1. Проблеми методу дослідження в психології

Методи психології - сукупність способів і прийомів вивчення психічних явищ.

Існують різні класифікації методів психології. Однією з найбільш популярних є класифікація Б.Г. Ананьєва. Відповідно до неї виділяються 4 групи методів психології.

1 група - організаційні методи - група методів психології, які визначають загальний спосіб організації психологічного дослідження.

До них відносять порівняльний, лонгітюдний і комплексний методи. Порівняльний спосіб організації дослідження ґрунтується на зіставленні даних різних вікових вибірок. Лонгітюдне дослідження припускає тривале вивчення явища, що цікавить. Комплексний метод передбачає міждисциплінарне вивчення предмета.

2 група - емпіричні методи - група методів психології, що дозволяють отримати первинні дані про досліджуваному явищі. Тому ці методи відомі ще як «методи збору первинної інформації». До емпіричним методам відносять спостереження і експеримент.

3 група - методи обробки даних - розуміють проведення кількісного (статистичного) та якісного аналізу первинних даних (диференціація матеріалу по групах, зіставлення, порівняння тощо).

4 група - інтерпретаційні методи - різні прийоми пояснення виявлених в результаті обробки даних закономірностей та їх зіставлення з раніше встановленими фактами. Виділяють генетичний спосіб інтерпретації (аналіз матеріалу в плані розвитку з виділення окремих фаз, стадій, критичних моментів і т.д.) і структурний спосіб (встановлення структурної зв'язку між усіма характеристиками особистості).

Основними методами отримання психологічної інформації є спостереження й експеримент.

Спостереження - один з основних методів збору первинної інформації, що складається в систематичному і цілеспрямованому сприйнятті та фіксуванні психічних явищ в певних умовах.

Необхідні умови для використання методу: чіткий план спостереження, фіксація результатів спостереження, побудова гіпотези, що пояснює спостережувані явища, і перевірка гіпотези в наступних спостереженнях.

Експеримент (від лат. Experimentum - проба, досвід) - один з основних методів збору первинної інформації, що характеризується тим, що дослідник планомірно маніпулює однією або декількома змінними (або факторами) і фіксує супутні зміни у прояві досліджуваного явища.

Лабораторний експеримент проводиться у спеціальних умовах, дії випробуваного визначаються інструкцією, випробуваний знає, що проводиться експеримент, хоча до кінця істинного сенсу експерименту може і не знати.

Методи наукових досліджень - це ті прийоми і способи, за допомогою яких вчені одержують достовірні відомості, використовувані далі для побудови наукових теорій і вироблення практичних рекомендацій.

Завдяки застосуванню методів природних і точних наук, психологія, починаючи з другої половини минулого сторіччя, виділилася в самостійну науку і стала активно розвиватися. До цього моменту психологічні знання одержували в основному шляхом самоспостереження (інтроспекції), умоглядних міркувань, спостереження за поведінкою інших людей. Проте суб'єктивізм цих методів, їхня недостатня надійність і складність стали причиною того, що психологія довгий час залишалася філософствуючою, неекспериментальною наукою, здатною припускати, але не доводити причинно-наслідкові зв'язки, що існують між психічними й іншими явищами. Водночас через надмірно виражене теоретизування вона була фактично відірвана від практики.

Намір зробити психологію більш-менш точною, практично корисною наукою, що не тільки описує, але й пояснює явища, був пов'язаний з впровадженням лабораторного експерименту і вимірювання.

З кінця 80-х pp. XIX ст. у психології стали створюватися і застосовуватися спеціальні технічні прилади й пристрої для проведення лабораторних експериментальних наукових досліджень. Піонером у цьому став вчений В. Вундт, який у Лейпцігу організував роботу першої психологічної лабораторії. Технічні пристрої дозволяли досліднику проводити контрольований і керований науковий експеримент.

Разом з математизацією і технізацією досліджень у психології й дотепер не втратили свого значення традиційні методи збору наукової інформації, у тому числі такі, як спостереження, самоспостереження й опитування.

Проте дані спостереження, і, особливо, самоспостереження, майже завжди потребують перевірки на достовірність і надійність. Там, де це можливо, ці дані необхідно контролювати за допомогою інших, більш об'єктивних методів, зокрема математичних розрахунків.

Існує декілька варіантів спостереження. Зовнішнє спостереження - це спосіб збору даних про психологію і поведінку людини шляхом прямого спостереження за нею. Внутрішнє спостереження, або самоспостереження, застосовується тоді, коли психолог-дослідник ставить перед собою завдання вивчити явище, що його цікавить, у тому вигляді, в якому воно безпосередньо відтворюється в його свідомості.

