49. відомості та документація ДЗК на місцевому рівні.

Стаття 21. Склад відомостей і документів державного земельного кадастру Державний земельний кадастр містить відомості і документи, затверджені в установленому порядку, про земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення. Дані державного земельного кадастру про правовий режим земель, обмеження прав, кадастрове зонування, встановлені затвердженою земельно-кадастровою документацією, є обов’язковими для власників і користувачів, у тому числі орендарів земельних ділянок, а також для органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Зміни у відомості та документи державного земельного кадастру вносяться відповідно до закону. Власники і користувачі, у тому числі орендарі земельних ділянок, при проведенні земельно-кадастрових робіт зобов’язані забезпечити доступ виконавцям цих робіт до земельних ділянок, на яких проводяться ці роботи.

50.кадастровий план, його суть і призначення при ДЗК Стаття 49. Кадастровий план Кадастровий план земельної ділянки, кварталу, зони, села, селища, міста, району складається для графічного відображення необхідних елементів земельно-кадастрової інформації в масштабі, який забезпечує точність її відображення. На кадастровому плані зазначаються територіальні зони, кадастрові зони і квартали та їх межі, а також межі та кадастрові номери земельних ділянок, межі земельних угідь, межі земельних сервітутів. Кадастровий план створюється на паперових та електронних носіях. Зміст і порядок відображення земельно-кадастрової інформації на кадастровому плані встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Кадастровим планом території називається, складений на основі картографії, тематичний план кадастрового району або будь-який інший, заявленої в необхідному запиті, території в межах заданого кадастрового кварталу. Запитувані відомості надаються в текстовій і графічній формах. Кадастровий план земельної ділянки (скорочено КПЗД) - це цілісний документ, що включає в себе розділи, які відображають необхідні характеристики встановленого на кадастровий державний облік ділянки землі. Даний план необхідний для здійснення будівництва, проведення судових розглядів, для експлуатації об'єктів, а також проведення операцій з купівлі-продажу. Створення кадастрового плану земельних ділянок виконується за заявами як фізичних, так і юридичних осіб.Прийом заяв від фізичних та юридичних осіб на видачу відомостей ДЗК (кадастрового плану земельної ділянки та іншої інформації) виробляється або в центральній будівлі Департаменту, (по територіальної приналежності даної земельної ділянки). Контори-посередники надають свої послуги з отримання даного плану тільки, якщо сама ділянка вже поставлений на кадастровий облік (земельне свідоцтво отримано пізніше 2001 року, а ділянка має кадастровий номер).

51. Державний контроль у сфері ДЗК, його завдання і забезпечення. Контроль за використанням та охороною земель є однією з важливих функцій державного управління у зазначеній сфері суспільних відносин. Його завдання полягають у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами вимог земельного законодавства України. Варто звернути увагу на те, що контроль здійснюється: а) за усіма без винятку суб'єктами земельних відносин, а не лише за юридичними і фізичними особами; б) стосується всіх земель незалежно від форм власності.

Конкретні завдання, функції контролю за використанням та охороною земель, а також форми і методи його здійснення визначено в Законі України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року.

Метою контролю за використанням та охороною земель, що збігається з метою усієї екологічної діяльності, є задоволення справедливих соціальних, економічних, екологічних потреб нинішнього і майбутнього поколінь у сфері розвитку і охорони навколишнього природного середовища.

Його конкретні цілі визначаються основними формами діяльності у сфері використання й охорони земель, якими є: забезпечення екологічної безпеки людини.

Державний контроль за використанням і охороною земель являє собою діяльність компетентних органів держави, спрямовану на додержання вимог земельного законодавства, забезпечення гарантій реалізації земельно-правових норм та утвердження законності у земельних відносинах. Він дає можливість не лише виявляти й усувати наслідки земельних правопорушень, а й застосовувати у разі потреби до порушників земельного законодавства заходи відповідальності, Цей контроль охоплює усі категорії земель незалежно від форм власності та видів землекористування і поширюється на всіх суб'єктів земельних відносин.

