- •Розділ 1 міжнародні організації в системі регулювання міжнароднихекономічних відносин
- •1.1. Глобальний економічний простір як середовище формування міжнародних організацій
- •1.2. Типологія міжнародних організацій
- •1.3. Основні етапи становлення й розвитку системи міжнародних організацій
- •Розділ 2 механізм функціонуванняміжнародних організацій
- •2.2. Організаційно-функціональна структура міжнародних організацій
- •3.2. Організаційно-функціональна структура оон
- •3.3. Соціально-економічні органи оон
- •Розділ 4 міждержавні економічні організаціїзагальної компетенції
- •4.1. Організація економічного співробітництва йрозвитку (оеср) — Organization for EconomicCooperation and Development (oecd
- •4.2. Консультативні групи держав
- •Розділ 5 міждержавні організації з регулювання економічних відносин на галузевому рівні
- •5.1. Організації з регулювання в галузі промисловості
- •5.2. Організації з регулювання в галузі сільського господарства й продовольства
- •5.3. Організації з регулювання в галузі транспорту й зв'язку
- •Розділ 6 організації з регулювання в соціальній сфері
- •6.1. Міжнародна організація праці — моп (International Labor Organization — ilo
- •6.2. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури — юнеско (United NationalEducational, Scientific and Cultural Organization — unesco)
- •6.3. Всесвітня туристська організація — вто(World Tourism Organization — wto)
- •Розділ 7 міжнародні органзації у сфері регулювання світової торгівлі
- •7.1. Світова організація торгівлі — сот(World Trade Organization — wto)
- •7.2. Конференція Організації Об'єднаних Націй зторгівлі й розвитку — юнктад (United NationsConference on Trade and Development — unctad)
- •7.3. Міжнародний торговельний центрЮнктад/сот - мтц (International Trade CenterUnctad/wto - itc)
- •7.4. Комісія Організації Об'єднаних Націй з правміжнародної торгівлі — юнсітрал (United NationsCommission on International Trade Law — uncitral)
- •7.5. Міжнародні організації з урегулювання світовихтоварних ринків
- •Розділ 8 міжнародні валютно-кредитні організації
- •8.1. Сучасна система міжнародних валютно-кредитних організацій
- •8.2. Міжнародний валютний фонд — мвф(International Monetary Fund — imf)
- •8.3. Група Всесвітнього банку(The World Bank Group)
- •8.4. Регіональні банки розвитку
- •8.5. Банк міжнародних розрахунків — бмр(Bank for International Settlements — bis)
- •Розділ 9 міжнародні організації в боротьбі з незаконним бізнесом
- •9.1. Міжнародна система боротьби з незаконним бізнесом
- •9.2. Функції і діяльність фатф
- •Розділ 10 регіональні інтеграційні угруповання в європі
- •10.1. Особливості еволюції інтеграційних процесів у Європі
- •10.2. Європейський Союз — єс(European Union — eu)
- •10.3. Європейська асоціація вільної торгівлі — єавт(European Free Trade Association — efta)
- •10.4. Співдружність Незалежних Держав — снд(Commonwealth of Independent States — cis)
- •10.5. Організація Чорноморського економічногоспівробітництва — очес (Black Sea EconomicCooperation - bsec)
- •Розділ 11 регіональні інтеграційні угрупованняв азії, північній та південній америці, африці
- •11.1. Регіональні організації в Азії та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні
- •11.2. Регіональні організації в Північній та Південній Америці
- •11.3. Інтеграційні угруповання в Африці
- •Розділ 12 міжнародні неурядові економічніорганізації (мнео)
- •12.1. Особливості функціонування міжнародних неурядових організацій
- •12.2. Міжнародні об'єднання підприємців
- •12.3. Міжнародні торговельні і торговельно-промислові палати
- •Розділ 13 діяльність україни в міжнароднихорганізаціях
- •13. 1. Україна в організаціях глобального типу
- •13.2. Україна в міжнародних регіональних організаціях
- •13.3. Європейський вибір України
- •Навчальне видання
6.2. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури — юнеско (United NationalEducational, Scientific and Cultural Organization — unesco)
ЮНЕСКО заснована в 1946 р. До неї входять 183 держави-члени, серед них і Україна. В середині 80-х років США і ВеликаБританія вийшли з організації, звинувативши її в "надмірнійполітизації". Штаб-квартира знаходиться в Парижі.
