1. Поясніть, що таке культура мови та мовлення.

2. Які існують комунікативні ознаки культури української мови?

3. Що таке мовна норма?

4. Які існують мовні норми? Наведіть приклади.

5. Які особливості культури фахової мови?

Література

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. – Львів: Світ, 2003. – 432с.

2. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Х.: СПД ФО Співак Т.К., 2006. - 448с.

3. Мацюк 3.О., Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування: навчальний посібник. — К.: Каравела, 2009. - 352с.

4. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. — К.: ВЦ «Академія», 2007. - 360с.

5. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: підручник. — К.: Вища школа, 2003. - 462с.

3.Тема: Термінологія обраного фаху

Методичні рекомендації: під час вивчення теми необхідно звернути увагу на основні ознаки термінів, їх види, структуру, походження та способи творення.

Базова термінологія з теми: термін, загальнонаукові, вузькоспеціальні, структура, походження, спосіб словотворення.

Питання для самостійного опрацювання

1. Проаналізуйте основні ознаки терміна.

2. Охарактеризуйте загальнонаукові та вузькоспеціальні терміни.

3. Поясніть поділ термінів за структурою, походженням і способом творення.

Завдання для самостійної роботи

1. Запишіть слова, поділивши їх за структурними моделями на однокомпонентні, двокомпонентні, трикомпонентні конструкції та багатокомпонентні аналітичні терміни.

Сурядні сполучники, темпоральні прийменники, фінітивні дієслова, суперлатив, словозміна, спонукальні вигуки, аналітичні прикметники, видова пара, дієвідмінювання, давноминулий час, дійсний спосіб, фразеологія, однорідні члени речення, активний стан дієслова, проста форма майбутнього часу доконаного виду, активний дієприкметник теперішнього часу, слова категорії стану, суб’єктивна модальність, граматичне значення, акцентуаційний спосіб творення видових пар.

2. Поясніть способи творення слів-термінів. Складіть з ними речення.

Лексикологія, акомодація, якісно-відносний, багатозначність, суплетивізм, неологізм, дієприслівник, антропоніміка, топоніміка, словозміна, предикативно-атрибутивний, нумералізація, станівник, лексико-семантичний, модальник, праслов’янський, словосполучення, акцентуаційний, інтер’єктивація.

3. Подумайте і запишіть 20 слів-термінів, які відображають Ваш майбутній фах; складіть з ними речення; поясніть правопис.

4. Запишіть тексти; поясніть правопис слів-термінів, укажіть на їх способи творення.

I. Робота над вивченням лексики в школі спрямована на збагачення активного словника учнів, розвиток зв’язного мовлення, вироблення навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих слів.

Щоб успішно розв’язати ці завдання, учитель повинен сам добре знати словникову систему мови і ті процеси, які в ній відбуваються. Лінгводидактичною основою організації роботи над формуванням словникового запасу учнів є лексикологія (розділ науки про мову, який вивчає словникову систему).

У початкових класах лексика як самостійний розділ науки про мову не вивчається. Учні засвоюють лише деякі лексичні відомості, зокрема практично ознайомлюються з прямим і переносним значенням слова, багатозначністю, синонімією й антонімією.

Знання, яких набувають учні, мають стати лише основою для подальшого удосконалення засобів вираження думок в усному і писемному мовленні.

II. У практиці навчання часто змішують поняття «граматика» й «орфографія». У зв’язку з цим необхідно зробити такі пояснення.

Орфографія – це система правил правопису, тобто нормативного, обов’язкового для всіх написання слів. Граматика – наука про закономірності будови і форми слів, словосполучень і речень.

Орфографічне, або правописне, правило є узагальненням, що стосується написання ряду слів, для яких характерна одна й та ж фонетична чи граматична закономірність.

У початкових класах учні засвоюють найголовніші правила про передачу звуків (фонем) буквами, правила переносу слів з рядка в рядок, а також знайомляться з деякими правилами вживання великої букви.

З поняттям «орфографія» тісно пов’язане поняття «орфограма». Це слово походить з грецької: orthos – прямий, правильний і gramma – запис. Орфограма – це написання, що відповідає правилу орфографії і вимагає застосування цього правила.

Дорошенко С.І., Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. та інш. Методика викладання української мови

5. Перекладіть речення українською мовою; зверніть увагу на правопис слів-термінів.

1. Монологическая речь (монолог – речь одного лица) – наиболее сложный вид речевой деятельности, требующий сложных навыков и умений: использование лексических, формообразующих и словообразующих средств языка, способов выражения грамматических отношений.

2. Умение различать звуки, их качество на слух в звучащем слове является решающим в формировании орфоэпических умений и навыков.

3. Наглядность – важнейший принцип обучения в начальних классах, давно получивший общее признание в педагогической теории и практике.

4. Обогащение словаря – это усвоение новых слов, а также новых значений тех слов, которые имеются в словарном запасе учащихся (расширение значений уже известных слов).

5. Диалог характеризуется смысловой связью высказываний между собою, логической их последовательностью.

А.П. Коваль. Специфика обучения русскому языку младших школьников

Питання для самоконтролю

1. Яка наука займається вивченням термінології?

2. Що таке термін?

3. Які основні ознаки терміна?

4. Які це загальнонаукові та вузькоспеціальні терміни?

5. Поясніть поділ термінів за структурою, походженням і способом творення.