Органами, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель, є Держкомзем, Мінекоресурсів, інші спеціально уповноважені державні органи. З метою підвищення ефективності державного управління земельними ресурсами, вдосконалення контролю за використанням і охороною земель у складі Держкомзему України було створено Державну Інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, що діє на основі Положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1958.

Відповідно до цього Положення завданнями Держземінспекції є такі: участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері земельних відносин; організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель; узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення. Відповідно до покладених на неї завдань Держземінспекція організує і здійснює контроль за додержанням органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, громадянами земельного законодавства; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; додержання законодавства у процесі укладання цивільно-правових угод, надання у користування, передачі у власність, вилучення земельних ділянок; виконанням комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від водної і вітрової ерозії, їх псування, забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, їх підтоплювання, заболочування, ущільнювання та інших процесів, що ведуть до погіршення стану земель. Крім того, Держземінспекція в межах своєї компетенції вживає заходів до усунення порушень земельного законодавства, видає спеціальні дозволи власникам землі та землекористувачам на зняття і перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок; подає пропозиції Держкомзему щодо анулювання ліцензій на проведення землевпорядних і землеоціночних робіт та ін.

З метою здійснення своїх завдань Держземінспекція має право відвідувати підприємства, установи, організації для перевірки стану земельних ділянок щодо їх використання і відповідних документів; давати у межах своєї компетенції обов'язкові для виконання власникам землі і землекористувачам вказівки (приписи) з питань використання і охорони земель; складати акти перевірок або протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення у сфері використання і охорони земель, а також подавати у встановленому порядку матеріали перевірок до відповідних органів для притягнення винних осіб до відповідальності; подавати до Держкомзему, його територіальних органів, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо фінансування заходів з охорони земель та ряд інших. Держземінспекція видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Голова Держкомзему, начальники обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів одночасно є головними державними інспекторами з використання та охорони земель України, областей, міст Києва і Севастополя, а їхні заступники - відповідно заступниками головних державних інспекторів.

Начальники районних відділів земельних ресурсів відповідно до посади є державними інспекторами з використання та охорони земель районів, а їхні заступники - заступниками державних інспекторів з використання та охорони земель районів.

Головні державні інспектори і державні інспектори з використання та охорони земель мають право брати участь у роботі комісій по прийняттю в експлуатацію меліорованих і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних і гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджують з метою підвищити родючість ґрунтів та охорони земель.

Таким чином, органи Держкомзему здійснюють державний контроль за: раціональною організацією території та використанням земельних ділянок власниками землі і землекористувачами відповідно до умов їх надання; поверненням самовільно зайнятих ділянок у стані, придатному для використання; виконанням комплексу заходів, передбачених умовами надання земельних ділянок нормативними документами та затвердженими проектами із захисту земель від водної та вітрової ерозії, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям, селів, підтоплювання, заболочування, засолювання, висушування, ущільнювання та від інших процесів погіршення стану земель.

Важливого значення набуває контроль за: рекультивацією порушених земель, зніманням, використанням і збереженням родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель, а також за своєчасним приведенням цих земель у стан, придатний для використання за призначенням; збереженням та експлуатацією протиерозійних гідротехнічних споруд і систем, захисних лісонасаджень, встановленням і збереженням межових знаків; наданням достовірних даних про наявність, стан використання земельних угідь за Державним земельним кадастром, а також інформації про наявність земель запасу.

Спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, державні управління екології та природних ресурсів в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, інші територіальні органи та інспекції зазначеного міністерства.

Відповідно до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 29 травня 2000 року, воно здійснює згідно з законодавством державний контроль за додержанням норм і правил у сфері використання та охорони природних ресурсів, у тому числі землі.

Мінекоресурсів України має право обстежувати підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, включаючи військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ і Служби безпеки України з метою перевірки додержання вимог щодо охорони земель.

