Тема 2. Формування та розвиток інноваційних теорій

При вивченні теми слід звернути увагу на те, що сьогодні виді­ляють три типи розвитку цивілізації (рис. 2.2):

а) переважно екстенсивний, який ґрунтується на традиційних мало­ефективних виробничо-технологічних методах;

б) переважно інтенсивний, в основу якого покладено концепцію науково-технічного прогресу;

в) інноваційний, що характеризується перенесенням акценту з нау­ково-технічних рішень на використання нових прогресивних тех­но­логій. При цьому науково-технічний прогрес розглядають як істотний фактор виробництва продукції, що забезпечує зростання продуктив­ності праці за рахунок удосконалення засобів виробництва та техно­ло­гії через нові наукові закономірності.

Рис. 2.2. Типи розвитку економіки

Рекомендовано зупинитись на визначенні ролі науково-технічного прогресу в економічному розвитку, яка полягає в тому, що він висту­пає як екзогенний та ендогенний фактор впливу на господарську систему.

Слід зосередитись на виділенні трьох основних типів моделей екзо­генного науково-технічного прогресу (НТП):

1. автономного (нейтрального НТП);

2. уречевленого;

3. індукованого.

Крім того, існує три підходи в моделях ендогенного НТП:

1. НТП вважають результатом діяльності особливої галузі еконо­міки, що виробляє нові технології;

2. враховується вплив фундаментальних досліджень та приклад­них розробок, ефективність впровадження досягнень науки і техніки;

3. НТП визначається через розкриття причин та наслідків усере­дині виробничої системи.

Доцільно зауважити, що останнім часом концепція ендогенного НТП набула значного поширення, актуальними стали аналіз джерел і засобів упровадження та поширення технологічних досягнень, а також методів управління цим процесом. Разом з цим слід зазначити, що сьогодні виділяють п’ять етапів розвитку інноваційної теорії.

Рекомендується детально розглянути: 1) класичну теорію іннова­цій, представниками якої традиційно вважають Й. Шумпетера, В. Зом­барта та В. Мічерліха; 2) теорію довгих хвиль М. Кондратьєва; 3) »неокласичні» постшумпетерські теорії, прихильниками яких вва­жають С. Кузнець, Г. Менш, М. Калецкі, В. Хартман, Б. Твісс та ін.; 4) теорію «прискорення» або «інноваційного підприємництва», яка виникла на основі робіт Й. Шумпетера та М. Кондратьєва, М. Ка­лецкі. Її засновником став американський економіст П. Друкер; 5) со­ціально-психологічну модель, що пов’язана з пріоритетом людських відносин в управлінні інноваційною діяльністю (Х. Барнет, Е. Вітте, Е. Денісон) (рис. 2.2–2.4).

Рис. 2.3. Нові фактори виробництва за Й. Шумпетером

Рис. 2.4. Характерні риси науково-технічної революції

Необхідно також враховувати, що науково-технічний розви­ток відбувається хвилеподібно з циклами в 50 років, і саме це обумов­лює чергування ділових циклів у суспільному виробництві (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Еволюція технологічних укладів

Ключові слова: науково-технічний прогрес, науково-технічна ре­волюція, інноваційний розвиток, інноваційна культура, венчурне під­приємництво.