трудових ресурсів) і природних багатств.

Територіальна організація продуктивних сил – це упорядкований процес розміщення продуктивних сил у межах країни та її регіонів. Вона передбачає наявність системи цілеспрямованих зв’язків та відношень між окремими видами соціально-економічної діяльності людей на певних територіях країни. Крім того, територіальна організація продуктивних сил охоплює формування галузевих, міжгалузевих комплексів та інших регіональних і локальних господарських утворень.

Територіальна організація суспільства – це поняття ширше і глибше від поняття “територіальна організація продуктивних сил”. Тут йдеться про територіальний аспект всього суспільного розвитку на конкретному історичному етапі.

Головною метою розміщення продуктивних сил є підвищення соціально-економічної ефективності суспільної праці на основі використання принципів і закономірностей територіального функціонування економіки, зокрема територіально поділу праці, регіонального комплексоутворення, регіонально-цілісного підходу до управління.