IV. Типи держав згідно цивілізаційної теорії.

Історичний процес привів до складання понад двох десятківцивілізацій, що відрізняються один від одного не тільки усталеними в нихсистемами цінностей, панівною культурою, але й характерним для нихтипом держави.

У розвитку цивілізації проходять кілька етапів. Перший - локальніцивілізації, кожна з яких має сукупність взаємопов'язанихсоціальних інститутів, включаючи державу (древня єгипетська, китайська,західноєвропейська, Індська, Егейського та ін). Другий - особливіцивілізації (індійська, китайська, західно-європейська, східно -європейська, ісламська та ін) з відповідними типами держав. І,нарешті, третій етап - сучасна цивілізація з її державністю,яка в даний час тільки складається і для якої характерноспільне існування традиційних і сучасних соціально-політичнихструктур.

1. Місце держави в первинній цивілізації.

Існують різні підстави для типологізації цивілізацій і їхдержавності: хронологічні, генетичні, просторові,релігійні, за рівнем організації та ін Можна виділити три групивідносин, які визначають цивілізаційні характеристики держави ілежать в основі його цивілізаційної типології. У понятті цивілізаційноготипу держави виражаються обумовлені рівнем розвитку товарноговиробництва та обміну культурні особливості держав, що проявляються [6]:

1) у відносинах між суспільством (державою) і природою,

2) у міждержавних відносинах,

3) в їхніх стосунках із суспільством.

Для типології держав з точки зору цивілізаційного підходунайбільший інтерес представляє класифікація цивілізацій за рівнем їхорганізації. Передбачається ділити цивілізації на первинні та вторинні. Держави в первинних і вторинних цивілізаціях різко відрізняються один відодного за своїм місцем у суспільстві, виконуваної ролі і соціальну природу.

Первинні цивілізації беруть державно-країновий, хоча нерідкоі імперський характер. Зазвичай до них зараховують давньоєгипетську, шумерську,ассиро-вавілонську, іранську, бірманську, сіамські, кхмерською, в'єтнамську,японську та ін Їх аналіз показує величезну роль держави якоб'єднує і організує сили, не визначається, а визначальноюсоціальні таекономічні структури. Відмінною особливістю цихтовариств було поєднання держави з релігією в політико-релігійномукомплексі, де держава - більш ніж держава. Релігія ж прямовключає в себе обожненого правителя, тобто держава в культ вождя,фараона, раджі, мікадо і т.д. У первинних східних цивілізаціяхдержава був складовою частиною не тільки політичної надбудови, алеі базису, що було пов'язано із забезпеченням ним як політичного, так ігосподарського соціального функціонування суспільства.

4.2. Місце держави у вторинній цивілізації.

Вторинні цивілізації - це західноєвропейська, північноамериканська,східноєвропейська, латиноамериканська, буддійська і ін Тут проявилосявиразне розходження між державною владою і культурно-релігійнимкомплексом. Влада виявлялася вже не такий всемогутній і всепроникаючоюсилою, якою вона була у первинних цивілізаціях. Але і тут зцивілізаційної точки зору держава була компонентом, багато в чомупідпорядкованому культурно-релігійної системі.

Під вторинних цивілізаціях становище правителя було подвійним. Зодного боку, він засіб утвердження сакральних принципів і заповітів і вякості такого гідний усілякого покори. А з іншого - він сам немає право порушувати ці заповіти, інакше його владу незаконна. Його влада --служіння, належне слідувати ідеалу, і тому вторинна.