1.5.Місце громадського самоврядування в системі управління вищою освітою.

До громадських організацій у галузі освіти відноситься Національний Студентський Союз (НСС).До складу НСС входить студентська рада кожного університету України.

Студентське самоврядування у вищому навчальному закладі – невід'ємна частина громадського самоврядування, що забезпечує захист прав і інтересів осіб, які навчаються у навчальному закладі та їхню участь в управлінні вищим навчальним закладом.

Студентське самоврядування – форма управління, що припускає активну участь студентів у підготовці, прийнятті та реалізації управлінських рішень, що стосуються життєдіяльності вищого навчального закладу або його окремих підрозділів, захист прав та інтересів студентів, включення студентів в різні види соціально значимої діяльності.

Принципи діяльності органу студентського самоврядування у навчальному закладі

1. Добровільність. Діяльність громадської організації має сенс лише тоді, коли молода людина бере участь у діяльності організації без примусу. Добровільна участь припускає, що людина більш відкритий перед ситуацією, перед собою та іншими.

2. Вибір цілей участі. Зміст будь-якої діяльності в організації обговорюється з усіма учасниками, максимально прислухаючись до думки кожного, орієнтуючись на досвід і потреби.

3. Самоврядування. Молоді люди, вибравши мету діяльності, обговоривши тему, самі повинні вирішити, як вони будуть домагатися цих цілей, тобто визначати форми діяльності, планувати конкретні дії, розділити відповідальність, оцінювати результати.

Основними завданнями органів студентського самоврядування є:

• участь у вирішенні всіх питань розвитку університету, що стосуються студентства;

• забезпечення і захист прав та інтересів студентів;

• забезпечення виконання студентами своїх обов’язків;

• забезпечення участі студентів в управлінні університетом;

• сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;

• сприяння у створенні умов для проживання і відпочинку студентів;

• забезпечення інформаційної, правової, психологічної, матеріальної допомоги студентам (спільно з відповідними службами);

• налагодження міжнародних зв’язків;

• організація культурно-масової роботи;

• організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями.

1.6.Основні шляхи реформування вищої освіти відповідно до національної програми «Освіта»(Україна ххі):

• створення у суспільстві атмосфери загальнодержавного, всенародного сприяння розвиткові освіти, неухильної турботи про примноження інтелектуального та духовного потенціалу нації, активізація зусиль усього суспільства для виведення освіти на рівень досягнень сучасної цивілізації, залучення до розвитку освіти всіх державних, громадських, приватних інституцій, сім'ї, кожного громадянина;

• подолання девальвації загальнолюдських гуманістичних цінностей та національного нігілізму, відірваності освіти від національних джерел;

• забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень;

• відхід від засад авторитарної педагогіки, що утвердилися у тоталітарній державі і спричинили нівелювання природних задатків і можливостей, інтересів усіх учасників освітнього процесу;

• підготовка нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професіонального та загальнокультурного рівня;

• формування нових економічних основ системи освіти, створення належної матеріально-технічної бази;

• реорганізація існуючих та створення навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експериментальних майданчиків для відпрацювання та відбору ефективних педагогічних інновацій та освітніх модулів;

• радикальна перебудова управління сферою освіти шляхом її демократизації, децентралізації, створення регіональних систем управління навчально-виховними закладами;

• органічна інтеграція освіти і науки, активне використання наукового потенціалу вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ, новітніх теоретичних розроблень та здобутків педагогів-новаторів, громадських творчих об'єднань у навчально-виховному процесі;

• створення нової правової та нормативної бази освіти.