Опитування являє собою метод, при використанні якого людина відповідає на ряд запитань. Є декілька варіантів опитування, і кожний з них має свої достоїнства і недоліки. Розглянемо їх.

Усне опитування застосовується в тих випадках, коли бажано вести спостереження за поведінкою і реакціями людини, яка відповідає на запитання. Цей вид опитування дозволяє глибше, ніж письмовий, проникнути в психологію людини, проте потребує спеціальної підготовки, навчання і, як правило, великих витрат часу на проведення дослідження. Відповіді, одержувані при усному опитуванні, істотно залежать від особистості тієї людини, яка веде опитування, від індивідуальних особливостей того, хто відповідає на питання, і від поведінки обох осіб у ситуації опитування.

Письмове опитування дозволяє охопити більшу кількість людей. Найбільш поширена його форма - анкета. Але її недоліком є те, що, застосовуючи анкету, не можна заздалегідь врахувати реакції відповідаючого на зміст її питань і, виходячи з цього, змінити їх.

Вільне опитування - різновид усного або письмового опитування, при якому перелік питань і можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений визначеними рамками. Опитування даного типу дозволяє досить гнучко змінювати тактику дослідження, зміст питань, одержувати на них нестандартні відповіді.

2. Основні етапи психологічного дослідження

Наука - це перш за все дослідження. Методи, шляхи, засоби, за допомогою яких видобуваються наукові факти, є дуже важливими для будь-якої науки, але для психології вони мають особливе значення. Практичні результати психологічних досліджень допомагають людині пізнати себе, навчитися керувати собою.

Психологія вже зараз накопичила багато фактів, які вказують на те, як нове знання про людину робить її іншою: змінює її ставлення, цілі, стани, переживання. Враховуючи масштаб всього людства, можна сказати, психологія - наука, яка не лише пізнає, а й конструює, творить людину.

Психологічні дослідження мають спиратися на основні принципи та відповідати логіці їх проведення.

Основними принципами психологічного дослідження є наступні:

- принцип детермінізму (причинної обумовленості): не можна вивчити явище, не дослідивши причини, що його викликають;

- принцип розвитку: психічне явище слід вивчати в безперервному розвитку;

- принцип системності: досліджуючи той чи інший прояв психіки людини слід зважати на його взаємозв'язок з іншими проявами;

- принцип об'єктивності: знання, яке отримується в дослідженні, має бути достовірним, науковим та ін.

За умови дотримання вказаних принципів та правильної організації результати психологічного дослідження матимуть наукову і практичну цінність.

Психологічне дослідження складається з етапів:

Методи психологічного дослідження

Психологічне дослідження ґрунтується на методологічних засадах, здійснюється на основі використання відповідних методів і методик.

Явища, які вивчаються психологією, є настільки складними і різноманітними, що потребують неабиякої підготовки з боку дослідника. Його успіхи безпосередньо залежать від ступеня досконалості методів дослідження, які він використовує.

Методи психологічного дослідження повинні відповідати наступним вимогам: науковий метод перш за все має бути об'єктивним, валідним та надійним. Під валідністю розуміється така якість методу, яка виражається у відповідності тому, для вивчення і оцінки чого він призначений. Під надійністю мається на увазі якість методу дослідження, що дозволяє отримати одні й ті самі результати за умови багаторазового використання даного методу.

Метод - це спосіб, за допомогою якого можна отримати наукові факти, зафіксувати їх, проаналізувати, але завжди це той самий спосіб, який веде до розкриття закономірностей

Кожна наука застосовує певні методи дослідження. Їх поділяють на загальні методи, характерні для більшості наук, і конкретні, які використовуються окремими науками.

Загальнонаукові методи застосовуються майже в усіх науках. До них відносяться: аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, гіпотетичний метод, узагальнення, абстрагування тощо.

Конкретні наукові методи відображають специфіку науки. Вони неоднакові в різних науках. Психологія широко використовує основні та допоміжні методи.

3. Характеристика методів психологічного дослідження

Характеристика методів психологічного дослідження

Методи наукових досліджень - це ті прийоми та засоби, за допомогою яких вчені отримують достовірні відомості, що використовуються далі для побудови наукових теорій та вироблення практичних рекомендацій.

Поряд з математизацією і технізацією досліджень в психології до цих пір не втратили свого значення традиційні методи збору наукової інформації, в тому числі такі, як спостереження, самоспостереження і опитування [1,2,4].

