2.Соціально-економічні проблеми сільськогосподарських товаровиробників

В усіх с.-г. товаровиробників виникають загальні проблеми, викликані специфікою сільськогосподарського виробництва. Рішення цих проблем багато в чому залежить від природно-кліматичних умов регіону, обмеженості кредитних і інвестиційних можливостей, положення на ринку сільськогосподарської продукції і матеріально-технічних ресурсів.

Ці проблеми в різному ступені стосуються усіх форм господарств, що сьогодні існують в Україні: великі реформовані, фермерські господарства, особисті присадибні господарства.

У нинішніх умовах визначений вплив на ефективність с-г виробництва і позиції с-г товаровиробників на ринку роблять соціальні передумови, що склалися в сільському господарстві України:

• роз'єднаність с-г товаровиробників;

• різний рівень утворення і культури (включаючи технологічної), особливо у фермерів, власників особистих присадибних господарств;

• відсутність мотивації до колективних дій (менталітет нашого селянина).

Якщо розглядати сільське господарство не тільки як виробничий процес, а значно ширше - у контексті невід'ємного зв'язку цього процесу з іншими сферами господарювання, то виникають проблеми економічного характеру, що стосуються кожного с-г товаровиробника, а саме:

пошук ринків збуту;

збут продукції;

придбання матеріально-технічних ресурсів;

відсутність або низька ефективність використання техніки;

відсутність або недостатня потужність складських приміщень;

обслуговування виробничого процесу (зоотехнічне, ветеринарне, агрономічне і т.д.);

переробка продукції

Стає неминучим зростання участі кожного аграрного товаровиробника в ринковій діяльності.

Сучасний сільськогосподарський виробник - американський фермер, українське приватне підприємство, французький GAEC (невелике підприємство сімейного типу) або ізраїльський кибуц - не може залишатися осторонь того, що називається у світі агробізнесом - взаємозалежного і взаємозалежного вертикального руху продовольства і сировини, що починається з постачання господарства матеріально-технічними ресурсами і закінчуючи кінцевим споживачем.

П ривести схему руху продукції від с-г виробника до кінцевого споживача.

Х1……..Х7 – формування додаткової вартості на руху с.г. виробників от виробника до споживача

Чим більше товаровиробник приділяє увагу розвитку виробництва, тим менше йому залишається часу і можливості ефективно діяти в інших сферах за кордоном процесу с.-г. виробництва.

Розвиток власного виробництва для товаровиробників закономірно стає альтернативою успішної ринкової діяльності, що у кінцевому рахунку визначає ефективність усієї діяльності.

3. Логіка групових дій с.Г. Товаровиробників

Проблеми об'єднання виробничої і ринкової діяльності можна вирішити трьома шляхами:

1. Досягти таких розмірів виробництва, що дозволить містити власну спеціалізовану службу. Однак, це вимагає більшої концентрації капіталу. Можливості такого підходу теж завжди обмежені рамками лише одного підприємства, яке велике воно не було. (елеватор, переробка, постачання за рубіж і т.п.).

2. Користування послугами ринкових посередників. З огляду на, що попит на посередницькі послуги досить стабільний і постійно зростає, а також, що залежність від посередників дуже великого і значна для успіху виробничого підприємства, стає ясно, що створювати прибуток у посередницькому бізнесі значно легше і менш ризиковано, чим безпосередньо в сільськогосподарському виробництві. Тому, кожна країна, що встала на шлях ринкової економіки, рано або пізно зіштовхується з таким явищем, як експансія посередницького бізнесу в сільському господарстві.

3. Третій шлях, за допомогою якого с.-г. товаровиробник може не тільки забезпечити гармонію виробничої і ринкової діяльності, а і стати рівноправним конкурентноздатним учасником ринкових відносин - це шлях вертикальної інтеграції, тобто об'єднання зусиль з метою просування в суміжні із с.-г. виробництвом сфери діяльності для забезпечення контролю за просуванням продукції й одержанням від цього відповідного інтересу.

Економічні аспекти логіки групових дій.

1. Перша мета групових дій с.-г. товаровиробників у ринкових умовах складається в протистоянні посередницькому бізнесові.

2. Друга мета - одержання прибутку не тільки від с.-г. виробництва, а й в інших сферах агробізнеса (переробка, спільне використання техніки і т.д. )

3. Третій мотиваційний фактор у групових діях полягає в можливості скористатися перевагами великомасштабного бізнесу (конкуренція, скорочення витрат, великі обсяги.

4. Можливість використовувати професійний управлінський персонал.

5. Спільні зусилля відкривають можливість виходу на ринки (у тому числі міжнародні, збуту продукції, МТО і т.д. )

6. Перевагою групових дій для товаровиробників є можливість координувати свою діяльність (створення ринкових агентів, антимонопольне регулювання, захист відповідальних товаровиробників і т.д. )

7. Групові дії допомагають товаровиробникам перебороти індивідуальну невизначеність шляхом розподілу ризику серед подібних агентів ринкових відносин (формування великих лотів товарів).

Крім економічних аспектів логіки групових дій існують політичні, соціальні, психологічні й інші мотиви. Приклад політичних мотивів - аграрний лобізм (програма розвитку кооперативів, Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію").

Соціальні аспекти логіки групових дій:

1. Забезпечує соціальну підтримку і соціальний захист широких шарів населення.

2. Дає можливість органічно поєднувати особисті, колективні, суспільні інтереси.

3. Сприяє розвиткові самоорганізації, самоврядуванню, колективного захисту.

4. Розвиває демократичні основи керування, кооперативне співробітництво і солідарність.

Шляхи рішення:

1. Розширення власного господарства; зміст власного персоналу; придбання дорогої техніки.

2. Шукати компроміс на ринку.

3. Створення обслуговуючого кооперативу.