2.1. Проблема типології держави.

Як і будь-яке явище соціального життя, держава утримуєсуперечливі сторони і тенденції. Одне з протиріч полягає в тому,що держава одночасно виражає і класові і загальносоціальніінтереси. Саме це протиріччя випливає з того, що придушенняопору пригноблених класів на певних етапах розвиткудержави аж ніяк не єдина завдання держави. Будучи офіційнимпредставником всього суспільства, завідуючи його загальними справами, воно виражає ізагальнонаціональні інтереси. Тому можна говорити про державу як проносії якоїсь «загальної функції», тобто публічної влади, яка належитьне панує класу, а всьому суспільству і здійснюється з метою йогопідтримки.

Інакше кажучи, соціальну природу держави можна охарактеризуватитільки з урахуванням суперечливих завдань держави, те, що воно єсполучною силою цивілізованого суспільства, а не тільки машиною пригнобленогокласу.

Зазначене протиріччя в діяльності держави, що виражає в однеі той же час класові і загальносоціальні інтереси, реально існує ввигляді протиріччя між державою та громадянським суспільством. Якполітична форма цього товариства держава є вираз спільності,тоді як громадянське суспільство, навпаки, - вираз відмінності. Метоювсякої держави виступає в/о інтерес. Взаємини міждержавою і суспільством характеризуються конфліктом між загальним інтересом іприватним, розколом між політичною державою та громадянським суспільством,що, однак, не виводить їх за рамки єдності. Тісно переплітаючись, обидвісторони єдності можуть перетворюватися на якийсь час у політичнуспільність, в якій державне стає не відрізнятись відсуспільного.

Громадянське суспільство і держава знаходяться в стані безперервногопротидії, характер якого багато в чому залежить від ступеня розвиткусуспільства та його інститутів, від можливості останнього контролюватидії державної влади. В умовах недостатньої розвиненостігромадянського суспільства держава може проковтнути його, узурпувавши права ісвободи громадян.

Тому держава як форма повинна відповідати потребамгромадянського суспільства. Про це писав ще Кант: «громадянську свободу не можнаскільки-небудь значно порушити, не завдаючи шкоди всім галузямгосподарства, особливо торгівлі, а тим самим не послаблюючи сил держави підзовнішніх справах ...». Щоб функція держави як вираження спільностіпоєднувалася з його роллю як інструменту класового панування, воно змушенебрати на себе місію відомого компромісу між різними суспільнимисилами та їхніми інтересами, тобто кожен раз знаходити форму дозволу всіхпротиріч.

Таким чином, аналіз одного з протиріч держави показує,що воно, будучи формою організації суспільства, втілює у своїй особі якзагальні інтереси, так і інтереси спеціальні (інтереси пануючогокласу). У різні історичні періоди різні співвідношення тапріоритетність тих чи інших.

Але в будь-якому випадку держава виступає не тільки бездушною машиноюкласового придушення, а й інструментом підтримки громадського порядку,виконання спільних завдань. Звідси прогресуюче в XX столітті зростаннярегулятивної ролі держави, розростання всієї системи відповіднихмеханізмів, покликаних максимально обмежити сферу класового примусуі насильства.