Основні методи психологічних досліджень та їх варіанти, які застосовуються для збору первинних даних.

Спостереження має кілька варіантів. Зовнішнє спостереження - це спосіб збору даних про психологію і поведінку людини шляхом прямого спостереження за ним з боку. Зовнішнє спостереження менш суб'єктивно, ніж самоспостереження, і зазвичай застосовується там, де ознаки, за якими необхідно спостерігати, легко можуть бути виділені й оцінені ззовні. Внутрішнє спостереження, або самоспостереження, застосовується тоді, коли психолог-дослідник ставить перед собою завдання вивчити цікавить явище в тому вигляді, в якому воно безпосередньо представлено в його свідомості. Внутрішньо сприймаючи відповідне явище, психолог як би спостерігає за ним (наприклад, за своїми образами, почуттями, думками, переживаннями). Вільне спостереження не має заздалегідь встановлених рамок, програми, процедури його проведення. Воно може змінювати предмет або об'єкт спостереження, його характер в ході самого спостереження в залежності від побажання спостерігача. Вільне спостереження доцільно проводити в тих випадках, коли неможливо точно визначити, що слід спостерігати, коли ознаки досліджуваного явища і його ймовірний хід заздалегідь не відомі досліднику [1,4].

Стандартизоване спостереження, навпаки, заздалегідь визначено і чітко обмежена в плані того, що спостерігається. Воно ведеться за певною, заздалегідь продуманої програми і строго слідує їй, незалежно від того, що відбувається в процесі спостереження з об'єктом або самим спостерігачем. Стандартизоване спостереження краще використовувати тоді, коли у дослідника є точний і достатньо повний перелік ознак, що відносяться до досліджуваного феномену.

При включеному спостереженні (воно найчастіше використовується в загальної, вікової, педагогічної та соціальної психології) дослідник виступає в якості безпосереднього учасника того процесу, за ходом якого він веде спостереження. Наприклад, психолог може вирішувати в умі якусь завдання, одночасно спостерігаючи за собою. Інший варіант включеного спостереження: досліджуючи взаємини людей, експериментатор може включитися сам у спілкування з спостерігаються людьми, не припиняючи в той же час спостерігати за складаються між ними і цими людьми взаєминами. Включене спостереження корисно в тому випадку, коли психолог може дати правильну оцінку явищу, лише відчувши його на самому собі. Проте якщо під впливом особистої участі дослідника його сприйняття і розуміння події може бути спотворено, то краще звертатися до стороннього спостереження, застосування якого дозволяє більш об'єктивно судити про спостережуваний. Стороннє спостереження на відміну від включеного не передбачає особистої участі спостерігача в тому процесі, який він вивчає .

Опитування являє собою метод, при використанні якого людина відповідає на ряд поставлених йому питань. Є кілька варіантів опитування, і кожен з них має свої переваги і недоліки. Розглянемо їх: Усний опитування застосовується в тих випадках, коли бажано вести спостереження за поведінкою і реакціями людини, що відповідає на питання. Цей вид опитування дозволяє глибше, ніж письмовий, проникнути в психологію людини, однак вимагає спеціальної підготовки, навчання і, як правило, великих витрат часу на проведення дослідження. Відповіді піддослідних, одержувані при усному опитуванні, істотно залежать і від особистості тієї людини, яка проводить опитування, і від індивідуальних особливостей того, хто відповідає на питання, і від поведінки обох осіб, у ситуації опитування [2,5].

Письмове опитування дозволяє охопити більшу кількість людей. Найбільш поширена його форма - анкета. Але її недоліком є ​​те, що, застосовуючи анкету, не можна заздалегідь врахувати реакції відповідає на утримання її питань і, виходячи з цього, змінити їх.

Вільний опитування - різновид усного або письмового опитування, при якій перелік поширених питань і можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений певними рамками. Опитування даного типу дозволяє досить гнучко змінювати тактику дослідження, зміст запитань, отримувати на них нестандартні відповіді. У свою чергу стандартизований опитування, при якому питання і характер можливих відповідей на них визначені заздалегідь і звичайно обмежені досить вузькими рамками, економічніший в часі і в матеріальних витратах, ніж вільний опитування.

Тести є спеціалізованими методами психодіагностичного обстеження, застосовуючи які можна отримати точну кількісну чи якісну характеристику досліджуваного явища. Від інших методів дослідження тести відрізняються тим, що передбачають чітку процедуру збору та обробки первинних даних, а також своєрідність їх подальшої інтерпретації. З допомогою тестів можна вивчати і порівнювати між собою психологію різних людей, давати диференційовані і порівнянні оцінки.

