Впровадження європейської тематики у вищу освіту

Міністри відзначають, що, згідно з їхнім закликом у Празі, сьогодні впроваджують додаткові спецкурси, курси та програми з європейською тематикою або орієнтацією.

Вони відзначають, що університети різних європейських країн започаткували ініціативу щодо об'єднання їх навчальних ресурсів та культурних традицій для розвитку єдиних програм навчання і розробки спільних ступенів на першому, другому та третьому рівнях.

Більше того, вони підкреслили необхідність значного періоду навчання за кордоном у межах програм спільних ступенів для багатомовності та розвитку мовної вправності, для розкриття потенціалу студентів у контексті європейської єдності та підвищення конкурентоспроможності на ринку робочої сили.

Міністри погоджуються докласти зусиль для усунення на національному рівні юридичних перешкод, що можуть заважати встановленню та визнанню спільних ступенів, а також активно підтримувати розвиток гарантій якості та єдиних навчальних програм, які ведуть до встановлення таких ступенів.

 

Підвищення привабливості Європейского простору вищої освіти

Міністри погоджуються, що слід прагнути до привабливішої та відкритішої європейської вищої освіти. Вони підтверджують готовність і надалі створювати стипендіальні програми для студентів з країн третього світу.

Міністри заявляють, що міжнародний обмін у вищій освіті має орієнтуватися на критерії якості та навчальної цінності, і погоджуються сприяти досягненню цієї мети. За всіх обставин таке сприяння має включати соціальні й економічні аспекти.

Вони заохочують співпрацю з іншими регіонами світу через проведення семінарів і конференцій для представників цих регіонів.

 

Можливість навчатися протягом усього життя

Міністри підкреслюють важливий внесок вищої освіти у впровадження навчання протягом життя в реальність. Вони вживають заходів для того, щоб спрямувати національну політику своїх країн до цієї мети і спонукати вищі навчальні заклади розширити можливості навчання незалежно від віку, включаючи визнання попередньої освіти. Вони наголошують, що такі дії мають бути невід'ємною складовою діяльності у сфері вищої освіти.

Крім того, міністри наголошують на виробленні кваліфікаційних рамок для Європейського простору вищої освіти, щоб розробити широкий спектр гнучких шляхів навчання, можливостей і технологій та доцільно використати кредити ECTS.

Вони відзначають необхідність розширення можливостей для всіх громадян, згідно з їхніми бажаннями та здібностями, вчитися протягом усього життя.

 

Додаткові дії

Європейська система вищої освіти та Європейська система наукових досліджень - основні запоруки інтелектуального суспільства.

Розуміючи необхідність тісних зв'язків між обома системами в "Європі знань", а також про важливість досліджень як складової частини вищої освіти, міністри вважають за необхідне розширити межі сучасної системи з двох циклів і включити докторський ступінь як третій цикл Болонського процесу. Вони підкреслюють важливість досліджень і міждисциплінарності для підвищення якості та конкурентоспроможності європейської вищої освіти. Міністри закликають до збільшення мобільності на докторському та післядокторському рівнях і заохочують університети до зміцнення співпраці у виконанні програм на здобуття докторського ступеня та у підготовці молодих науковців.

Міністри докладатимуть усіх зусиль, щоб європейські університети стали ще привабливішими й ефективнішими партнерами. Тому вони звертаються до університетів з проханням приділяти більше уваги дослідженням у технологічних, соціальних і культурних сферах розвитку суспільства.

Міністри розуміють, що існують перешкоди, які вищі навчальні заклади не зможуть подолати самотужки, а тому потребують значної підтримки, зокрема фінансової, та сприяння з боку національних урядів та європейських організацій.

На завершення міністри заявляють про необхідність підтримати наукові осередки на докторському рівні, що стимулюватиме поліпшення якості знань і стане невід'ємною ознакою Європейської системи вищої освіти.

 

Перевірка результатів

З огляду на цілі, установлені до 2010 року, очікується перевірка результатів Болонського процесу, яка дозволить одержати достовірну інформацію про реальний прогрес, а також дасть можливість у разі потреби внести корективи. Міністри визначили групу контролю для організації перевірки під час саміту 2005 року та для підготовки детального звіту за такими пріоритетними напрямами:

- гарантія якості;

- система двох циклів;

- визнання курсів і періодів навчання.

Отже, країни-учасниці будуть готові надати доступ до потрібної інформації для проведення відповідних досліджень. Доступ до банків даних буде полегшено.

Нові члени

Міністри вважають за потрібне ухвалити статтю про порядок прийняття нових членів у такому вигляді.

Країни - учасниці Європейської культурної конвенції можуть бути прийняті у члени Європейського простору вищої освіти, якщо вони доведуть своє бажання і готовність слідувати меті Болонського процесу і втілювати її у своїй освітній системі. Їх заяви мають містити інформацію про те, як вони дотримуються принципів та цілей Декларації.

Міністри вирішили прийняти заяви Албанії, Андорри, Боснії та Герцеговини, Ватикану, Росії, Сербії, Чорногорії та Македонії і привітати їх як нових членів, поширюючи таким чином процес уже у 40 європейських країнах.

Міністри визнають, що членство у Болонському процесі зумовлює значні зміни та реформи у всіх країнах, що приєднуються до нього. Вони згодні підтримувати нових членів на теоретичному та практичному рівнях.

 

Структура контролю

Міністри покладають вирішення всіх питань, зазначених у комюніке, а також здійснення загального керівництва Болонським процесом, включаючи підготовку до наступної зустрічі міністрів, на групу контролю, яка складатиметься з представників Болонського процесу, Європейської комісії, а також з консультантів Ради Європи, EUA, EURASHE, ЕSIВ та ЮНЕСКО. Ця група має збиратися не менше двох разів на рік. Очолюватиме її представник тієї країни ЄС, у якій відбуватиметься зустріч міністрів.

