2.6 Методи дослідження та їх вибір

Студенту доцільно ретельно визначити (вибрати або самостійно розробити) методику дослідження (тобто сукупність методів та прийомів, які необхідні для його проведення) адекватно об'єкту, предмету, загальним завданням дослідження, накопиченому матеріалу.

Ці методи мають бути перспективними, давати надійні результати, відповідати сучасним принципам та логічній структурі (етапу) наукового дослідження, перебувати в тісному взаємозв'язку з іншими методами в єдиній методичній схемі.

Сучасна наука озброює дослідника багатим арсеналом методів, коло яких все розширюється. Тому він повинен зважити можливість поєднання методів дослідження, які доповнють один одного: декількох основних, основних та допоміжних, основних та контрольних.

Усі методи дослідження поділяються на теоретичні та емпіричні (практичні).

2.6.1 Методологія теоретичного дослідження

Без теоретичного творчого мислення неможливо:

- спростувати існуючі або створити нові наукові гіпотези (тобто припущення, які висуваються для пояснення деяких явищ і вимагають верифікації);

- дати глибоке пояснення процесів або явищ, які раніше були незрозумілими або слабко вивченими;

- зв'язати воєдино різні явища, тобто знайти стрижень досліджуваного процесу;

- науково узагальнити велику кількість досвідчених даних.

Творчий характер мислення при розробці теоретичних аспектів наукового дослідження полягає у створенні нових комбінацій з відомих елементів, і базується на наступних прийомах:

а) зборі та узагальненні інформації;

б) постійному зіставленні, порівнянні, критичному осмисленні;

в) виразному формулюванні власних думок, їх письмовому викладі;

г) вдосконаленні та оптимізації власних положень.

Творчий процес являє по суті розрив звичних уявлень і погляд на явища з іншої точки зору.

Власні творчі думки, оригінальні рішення виникають тим частіше, чим більше сил, праці, часу затрачається на постійне обдумування об'єкта дослідження, чим глибше студент захоплений дослідною роботою.

При теоретичних дослідженнях використовують як індукцію, так і дедукцію.

Індуктивний - це такий спосіб дослідження, при якому за окремими фактами та явищами встановлюються загальні принципи та закони.

Дедуктивний - це такий спосіб дослідження, при якому окремі положення виводяться із загальних.

Особливу роль у теоретичних дослідженнях відіграють способи аналізу та синтезу.

Аналіз - це спосіб наукового дослідження, при якому явище розчленовується на складові частини.

Синтез - протилежний аналізу спосіб, що полягає в дослідженні явища в цілому, на основі об'єднання пов'язаних один з одним елементів в єдине ціле. Синтез дозволяє узагальнювати поняття, закони, теорії.

Методи аналізу та синтезу взаємопов'язані, їх однаково використовують у наукових дослідженнях.

При аналізі явищ та процесів виникає потреба розглянути велику кількість фактів (ознак). Тут важливо вміти виділити головне. У цьому випадку може бути застосований спосіб ранжирування, за допомогою якого виключають все другорядне, яке не впливає суттєво на явище, що розглядається.

У наукових дослідженнях широко застосовується спосіб абстрагування, тобто відволікання від другорядних фактів з метою зосередитися на найважливіших особливостях досліджуваного явища.

У ряді випадків використовують спосіб формалізації. Сутність його полягає в тому, що основні положення процесів та явищ представляють у вигляді формул і спеціальної символіки, що дозволяє встановити закономірності між досліджуваними фактами.