Певні контрольні повноваження надвідомчого характеру у сфері земельних відносин також мають: органи інших міністерств, зокрема органи державного санітарного нагляду Міністерства охорони здоров'я України (у частині додержання санітарного законодавства при використанні земельних ділянок, встановлення і забезпечення правового режиму санітарно-захисних, оздоровчих, рекреаційних зон тощо); органи Держ-буду (у частині контролю за забудовою територій міст та інших населених пунктів, надання земельних ділянок у містах, додержання містобудівних правил і норм тощо); органи Міністерства аграрної політики (у частині контролю за охороною ґрунтів сільськогосподарського використання); органи Держкомлісу (у частині контролю за охороною і використанням земель лісового фонду); органи Державного комітету водного господарства України (у частині контролю якості зрошуваних і осушуваних земель) та деякі інші.

52. Державна експертиза земельно-кадастрової документації, її суть і порядок проведення.

Протягом 2009 року державна експертиза землевпорядної документації проведена по 848 об’єктах обов’язкової експертизи, це переважно проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для рибогосподарських потреб, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель та звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності. Крім того, проведено державну експертизу землевпорядної документації по 978 об’єктах вибіркової та добровільної експертизи З них оцінено позитивно – 1423 (78%), повернуто на доопрацювання – 368 (20%), оцінено негативно – 35 (2%). Протягом І кварталу 2010 року державна експертиза землевпорядної документації проведена по 71 об’єкту обов’язкової експертизи, це переважно технічна документація з нормативної грошової оцінки земель. Крім того проведено державну експертизу землевпорядної документації по 248 об’єктах добровільної експертизи. З них оцінено позитивно – 276 (86,5%), повернуто на доопрацювання – 42 (13,2%), оцінено негативно – 1(0,3%). Майже 100% подається проектно-технічна документація для проведення державної землевпорядної експертизи з Березнівського, Дубровицького та Острозького районів.

Передбачений у Положенні про здійснення державної землевпорядної експертизи порядок її проведення визначає строки, протягом яких має провадитися землевпорядна експертиза залежно від того, на якому рівні вона проводиться. Зокрема, для Держкомзему України цей термін складає ЗО днів, для Держкомзему АР Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів — до 20 днів. Вказані строки проведення державної землевпорядної експертизи є чинними для всіх об'єктів, що передаються на експертизу. Оскільки процедура приватизації земельних ділянок несільськогосподарського призначення включає підготовку і затвердження проекту відведення земельної ділянки, а також підготовку технічної документації на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які розірвані в часі, то згідно з чинним Положенням про здійснення державної землевпорядної експертизи вказані строки її проведення мають бути подвоєні -спочатку для проекту відведення передбачається до ЗО (20) днів, а потім, після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки що до ЗО (20) днів для експертизи технічної документації на виготовлення державного акта на право власності на землю. Враховуючи, що технічна документація на виготовлення Державного акта на право власності на землю в більшості своїй дублює технічну документацію, що подається для проекту відведення земельної ділянки, вбачається, що проведення державної землевпорядної експертизи технічної документації на виготовлення державних актів на право власності на землю є зайвим у процесі юридичного оформлення права власності на придбані земельні ділянки несільсь-когосподарського призначення. З врахуванням викладеного можна зробити висновок про необхідність і доцільність розроблення і прийняття спеціального закону «Про Державну землевпорядну експертизу», який би визначав правові, організаційні й фінансові підстави експертної діяльності у сфері землеустрою та землевпорядкування, загальні основи і принципи регулювання суспільних відносин у галузі організації та проведення державної землевпорядної експертизи з метою забезпечення кваліфікованої підготовки прогнозованих матеріалів використання І охорони земель, проектів землеустрою, матеріалів державного земельного кадастру, проектів з питань використання і охорони земель. Державну землевпорядну експертизу слід розглядати у законі як діяльність уповноважених органів державної влади, спрямовану на дослідження, перевірку, аналіз та оцінку об'єктів експертизи на предмет їх відповідності чинному законодавству, існуючим нормам і стандартам, а також підготовку обгрунтованих висновків для прийняття рішень у сфері використання і охорони земель, реалізації прав на землю. У пропонованому законі мають бути визначені також завдання і принципи державної землевпорядної експертизи, суб'єкти та об'єкти такої експертизи. При цьому в ньому важливо закріпити перелік об'єктів, які підлягають обов'язковій державній землевпорядній експертизі, і які - - вибірковій експертизі. Крім того, у законі варто було б визначити процедуру проведення державної землевпорядної експертизи, а також юридичне значення та термін чинності її висновків. Доцільно було б передбачити, що проведення державної землевпорядної експертизи фінансується за рахунок державного бюджету, а також визначити підстави і види юридичної відповідальності у сфері землевпорядної експертизи.

