Інформаційний матеріал для самостійного опрацювання теми: план і карта

1.     Поняття про географічну карту і план. Подібність і відмінність плану і карти.

2.     Масштаб, види масштабу.

3.     Градусна сітка на карті та її призначення.

4.     Поняття про географічний і магнітний меридіан. Азимут.

5.     Вимоги до заповнення контурних карт.

6.     Суть картографічних проекцій. Викривлення, що виникають при переході від поверхні еліпсоїда на площину.

7.     Класифікація проекцій за способом побудови.

8.     Типи карт за змістом і масштабом. Умовні позначення на плані і фізико-географічних картах.

1. Географічна карта - це зменшене і узагальнене зображення земної поверхні на площі, географічні об’єкти якої передані умовними знаками.

План - це креслення, на якому зображена ділянка земної поверхні із дотриманням повної подібності фігур, та в єдиному масштабі у всіх напрямках.

Спільними як для плану, так і для карти є те, що на них зображується ділянка земної поверхні у зменшеному вигляді.

Відмінності між планом і картою подані у порівняльній таблиці.

 

П л а н	К а р т а
1.     Зображуються невеликі ділянки у великому масштабі. 2.     Не враховується кривизна Землі. 3.     Немає градусної сітки. 4.     Зображення об’єктів подібне до їх дійсного вигляду.	1. Зображуються великі ділянки у дрібному масштабі. 2. Враховується кривизна Землі. 3. Наносяться паралелі і меридіани. 4. Об’єкти зображаються умовними знаками.

 

2. Щоб зобразити на плані або карті певну ділянку земної поверхні, її необхідно зменшити. Роблять це за допомогою масштабу, який показує, у скільки разів віддалі на плані або карті зменшені відносно відповідних віддалей на місцевості.

Розрізняють такі види масштабу:

1.     Числовий.

2.     Іменований.

3.     Лінійний.

Числовий масштаб - це дріб, чисельник якого одиниця, а знаменник – число, яке показує у скільки разів зменшена віддаль на карті або плані. Наприклад, 1 : 10000 означає, що віддаль зменшена в 10000 разів, тобто в 1 см міститься 10000 см. Чим більший знаменник числового масштабу, тим дрібніший масштаб, і навпаки, чим знаменник менший, тим більший масштаб.

Іменований (натуральний) масштаб вказує довжину лінії на місцевості, яка відповідає одиниці довжини лінії на карті (наприклад, в 1 см 10км).

Лінійний масштаб - це пряма лінія, поділена на однакові відрізки, які відповідають певній віддалі на місцевості, що зображена. На картах, якими ми користуємося, відрізок між поділками дорівнює 1 см.

Лінійний масштаб має перевагу над числовим, він дає можливість без додаткових обрахунків визначити віддалі на плані і карті.

3. На географічну карту і глобус нанесені паралелі і меридіани, які складають градусну сітку.

На Землі є дві нерухомі точки – географічні полюси, через які проходить земна вісь, навколо якої обертається Земля. Взаємне розташування полюсів покладено в основу побудови градусної сітки.

Паралелі – це уявні кола різних радіусів, площини яких паралельні до площини екватора.

Найдовша паралель Землі – екватор, площина якого перпендикулярна до земної осі. Екватор прийнятий за початок відліку паралелей (нульова паралель).

Меридіани – це великі уявні кола, площини яких проходять через земну вісь перпендикулярно площині екватора. За початок відліку меридіанів прийнято Гринвіцький (нульовий) меридіан, який проходить недалеко від Лондона де знаходиться Гринвіцька обсерваторія.

Градусна сітка служить для визначення положення будь-якого пункту на Землі, тобто географічних координат: географічної широти і довготи. Географічна широта - це кут між прямовисною лінією і площиною екватора. Визначається вона як віддаль (в градусах) від екватора на північ (північна широта) і на південь (південна широта). Відлік проводиться по паралелях від екватора до полюсів ( від 0 ^о до 90^о ) .

Географічна довгота - це двогранний кут між площинами початкового меридіану та меридіану даного пункту. Існує західна довгота (на захід від Гринвіцького меридіану до 180^о довготи ) і східна довгота (віддаль від Гринвіцького меридіану на схід до 180^о довготи). Довгота відлічується по меридіанах від 0^о до 180^о на схід і на захід.

Географічні координати даного пункту визначаються величинами паралелі і меридіану, які перетинаються у даному пункті. Для визначення географічних координат пункту, що знаходиться між двома відомими паралелями і меридіанами; користуються методом інтерполяції. Цей метод полягає в знаходженні проміжного виразу числа за двома відомими значеннями.

4. Земля володіє властивостями магніту, утворюючи навколо себе магнітне поле. Тому магнітна стрілка компаса, якщо її встановити на вертикальній осі, покаже напрям магнітного меридіана, один кінець її завжди показує на північний магнітний полюс, а другий - на південний.

Магнітні меридіани - це уявні кола, площини яких проходять через магнітні полюси Землі. Напрям магнітного меридіану не співпадає з напрямом географічного меридіану, який проводять на картах, тому що географічні полюси не співпадають з магнітними полюсами.

Кут між географічним і магнітним меридіаном називається магнітним схиленням. Карти магнітного схилення, які систематично поновлюються, тому що магнітні полюси змінюють своє положення, необхідні в практичній діяльності навігаторів, геодезистів, а також завжди, коли потрібно визначити напрям на морі, суші або в повітрі.

Найпростіший і найнадійніший спосіб визначення сторін горизонту за допомогою компасу. Його дія заснована на тому, що Земля має магнітні властивості і вільнопідвішена магнітна стрілка завжди розміщується вздовж магнітного меридіану, тобто одним кінцем направлена на північ, а другим – на південь. Врахувавши поправку на магнітне схилення знаходять істинний (географічний) напрям на північ. Визначивши напрям на північ, легко визначити напрям на південь та інші сторони горизонту.

Рух на місцевості за допомогою компасу проводиться, як правило, за азимутом. Азимутом називають кут між напрямком на північ і потрібним напрямком. Відраховують азимут за годинниковою стрілкою.

 

Пн.

 

Зх. Сх.

 

 

 

Пд.

Східному напрямку відповідає азимут 90^о, південному – 180, західному – 270, північному – 360^о. Азимут служить для орієнтування на місцевості під час руху до певного об’єкта.