11

Тема 1 Сутність та класифікація організацій як об’єктів управління

План:

1. Роль організацій в сучасному суспільстві. Загальна класифікація організацій.

2. Соціально-економічні функції та характерні риси підприємницьких організацій.

3. Класифікація підприємницьких організацій по сферам і масштабам господарської діяльності.

4. Класифікація підприємницьких організацій по організаційно-правовим формам господарської діяльності.

5. Формальні та неформальні об`єднання підприємницьких організацій. Транснаціональні та багатонаціональні корпорації.

1. Роль організацій в сучасному суспільстві. Загальна класифікація організацій.

Одним із ключових понять даної навчальної дисципліни є поняття «Організація». Термін «Організація» в українській мові має декілька значень. Академічний словник української мови зафіксував активне вживання слова організація» в 4-х різних значеннях.

1. Дія за значенням: організувати, організуватися; організовувати, організовуватися. Якщо дія триває довший час і виконується групою людей, то вона є процесом організовування чогось,упорядковування, улаштовування (організація праці, організація діяльності, організація управління тощо).

2. Об'єднання людей, суспільних груп, держав на базі спільності інтересів, мети, програми дій (Організація Об'єднаних Націй, профспілкова організація). У теорії менеджменту прийнято для зручності будь-яку юридичну особу (підприємство, банк, навчальний заклад, лікувальний заклад тощо) називати організацією. Отже, під організацією розуміється соціальний інститут, створений засновниками на ґрунті спільності інтересів, як правило, економічних, політичних, культурних, спортивних.

3. Особливості будови чого-небудь, структура. (Приклад: Від вищих кліткових рослин водорості відрізняються простішою організацією.)

4. Фізичні й психічні особливості окремої особи (душевна організація людини.).

В менеджменті використовуються перші два значення цього терміну:

1) Організація, як соціальна спільнота. – група людей, яка координує свою діяльність заради досягнення спільної мети.

2) організація, як одна з чотирьох головних загальних функцій менеджменту (поряд з плануванням, мотивацією та контролем).

Основна життєдіяльність людей в сучасному суспільстві і, зокрема, економічна діяльність, відбувається в організаціях. Якщо в доіндустріальному суспільстві основними осередками трудової діяльності були домашні господарства, то в сучасному індустріальному суспільстві такими суб’єктами є різні організації. На ключову роль організацій в сучасному суспільстві звертає увагу відомий вам один з найбільш авторитетних дослідників процесів управління організаціями, американський економіст, нобелевський лауреат Герберт Саймон. У ювілейному виданні у 1997р. своєї класичної праці (перше видання у 1947р.) „Адміністративна поведінка: Дослідження прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції” він пише: „Прибульці з іншої планети дуже здивувались би, почувши, що наше суспільство називає свою економіку ринковою. Вони неодмінно спитали б, чому ми не називаємо її організаційною. Адже вони побачили б величезні агломерації людей, що працюють в організаціях, величезні бізнесові фірми, державні агентства, університети. Вони дізналися б, що 80 і більше відсотків людей, які працюють в умовах індустріального суспільства, діють під егідою тих чи інших організацій. Прибульці неодмінно зауважили б, що наше суспільство слід називати принаймні „організаційно-ринковим” (с.20).

Яку ж роль відіграють організації в сучасному суспільстві?

1). Саме завдяки організаціям в сучасних умовах людина і суспільство в цілому задовольняє свої багатопланові потреби.

2) Організації є основними джерелами формування національного багатства.

3) Функціональний розподіл, операційна спеціалізація та кооперація значно підвищують ефективність праці, а цього можна досягти лише в організації, в якій досягається синергетичний ефект узгодженої колективної праці.

4) Високопродуктивна трудова діяльність можлива лише в організаціях. П. Самуельсон та В. Нордхаус, звертали увагу на те, що високопродуктивне виробництво традиційних матеріальних благ можливе,тільки на підприємствах, так як „для досягнення ефективності, як правило, необхідне високомасштабне виробництво, мобілізація значних фінансових ресурсів, а також детальне управління та контроль за здійснюваною діяльністю”

5) Створення організацій певним чином знижує невизначеності і ризики, пов`язані з господарською діяльністю в ринкових умовах.