Правління, також очолюване президентською владою ЕС, має спостерігати за роботою в періоди між зустрічами. Правління має складатися з голови, віце-голови, попередніх та наступних президентів ЕС, представників трьох країн-учасниць, вибраних строком на один рік, та консультантів від Європейської комісії, EUA, EURASHE, ЕSIВ. Група та правління можуть скликати спеціальні робочі групи так часто, як вважатимуть за потрібне.

Загальний контроль виконуватиме секретаріат, до якого ввійдуть представники тієї країни, де відбуватиметься зустріч міністрів.

На першій після Берлінської конференції зустрічі групі доручається окреслити коло обов'язків правління та завдання секретаріату.

Програма роботи на 2003-2005 роки

Міністри просять Групу контролю скоординувати свою діяльність таким чином, щоб досягти результатів, зазначених у комюніке, та звітувати про досягнуте протягом наступної зустрічі міністрів у 2005 році.

Наступна конференція

Міністри вирішили провести наступну конференцію в Бергені (Норвегія) у травні 2005 року.

Берлінське комюніке: програма дій до 2005 року

Міністри вищої освіти більшості країн Європи зустрілися в Берліні 18-19 вересня 2003 року, обмінялися поглядами щодо прогресу в Болонському процесі та вирішували, що робити далі. Дві підготовчі групи зустрічалися кілька разів після Празької конференції 2001 року і склали офіційне повідомлення, яке пізніше міністри обговорили в Берліні.

Остаточна версія Берлінського офіційного повідомлення містить кілька специфічних та важливих зобов'язань. Міністри вирішили надати процесу подальшого розвитку, зобов'язуючись зробити три проміжні кроки протягом двох наступних років:

- гарантія якості;

- дворівнева системи;

- визначення рівнів і термінів навчання.

До 2005 року вони очікують отримати докладні звіти щодо зробленого в кожній країні за цими трьома пунктами.

Стосовно гарантії якості міністри наголосили, що, згідно з нашими принципами інституційної самостійності, обов'язкову відповідальність за гарантію якості вищої освіти буде покладено на саму інституцію. Вони домовилися, що до 2005 року всі національні системи гарантії якості мають містити:

•  визначення відповідальності задіяних органів та інституцій;

•  оцінювання програм та інституцій, включаючи внутрішній доступ, зовнішній огляд, участь студентів та публікації результатів;

•  систему акредитації, сертифікат або порівнянні інституції;

•  міжнародну участь, співпрацю та взаємоінформування.

Крім того, міністри звернулися до ENQA з пропозицією встановити ряд стандартів, процедур і вказівок щодо гарантії якості та приготувати звіт для конференції міністрів 2005 року.

Міністри взяли на себе реалізацію системи двох циклів "бакалавр" і "магістр" до 2005 року. У цьому контексті міністри розробили структуру кваліфікацій на національному та європейському рівнях. Такі структури кваліфікацій складають на основі обсягу робіт, рівня, результатів, компетенції та профілю навчання.

У контексті визначення рівнів та термінів навчання міністри наголосили на важливості Ліссабонської конвенції про визнання, яку найближчим часом мають ратифікувати всі країни - учасниці Болонського процесу. Визначено мету, щоб "кожний студент-випускник з 2005 року отримував автоматично та безкоштовно додатковий диплом", складений тією мовою, якою найбільше розмовляють у Європі.

Окремо до цих трьох найважливіших початкових вимог міністри зазначили, що корисно б було встановити близькі зв'язки між Європейським простором вищої освіти та Європейським простором дослідницької діяльності в "Європі знань". Але вони не стали зупинятися на розвитку тільки цих двох основних циклів вищої освіти, а вирішили додати рівень докторантури як третій цикл Болонського процесу.

Міністри вирішили адаптувати цей пункт у Празькому комюніке. З цього часу країни - члени Європейської культурної конвенції мають право вступити до Європейського простору вищої освіти, якщо вони надішлють заяву про бажання виконувати вимоги Болонського процесу до систем вищої освіти у своїх країнах. Одразу ж міністри отримали заяви на вступ від Албанії, Андорри, Боснії та Герцеговини, Ватикану, Росії, Сербії та Чорногорії і Македонії. Це означає, що з цього часу Європейський простір вищої освіти складається з 40 країн.

Керуватиме Болонським процесом та підготовкою до наступної зустрічі міністрів, як і в минулі два роки, Болонська група контролю. У Берліні вирішили, що ця група матиме додаткового консультаційного члена, тобто UNESCO (CEPES).

Комітет, подібний до групи контролю, на чолі з президентом ЄС спостерігатиме за зборами групи контролю. Врешті, повний контроль підтримає норвезький секретаріат, тому що Норвегія прийматиме наступну конференцію міністрів у травні 2005 року в Бергені.

Берлінське комюніке складається, як і Болонська декларація та Празьке комюніке, з довідкової інформації та рекомендацій щодо подальших дій, таких, як запровадження програм навчання протягом усього життя, ECTS, удосконалення європейської вищої освіти тощо. Однак комюніке - це також виконання трьох обов'язкових дій. Треба реалізувати його до 2005 року та перевірити фонди. Як зазначали в Берліні різні оглядачі зі Східної Європи та Латинської Америки, процес поширюється на більшість країн. Відлік часу до початку наступної зустрічі міністрів у Бергені розпочато, і ніхто із задіяних у цьому процесі не скаже, що 20 місяців - багато часу: уряди, інститути, органи гарантії якості та будь-хто інший повинні плідно працювати, щоб виконати зобов'язання, узяті в Берліні.