Головна мета ЮНЕСКО - сприяти зміцненню миру йбезпеки через розвиток міжнародного співробітництва в галузіосвіти, науки й культури. Цілі організації: поглиблювати поро-зуміння за допомогою засобів масової інформації; розвиватинародну освіту й поширювати культуру; зберігати,поглиблювати й поширювати знання.
Функції ЮНЕСКО: розробляти й здійсненювати соціаль-ниі програми; організовувати світові конференції з проблемосвіти, науки й культури; охороняти пам'ятки історії й культу-ри; здійснювати публікації з питань освіти й культури.
Розробка й здійснення програм - одна з головних формдіяльності ЮНЕСКО. Найважливіші програми:
програма ліквідації неписемності;
програма технічної допомоги;
програма "Наука, технологія й суспільство";
програма "Людина й біосфера" (Man and Biosphere" -MAB);
загальна програма інформації;
міжнародна програма розвитку комунікацій;
програма "Початкова освіта для всіх";
програма перекладів ЮНЕСКО (переклад найсла-ветніших творів світової літератури) тощо.
Великого значення надає ЮНЕСКО поширенню інфор-мації з питань освіти, науки й культури. В 1978 р. була прий-нята Декларація про вклад засобів масової інформації в спра-ву зміцнення миру, розвиток прав людини. Велика групакраїн, що розвиваються, і соціалістичних країн звинуватилазахідні країни в "інформаційному імперіалізмі й колоніалізмі"й почала кампанію за утворення "нового міжнародного інфор-маційного порядку". Саме це й стало привідом для виходуСША й Великої Британії з ЮНЕСКО; цей акт негативно по-значився на діяльності організації, оскільки вона позбуласячленів, що давали найбільші внески до її бюджету.
Основні сфери діяльності ЮНЕСКО:
виховання;
наука;
культура;
комунікації;
соціальні науки й розвиток;
мир і права людини.
Значна робота здійснюється з охорони пам'яток історії йкультури; ЮНЕСКО взято під охорону понад 300 пам'ятоксвітового значення, серед них і "Софію Київську". Кожні двароки ЮНЕСКО складає перелік пам'ятних дат, присвяченихвидатним особам та історичним подіям у сфері освіти, науки,культури й комунікацій.
Організаційна структура ЮНЕСКО:
Генеральна конференція;
Виконавча рада;
Національні комісії;
Регіональні бюро;
Секретаріат.
Генеральна конференція - вищий орган ЮНЕСКО, скла-дається з представників усіх країн-членів, що мають по одно-му голосу. Конференція визначає цілі й програму діяльностіЮНЕСКО, скликає міжурядові конференції з питань освіти,природничих і гуманітарних наук, поширення загальнихзнань, обирає генерального директора.
Виконавча рада складається з 51 члена, які обираються запринципом географічної справедливості (з них 4 місця - длякраїн Східної Європи). Членами Ради повинні бути особи,компетентні в галузі мистецтва, літератури, науки, освіти й по-ширення знань, авторитетні кожен у своїй галузі. Виконавчарада готує порядок денний Генеральної конференції, розроб-ляє бюджет, реалізує рішення, прийняті Конференцією.
Національні комісії координують роботу ЮНЕСКО звідповідними урядовими органами країн-членів. Вони кон-сультують уряди, інформують громадськість про програмиЮНЕСКО.
Регіональні бюро (їх близько 50) підтримують зв'язокЮНЕСКО з регіонами, на які розгалужені держави-члени.
Секретаріат здійснює адміністративну роботу. Він скла-дається з департаментів: виховання, природничі науки, соціальній гуманітарні науки, культура, комунікація, інформація й інфор-матика. Секретаріат очолює Генеральний директор.
ЮНЕСКО підпорядковані міжнародні комісії з питаньосвіти, науки й культури. Серед них:
Міжнародна комісія з історії наукового й культурногорозвитку людства;
Міжнародна океанографічна комісія;
Комісія з культури й розвитку;
Міжнародна комісія з питань освіти в ХХІ ст.
В м. Гамбурзі функціонує Інститут ЮНЕСКО з питаньвиховання.
Щомісяця виходить журнал "Кур'єр ЮНЕСКО", щомістить, зокрема, багато цікавих даних про культуру народівсвіту