Усі організації можна класифікувати за багатьма критеріями. Розглянемо лише основні з них.

1. За характером стосунків і відносин між учасниками – формальні та неформальні організації.

2. За кількістю цілей – прості та складні.

3. За змістом цілей. Кожна організація є неповторною і в своїй діяльності намагається досягти своїх специфічних цілей. Але незважаючи на це усі організації можна розподілити на дві великі групи: Організації, які ставлять за мету одержання прибутку – підприємницькі організації і організації некомерційні. Саме підприємницькі організації і будуть подальшим об`єктом розгляду навчальної дисципліни «менеджмент організацій».

Сучасне підприємництво у своєму розвитку пройшло два етапи: 1) індивідуальне підприємництво; 2) організаційне підприємництво.

Чим відрізняється організаційне підприємництво від індивідуального?

1. При індивідуальній формі підприємницькі, управлінські і виконавські функції зосереджені в руках однієї особи. При організаційній – розподілені між учасниками організації.

2. При індивідуальній формі підприємець є повноцінним власником усього майна, яке він використовує у своїй діяльності. При організаційній – усе майно, яке вкладено у капітал організації до моменту ліквідації організації є власністю самої організації, а засновник організації – її учасником. В законодавстві України навіть існує термін «юридична особа», якого набуває організація з моменту її створення.

3. Компетенція господарської влади в підприємницькій організації не є довільною, як у індивідуального власника певного майна, а жорстко регламентованою загальними принципами, правилами та нормами функціонування організації.

В економічній літературі для визначення підприємницьких організацій використовується декілька термінів. Дуже поширеним є термін „підприємство”, але навіть в господарському законодавстві України його зміст трактується неоднозначно. В „Господарському кодексі” – це організація, створена для підприємницької діяльності, яка має статус юридичної особи, а в „Цивільному кодексі” – майновий комплекс, який є знаряддям для здійснення підприємницької діяльності. Ця різниця в трактуванні суті підприємства пов’язана з правомірністю використання та розумінням суб’єктності таких ключових в економічній теорії, але надзвичайно дискусійних, контраверсійних понять, як „власник підприємства” та „власник засобів виробництва” (підприємство це об’єкт чи суб’єкт власності?).

Широко використовується також термін „фірма”. Це підприємницька організація, яка має статус самостійної юридичної особи і може складатися з одного підприємства (в такому разі значення термінів „фірма” та „підприємство” співпадають), або з декількох підприємств, які входять до складу однієї юридичної особи, яка має свої фірмові реквізити (офіційна назва, фірмовий знак тощо). Наприклад, серед великих підприємницьких організацій, які виробляють металургійну продукцію, є фірми, основу яких складає одне підприємство (Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, комбінат „Запоріжсталь”), і є фірми, до складу яких входять декілька підприємств, розташованих в одній країні – холдінг „Індустріальний союз Донбасу” (Дніпровський та Алчевський металургійні комбінати), або навіть багато підприємств в різних країнах (фірма „АрселорМіттал” та її філіал в Україні ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг”).

Більшість великих та середніх по масштабам господарської діяльності підприємницьких організацій називають корпораціями, хоч в трактуванні цього терміну є певні відмінності. В буквальному перекладі з латинської мови корпорація є об’єднанням певної групи осіб для досягнення певної мети. Виходячи з цього, можна будь-яку організацію називати корпорацією. Але в економічній літературі термін „корпорація” частіше всього використовується для означення середніх та великих підприємств, які переважно мають організаційно-правову форму акціонерних товариств. В Господарському кодексі України всі підприємницькі організації поділяють на унітарні – такі, які створені та контролюються однією фізичною чи юридичною особою та корпоративні, якщо засновниками є декілька осіб (фізичних або юридичних). В такому разі до корпоративного сектору підприємництва відносяться всі підприємства у формі господарських товариств та кооперативи. В той же час у цьому ж документі корпорацію визначено як одну з форм об’єднань підприємств – це договірне об’єднання, яке створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.