53. Особливості земельного кадастру у Великобританії. Земельний кадастр у Великобританії

Сучасна система вивчення земель у Великобританії розроблена службою сільськогосподарських земель Міністерства сільського господарства, рибальства і продовольства у 1968 р. Вона включає два основні етапи: фізичну й економічну класифікацію земель [19].

При фізичній класифікації всі землі країни залежно від ступеня впливу фізичних чинників, які обмежують їх використання у сільськогосподарському виробництві, об'єднують у п'ять класів зсмлепридатності. Основними фізичними чинниками, які впливають на сільське господарство, є: - клімат (кількість опадів, температура, тривалість вегетаційного періоду); - рельєф; - висота над рівнем моря та крутість схилів; - особливості ґрунтового покриву (вологість, глибина кореневмісного шару, механічний склад, структура, кам'янистість).

До першого класу відносять землі з дуже незначними обмеженнями їх сільськогосподарського використання або землі, які не мають таких обмежень. Вони придатні для вирощування широкого набору культур, у тому числі найбільш вибагливих садових, і забезпечують високу їх урожайність. До наступних класів відносять землі з невеликими, середніми, серйозними і дуже серйозними обмеженнями для сільськогосподарського використання. Економічна класифікація земель побудована на визначенні вартості стандартної чистої продукції кожного класу земель. Стандартна чиста продукція визначається як розрахункова вартість рільничої та садівничої продукції, властивої для цих земель при середньому рівні догляду і застосування добрив. Вона становить різницю між вартістю одержаної продукції і вартістю посівного або посадкового матеріалу. Для визначення середнього виходу стандартної чистої продукції необхідно обстежити мінімум 15 господарств, які охоплюють не менше 25% оцінюваної території. Якщо оцінювана територія перевищує 20 миль кв (51,2 км кв), треба обстежити не менше 50 господарств, які займають приблизно чверть території. Інколи можна обмежитись вивченням 8-10 господарств, якщо вони охоплюють близько половини оцінюваної території. В усіх випадках вибрані господарства повинні бути тиловими за системами ведення господарства і випасання худоби, достатньо рівномірно розподіленими на оцінюваній території, а сумарна частина продукції у кожному з вибраних господарств повинна становити не менше 700 фунтів стерлінгів у рік. Для кожного виділеного господарства визначають стандартну чисту продукцію у фунтах стерлінгів з одного акра (0,405 га). Розрахунок продукції проводять на основі площі культур і поголів'я худоби у власності господарів за останнім переписом сільськогосподарських доходів [19]. Стандартну чисту продукцію визначають для земель, зайнятих польовими, садовими (плодові, ягідні і овочеві культури), кормовими культурами й окремо для пасовищних земель. Розрахунок стандартної чистої продукції для площ вирощуваних культур приводять за вартістю фактичної продукції польових, садових і кормових культур, а для пасовищ – за вартістю продукції тварин, які випасаються на цих пасовищах. Для проведення оцінки земель Національне консультативне управління сільського господарства на основі масових фактичних даних розрахувало для основних районів країни середню чисту продукцію для польових, садових і кормових культур у перерахунку на акр зайнятої площі і середню чисту продукцію пасовищ у перерахунку на голову худоби, що випасається. Стандартну чисту продукцію для кожного досліджуваного господарства визначають множенням площі вирощуваних у господарстві культур на середній вихід чистої продукції відповідної культури з одного акра оцінюваної території. Сума одержаних добутків становить чисту продукцію ріллі і багаторічних насаджень господарства. Стандартну чисту продукцію пасовищ вираховують множенням кількості худоби, що випасається на оцінюваній території, на середній вихід тваринницької продукції на одну голову худоби. Стандартну чисту продукцію досліджуваного господарства з одиниці земельної площі знаходять діленням загальної чистої продукції рільництва, садівництва і тваринництва на сумарну площу вирощуваних культур і пасовищ. Одержані дані підлягають всебічному аналізу. Господарства, які мають невиправдано великі відхилення розмірів стандартної чистої продукції, вибраковують як нетипові, а їхні дані виключають із дальшої обробки. Середню стандартну чисту продукцію на акр оцінюваної території отримують шляхом діленням підсумкових даних цієї продукції всіх господарств, що вивчаються, на їх сумарну площу. За допомогою застосування статистичних методів визначають розміри й достовірність стандартної чистої продукції з акра земель, віднесених до різних класів землепридатності. Одержані дані використовуються для економічної класифікації земель в усіх господарствах оцінюваної території. Для забезпечення порівнянності якості земель на великих територіях обчислено середні показники національної чистої продукції з акра землі, які є вихідними даними при встановленні чистої стандартної продукції для кожної