Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОНД_24.01.11.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
13.11.2019
Размер:
1.15 Mб
Скачать

1.2. Поради з раціонального використання свого професійного потенціалу

Праксеологічна культура як неодмінний компонент будь-якої діяльності – це комплекс знань, вмінь, рис характеру, що забезпечують найбільш раціональне практичне використання професійного потенціалу, здатність вибору в конкретних умовах високорезультативних, економних та надійних способів діяльності.

Принципи, які складають мінімальний комплекс найбільш фундаментальних праксеологічних орієнтирів, це: 1) сконцентрованість дій, 2) комплексність, 3) виокремлення необхідного і суттєвого, 4) поетапність розвитку, 5) організаційна гнучкість. Розгляньмо детальніше ці орієнтири.

Принцип сконцентрованості дій вимагає сфокусованості часткових та проміжних функцій усіх рівнів на досягнення кінцевих цілей. Цей принцип ґрунтується на засадах синтезу і для його досягнення треба:

  • продумати і чітко сформулювати цілі майбутньої діяльності;

  • орієнтуватися на ефективність цілей, що обираються, з погляду на надійність досягнення, радикальність вирішення проблеми, мінімізацію ресурсних витрат;

  • раціонально розділити складну ціль на простіші підцілі та впорядкувати часткові цілі вищим;

  • методично довести до завершення обраний курс через усі необхідні етапи, долаючи неминучі перешкоди та помилки.

Принцип комплексності вимагає всебічного взаємодоповнюючого впливу на суттєві сторони та зв’язки об’єкта, що є однією з найважливіших умов ефективності діяльності. Для досягнення цього принципу необхідно:

  • сприймати об’єкти багатоаспектно, бачити широкий діапазон альтернативних способів та засобів вирішення проблем;

  • врахувати та ініціативно використовувати різносторонні фактори і зв’язки в об’єкті;

  • поєднувати різні способи впливу на об’єкт, адекватно сприймати і враховувати різні погляди (підходи), поєднувати їх конструктивні риси у цілісний задум.

Проте слід пам’ятати, що неможна розрізнено сприймати сторони (елементи) складних об’єктів.

Принцип виокремлення необхідного і суттєвого (інформації, проблеми, елементів, зв’язків) вимагає вміння вирізнити їх у складному об’єкті, що досягається наступними діями:

  • зрозуміти об’єктивний характер функціональної нерівноцінності різних складових (зв’язків, елементів, інформації) складного об’єкта;

  • розпізнати, оцінити і виокремити:

а) найменш суттєві складові (зв’язки, елементи, інформацію), що обмежують загальну ефективність діяльності,

б) середні за значенням складові (зв’язки, елементи, інформацію), які позитивно впливають на інші складові і таким чином на стан і ефективність в цілому,

в) важливі і необхідні складові, навіть незначне покращення яких надає значний ефект;

  • сконцентрувати увагу і зусилля на головних завданнях.

Тут слід зазначити, що неможна керуватися при визначенні суттєвості тієї чи іншої складової суб’єктивними міркуваннями.

Принцип поетапного розвитку вимагає розчленування діяльності з вирішення складної проблеми на послідовні етапи вирішення спочатку простих задач, а потім складніших. Для цього необхідно:

  • зрозуміти необхідність поетапного способу дій при вирішенні складних проблем;

  • раціонально розчленувати процес вирішення складної проблеми на послідовність простіших, функціонально завершених етапів невпинного просування до кінцевої мети;

  • виявити витримку і рішучість у діях, що допоможуть запобігти як пропусканню, ”перескакуванню” об’єктивно необхідних етапів, так і надмірному розтягненню вже освоєних.

Принцип організаційної гнучкості передбачає здатність до оптимізуючої перебудови (адаптування) організаційних форм і способів діяльності стосовно специфіки конкретних ситуацій функціонування на різних етапах розвитку. Для досягнення цього принципу потрібно:

  • зрозуміти необхідність врахування якісної своєрідності конкретних ситуацій функціонування, специфіки умов і вимог на кожному новому етапі розвитку;

  • своєчасно і точно визначити якісно нові завдання кожного з етапів, мобільно перебудовувати організаційні форми і способи діяльності в нових умовах;

  • зорієнтуватися на створення гнучких систем, здатних до адаптивного перекомпонування структури і способів функціонування за зміни умов.