Варіанти тесту: тест-опитувальник і тест-завдання. Тест-опитувальник заснований на системі заздалегідь продуманих, ретельно відібраних і перевірених з точки зору їх надійності питань, по відповідях на які можна судити про психологічні якості піддослідних [3,5].

Тест-завдання передбачає оцінку психології та поведінки людини на базі того, що він робить. У тестах цього типу випробуваному пропонується серія спеціальних завдань, за підсумками, виконання яких судять про наявність чи відсутність і ступеня розвитку в нього вивчається якості.

Тест-опитувальник і тест-завдання застосовні до людей різного віку, які належать до різних культур, що мають різний рівень освіти, різні професії та неоднаковий життєвий досвід. Це - їх позитивна сторона. А недолік полягає в тому, що при використанні тестів випробуваний за бажанням може свідомо вплинути на отримувані результати, особливо якщо він заздалегідь знає, як влаштований тест і яким чином за його результатами будуть оцінювати його психологію і поведінку. Крім того, тест-опитувальник і тест -завдання не застосовуються в тих випадках, коли вивченню підлягають психологічні властивості і характеристики, в існуванні яких випробуваний не може бути повністю впевнений, не усвідомлює чи свідомо не хоче визнавати їх наявність у себе. Такими характеристиками є, наприклад, багато негативні особистісні якості і мотиви поведінки. Третій тип тестів - проективні. В основі таких тестів лежить механізм проекції, згідно з яким неусвідомлювані власні якості, особливо недоліки, людина схильна приписувати іншим людям. Проективні тести призначені для вивчення психологічних і поведінкових особливостей людей, що викликають негативне ставлення. Застосовуючи тести подібного роду, про психологію випробуваного судять на підставі того, як він сприймає й оцінює ситуації, психологію і поведінку людей, які особистісні властивості, мотиви позитивного чи негативного характеру він їм приписує.

Специфіка експерименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в ньому цілеспрямовано і продумано створюється штучна ситуація, в якій досліджуване властивість виділяється, виявляється і оцінюється найкраще. Основна перевага експерименту полягає в тому, що він дозволяє надійніше, ніж всі інші методи, робити висновки про причинно-наслідкових зв'язках досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження явища і розвиток. Однак організувати і провести справжній, що відповідає всім вимогам психологічний експеримент на практиці буває нелегко, тому в наукових дослідженнях він зустрічається рідше, ніж інші методи [3,4].

Є дві основні різновиди експерименту: природний і лабораторний. Один від одного вони відрізняються тим, що дозволяють вивчати психологію і поведінку людей в умовах, віддалених або наближених до дійсності. Природний експеримент організується і проводиться в звичайних життєвих умовах, де експериментатор практично не втручається в хід подій, що відбуваються, фіксуючи їх в тому вигляді, як вони розгортаються самі по собі. Лабораторний експеримент передбачає створення деякої штучної ситуації, в якій досліджуване властивість можна краще за все вивчити. Дані, одержані у природному експерименті, найкраще відповідають типовому життєвому поведінки індивіда, реальної психології людей, але не завжди точні через відсутність у експериментатора можливості строго контролювати вплив різноманітних факторів на досліджуване властивість. Результати лабораторного експерименту, навпаки, виграють у точності, але зате поступаються в ступені природності - відповідності життя.

Моделювання як метод застосовується в тому випадку, коли дослідження цікавить вченого явища шляхом простого спостереження, опитування, тесту або експерименту ускладнене або неможливе через складність або важкодоступність. Тоді вдаються до створення штучної моделі досліджуваного феномена, що повторює його основні параметри і передбачувані властивості. На цій моделі детально досліджують це явище та роблять висновки про його природу.

Моделі можуть бути технічними, логічними, математичними, кібернетичними. Математична модель являє собою вираз або формулу, включає змінні і відносини між ними, які відтворюють елементи і відносини в досліджуваному явищі. Технічне моделювання передбачає створення приладу, за своєю дією нагадує те, що підлягає вивченню. Кібернетичному моделювання грунтується на використанні як елементів моделі понять з галузі інформатики та кібернетики. Логічне моделювання грунтується на ідеях і символіку, яка застосовується в математичній логіці. Логічне моделювання широко використовується при вивченні мислення людини та її порівнянні з вирішенням завдань обчислювальною машиною. Приклади технічного моделювання зустрічаються в наукових дослідженнях, присвячених вивченню сприйняття і пам'яті людини.

8