ділянки, виділеної при фізичній класифікації земель. Чисту національну продукцію з акра земель визначають за єдиними національними цінами окремо щодо рільництва, тваринництва і садівництва. Національну чисту продукцію в рільництві одержують у результаті множення середньої урожайності кожної культури в країні на середньонаціональну вартість продукції цієї культури. Обчислення проводять для всіх культур, включаючи трави на сіно, з урахуванням структури посівних площ. Національна чиста продукція пасовищ оцінюється за продуктивністю великої рогатої худоби й овець. При цьому національну чисту продукцію у молочному господарстві визначають внаслідок множення середнього надою на середню ціну молока, а у м'ясному господарстві – за вартістю приплоду. З одержаних даних вираховують вартість концентратів і кормових культур, вирощених на польових землях і витрачених на годування однієї голови великої рогатої худоби. Національну чисту продукцію у вівчарстві обчислюють за вартістю приплоду і вовни у перерахунку на одну вівцематку в рік за винятком вартості польових кормів. Національну чисту продукцію у садівництві оцінюють на основі середніх п'ятирічних даних. Середню національну продукцію з одного акра овочевих культур визначають за середньою щорічною вартістю реалізованої овочевої продукції, поділеною на середню площу овочевих культур. Вартість насіння і посадкового матеріалу порівняно з одержаною продукцією незначна, тому її не враховують. Середню національну продукцію ягідників отримують діленням вартості фактичної продукції за п'ять років на суму площ плодоносних, частково плодоносних і неплодоносних плантацій за ці роки за винятком середньої амортизаційної вартості закладки плантацій. Національну продукцію плодових культур обчислюють за середньою вартістю продукції за винятком втрат при зберіганні. Затрати на закладку насаджень з врахуванням строку їх використання незначні, тому ними нехтують. Економічна класифікація земель передбачає об'єктивну оцінку виробничих можливостей кожної земельної ділянки. Таку оцінку можна провести після нагромадження достатньої інформації для встановлення границь коливання середньої статистичної чистої продукції на акр кожного фізичного класу земель. Складність встановлення показників оцінки пояснюється значним коливанням розмірів стандартної чистої продукції з одиниці площі однакових фізичних класів землі у господарствах різної спеціалізації. Англійці вважають, що з часом будуть встановлені границі коливання стандартної чистої продукції на землях усіх класів землепридатності при можливих типах спеціалізації. На основі цих даних можна буде визначити взаємозв'язок між фізичною й економічною класифікаціями земель. При проведенні класифікації земель враховуються лише ті обмежувальні чинники, які неможливо усунути на сучасному рівні розвитку сільськогосподарської науки і техніки. Чинники, які раніше вважалися нездоланними перешкодами, надалі можуть легко усуватися, в результаті чого землі переводяться в більш високий клас. Ось чому через п'ять років проводиться коректування даних класифікації земель з урахуванням отриманої інформації про їх використання, розвитку наукових досліджень і технічних можливостей поліпшення земель. В той час як у більшості європейських країн кадастрові системи виникли як інструмент справедливого оподаткування земельних володінь, у Великобританії основна увага звернена на забезпечення гарантій прав власності і прав на користування землею. Кадастрова зйомка є фіксацією меж і зміни окремих земельних ділянок, а кадастр - це запис для кожної з таких ділянок, який проводиться для підтримання системи реєстрації юридичних актів щодо землі і права власності. Облік землі в Англії має багатовікову історію. Перший опис землі був здійснений в 1085 році. Проте реєстрація земельної власності до цього часу у всіх графствах не є обов'язковою. Переважає система, при якій зміна юридичного положення земельної власності не реєструється інакше, як нотаріально. При здійсненні купівлі-продажу землі покупець може вимагати точну документацію за довгий період, мінімум 30 років. Проте за згодою сторін процедура часто скорочується. Англійська система реєстрації власності передбачає можливу анонімність того, хто реєструє своє володіння. У Шотландії існує добровільна система реєстрації, яка практично прийнята всіма землевласниками. Через 20 років після внесення в реєстр будь-якого об'єкта земельної власності складається повний і точний документ, який фіксує всі зміни його юридичного стану і тоді при купівлі-продажу вимагаються відомості за цей період. Реєстр на всю Шотландію зберігається в Еденбурзі, де він був заснований в 1617 році. З 1990 року вся нерухомість у Великобританії, що продається, повинна бути зареєстрована. І хоч цей процес приведе до реєстрації більшої частини землі, все одно певна частина нерухомості залишиться незареєстрованою. Це будуть переважно королівські та державні землі, а також володіння великих компаній та великі помістя, для реєстрації який потрібне ще додаткове законодавство.

