29.Конституційний статус судової влади.

Основне призначення судової влади — захист права і законних інтересів індивіда від будь-яких проявів свавілля.

Судова влада в Україні — різновид і повноправна гілка державної влади.

Разом з тим судова влада має властиві тільки їй ознаки. Діяльність органів законодавчої і виконавчої влади нерідко перетинається: наприклад, Кабінет Міністрів України — найвищий орган виконавчої влади — має право законодавчої ініціативи. Правосуддя ж в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами або посадовцями не допускається.

Правосуддя — це особливий вид державної діяльності, суть якої полягає в розгляді і дозволі кримінальних, цивільних і інших справ. Правосуддя здійснюється в строго визначеній законом процесуальній формі.

Органи виконавчої влади і їх посадовці мають строгу ієрархію: нижчестоящі органи і посадовці підлеглі вищестоящим. На відміну від них посадовці судової влади незалежні і один від одного, і від будь-якого іншого, зовнішнього впливу. Судді підкоряються виключно закону.

Відмітною ознакою судової влади є також особливий статус її посадовців. Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді і народні засідателі і присяжні.

Професійні судді посідають посади безстроково (окрім суддів Конституційного Суду України і суддів, що призначаються на посаду судді вперше). До кандидата на посаду професійного судді пред'являються особливі вимоги, незіставні з вимогами до кандидатів на інші державні посади. Суддя не має права суміщати свою професійну діяльність ні з якою іншою, окрім наукової, педагогічною, творчою діяльністю. Суддя не може бути членом політичної партії. Всі ці обмеження і вимоги покликані забезпечити справжню незалежність і безсторонність судді.

Діяльність судової влади контролюється особливим способом і здійснюється у вигляді касаційного і наглядового розгляду справи вищестоящим судом. У перспективі в судах України здійснюватиметься також апеляційний розгляд справ.

30.Виборча система України.

Виборча система — це спосіб розподілу депутатських мандатів залежно від результатів голосування. В світі існує декілька видів виборчих систем:

1) мажоритарна система. Відповідно до цієї системи створюються територіальні виборчі округи, в кожному з яких всі мандати одержує той (кандидат, партійний список), хто зібрав найбільшу кількість голосів виборців. Є три різновиди мажоритарної системи.

Згідно мажоритарній системі кваліфікованої більшості кандидат або партійний список для свого обрання повинні одержати дві третини голосів виборців.

Згідно мажоритарній системі абсолютної більшості вибраним вважається кандидат (партійний список), за якого проголосувало більше половини виборців, що брали участь у виборах (50 % + 1 голос).

Як правило, застосування мажоритарної системи кваліфікованої і абсолютної більшості відразу не дає результату. Тому проводиться другий тур голосування, в якому беруть участь двоє кандидатів (партійних списків), що набрали найбільшу кількість голосів. Для перемоги в другому турі голосування досить відносної більшості голосів.

Згідно мажоритарній системі відносної більшості вибраним вважається кандидат (партійний список), що набрав голосів більше, ніж інші кандидати;

1. пропорційна система. депутатські місця розподіляються пропорційно зібраним голосам виборців. У країні утворюється або єдиний загальнодержавний багатомандатний округ, або декілька багатомандатних округів. Політичні партії та їх блоки формують списки кандидатів в депутати. Виборці голосують за партійний список.

4) Обидві системи підрахунку голосів і розподілу мандатів мають свої достоїнства і недоліки. Тому в Україні встановлена змішана (мажоритарно-пропорційна) виборча система, яка покликана пом'якшити недоліки і використати переваги обох систем. Одна половина складу Верховної Ради (225 народних депутатів України) обирається на основі мажоритарної системи відносної більшості, а друга — на основі пропорційної виборчої системи.