Правове регулювання кредитних правовідносин

План

1. Поняття кредиту, кредитних правовідносин їх зміст та елементи.

2. Характеристика форм та видів кредиту.

3. Принципи за якими здійснюється банківське кредитування.

4. Структура типової форми кредитного договору.

5. Контрольна функція НБУ щодо надання кредитів банкам.

1. Поняття кредиту, кредитних правовідносин їх зміст та елементи.

Кредит посідає важливе місце у фінансовій системі України. Кредит –це важливий інститут, за допомогою якого держава здійснює мобілізацію та перерозподіл тимчасово вільних коштів і контроль за їхнім правильним використанням. Кредит сприяє підвищенню ефективності економіки, забезпечує перелив капіталу, стимулює грошовий обіг та є важливим інструментом державного регулювання економіки.

Економічні та правові основи кредитування закріплено в чинному законодавстві України. Найважливішими законодавчими актами, що регулюють кредитну діяльність банків, є Цивільний кодекс України, закон «Про банки та банківську діяльність», «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування», «Про заставу», «Про фінансовий лізинг», «Про Національний банк України». Водночас слід зазначити, що кредитування як правило є предметом регулювання окремого законодавчого акту.

В літературі трапляється багато різних визначень поняття кредиту. У банківському законодавстві немає визначення кредиту як правової категорії.

Термін кредит походить від латинського слова creditum — позика. Теоретики економічної науки визначають кредит як рух позичкового капіталу, що здійснюється на засадах строковості, повернення та платності.

Інші автори, розуміють кредит як грошові кошти або майно, що надаються однією стороною (кредитором) іншій стороні (позичальнику) в розмірі та на умовах, передбачених договором.

Таким чином, кредит здебільшого розуміється у двох значеннях:

1) вузькому — як сума коштів, що отримує позичальник від кредитора;

2) широкому — як сукупність суспільних правовідносин, що виникають, здійснюються та припиняються в процесі надання залучених раніше кредитором коштів у борг позичальнику.

Отже, під поняттям кредит слід розуміти що це позичковий капітал банку в грошовій формі та банківських металах, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності.

Кредит як інститут фінансової системи держави виконує емісійну, розподільчу і контрольну функції. Ці функції взаємопов’язані і мають у кредитуванні специфічні особливості.

- Емісійна функція здійснюється шляхом випуску і розміщення цінних паперів.

- Розподільча функція проявляється в процесі мобілізації та витрачанні централізованих і децентралізованих фондів, у розподілі та перерозподілі національного доходу між суб’єктами господарської діяльності.

- Контрольна функція забезпечує нагляд за правильним і ефективним використанням коштів, що надаються клієнтурі банками, та за їх поверненням у певні строки.

Відносини, що виникають між банками і клієнтами з метою одержання ними банківського кредиту, регулюються нормами права і називаються кредитними правовідносинами.

Банківські кредитні правовідносини – це правовідносини, в силу яких позичальник зобов’язується повернути у встановлений строк позичкодавцю – кредитній установі одержану суму грошей з відсотками.

Банківські кредитні правовідносини, як і решта правових відносин, складаються з таких елементів:

• суб’єктів ( позичкодавець ( лише кредитні установи), позичальник (підприємства, установи, організації);

• об’єкта (гроші, реальні товари, виконані роботи, надані послуги);

• змісту ( права, та обов’язки);

• юридичного факту (дії та події).