54. особливості земельного кадастру у Франції.

Для Франції, країни з наполеонівською адміністративною системою, характерним є розділення та тісна взаємодія земельного кадастру і реєстру нерухомості. Кадастр і реєстр є підзвітними Міністерству національної економіки та фінансів. У земельному кадастрі зібрана лише необхідна для цілей обкладення податками інформація, згрупована за земельними ділянками. Нотаріальна база нерухомості Франції включає усі типи нерухомості (квартири, будинки, паркова, землі, комерційні приміщення та промислові будівлі). Параметри до цієї бази вносяться поступово. Туди занесені усі параметри, що стосуються місця розташування, технічних характеристик та цін компонентів власності.

Офіційно система земельного обліку (реєстрації) у Франції називається кадастр, що підтримується французьким земельним реєстром, під керівництвом французького податкового органу (Direction Générale des Finances Publiques (DGFiP)). Титульний план (план, що позначає межі з метою реєстрації об’єкту) має назву «кадастровий план» (plans cadastrales), на якому зображено межі ділянок власників. Сам план не надає детальної інформації про власника нерухомості або усіх земельних наділів під час одноособового володіння. Якщо потрібна інформація про власника, треба звернутися до земельного кадастру комуни (matrice cadastrale). План показує пронумеровані ділянки, на основі яких ґрунтується право власності на землю. Хоча у плані буде зазначено споруди, розмір ділянки та назва місцевості (lieudit), у плані може не бути описання меж між територіями. Крім того, кадастр не показує точні розміри між об’єктами і тому відстань між ними не є такою, що фіксована законом. Така ситуація відображає походження планів, створених ще за Наполеона для розрахунку податку на землю.^[4]

Розмежування – процес, у результаті якого визначається межа між двома об’єктами нерухомості. На території виставляються один або два межових стовпа (межові відмітки). З самого початку, багато сторіч тому, такими відмітками слугував кам’яний чи бетонний позначник, встановлений на землі.. Зараз це вже маркер з пластику, вкопаний у землю. Такі позначники захищені законом і тому знищення, пошкодження чи незаконне пересування їх є злочином. Порушник може потрапити за грати або сплатити значну суму штрафу. Процес розмежування території між двома об’єктами може проводитися за згодою обох (або більше) сторін або згідно з постановою суду.^[5]