Сутність і види податків

1. Податки як соціально-економічна категорія

Податок - універсальна вихідна категорія, яка виражає основ­ні суттєві риси і властивості фінансів у будь-якій економічній системі ринкового типу Не випадково в умовах функціонування ринкової економіки податкова форма в системі фінансових відно­син стає провідною Аналіз податків як вихідної категорії, в якій проглядаються основні суттєві риси і властивості фінансів, дає правильний орієнтир для розгляду різних фінансових понять і ка­тегорій відповідно до розвитку економічного процесу

У світовій фінансовій науці розрізняють два системних підходи

Перший грунтується на визнанні необхідної обов'язковості по­датків і податкових платежів Податки як ціна суспільних благ у цій концепції одночасно розглядаються у двох аспектах - цільово­му і примусовому Цей напрям фінансової думки базується на тезі, запропонованій ще Е Саксом, а саме: послух і примус є необхід­ними елементами податкової теорії В теоретичному трактуванні примусовий характер сплати обов'язкових платежів державі в об­мін на суспільні блага у фінансовій літературі називають податком за А Пігу Коригувальні податки, за А Пігу, є досить ефективним і відносно простим методом централізації валового внутрішнього продукту в руках держави Побудова оподаткування базується на тому, що будь-який податок, окрім чисто фіскальної функції, має ще й зовнішні для фіску соціально-економічні ефекти Тим самим держава в процесі оподаткування може регулювати економічні і соціальні процеси, спрямовувати їх у потрібне русло, незважаючи на погляди і побажання платників податків

На відміну від розуміння податку як примусу законослухняних платників-виконавців, другий напрям фіскальної теорії визначає податок як громадянський обов'язок Податок, що сплачується на основі свідомого індивідуального вибору і власної оцінки характеру державної діяльності виборцем-податкоплатником, дістав назву «податок Кларка», від імені американського економіста Едварда Кларка

У поглядах на податок відбувається трансформація у бік ро­зуміння податку в ринкових умовах як усвідомленої необхід­ності Для суб'єктів господарювання податок може бути поганий або дуже поганий, оскільки він, навіть і мінімальний, скорочує їхні реальні доходи Але його сплата є обов'язковою для задоволення суспільних потреб і не залежить від бажання та волі конкретного платника

Таким чином, виходячи із сутності категорійного поняття, по­датки - це фінансові відносини між державою і платниками подат­ків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій.

Відповідно до Податкового кодексу - податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу.

Однак податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними централізованими фондами. Розрізняють також збір, плату, та внесок.

Збором (платою, внеском) - є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому порядку, становить податкову систему України.

Чинна редакція Податкового кодексу України закріплює три принципових риси, які, мають характеризувати виключно податок.

До таких рис віднесено його обов’язковість, безумовність та надходження до відповідного бюджету.

1. Однією з найбільш концептуальних ознак податку є його обов’язковий характер. Ця риса властива фактично всім платежам податкового характеру й базується на конституційній вимозі, закріпленій у Конституції України. Обов’язковий характер податкового вилучення забезпечує надходження коштів у дохідні частини бюджетів, без яких неможливо реалізувати функцій державної влади на будь-якому рівні. Саме це й забезпечує закріплення на конституційному рівні сплати податків як першочергового обов’язку громадян. «Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом». Обов’язковий характер податку передбачає неможливість законного ухилення від його сплати (крім підстав, закріплених у нормативно - правовому акті, – пільги та ін.). У платника немає вибору – платити або не платити податок, у нього є єдинозаконний шлях – перерахування податку до бюджету. Обов’язковий характер даного платежу відображається також у першочерговості зарахування коштів, що надходять від податків і зборів.

Конституції більшості розвинених країн також надають податковим зобов’язанням своїх підданих конституційний характер, що демонструє їх особливу важливість і значення та свідчить про те, що сплата податків носить не добровільний, а примусовий характер. Система способів примусу й санкцій впливає на платника податків для того, щоб поставити йому в обов’язок виконання своїх зобов’язань щодо сплати податків.

2. Безумовний характер податку означає сплату податку, що припускає, якщо буде потреба, застосовувати заходи примусового характеру. На перший погляд, може скластися враження, що сплата і податків, і зборів пов’язана з певною умовою (наприклад, сплата податку на прибуток – з одержанням прибутку). Однак безумовність платежу характеризується тим, що в податках умовою сплати може здатись формування об’єкта оподаткування. Так, до одержання прибутку не може існувати обов’язку щодо сплати податку на прибуток, тому що немає об’єкта. Умовний характер платежу означає, що об’єкт оподаткування існує, але обов’язок щодо сплати відповідного платежу виникає за певної події. Наприклад, мито сплачується залежно від вартості певного товару (яка існує незалежно від обов’язку щодо сплати мита), але тільки за певної умови – перетинанні митного кордону.

3. Податок надходить у бюджет відповідного рівня. Розподіл податків по бюджетах, фондах здійснюється відповідно до бюджетної класифікації й може йти за двома основними напрямами: закріплення податку за певним бюджетом або розподілу коштів від сплати податку між бюджетами.