Фактори розвитку і розміщення продуктивних сил

При прив’язці певних підприємств до території, плануванні розвитку центрів зростання та продуктивних сил регіонів у цілому необхідно враховувати фактори РПС у конкретному регіоні. Саме врахування закономірностей і принципів територіальної організації продуктивних сил вимагає дослідження численних факторів, що впливають на можливість функціонування та ефективність розвитку і розміщення тих чи інших ланок виробництва та їх сумісність. Фактори РПС об’єднують істотні умови, що впливають на ці процеси та аргументи, що зумовлюють локалізацію підприємства на території – на мікрорівні територіальної організації виробництва та Просторовий каркас зростання – на її мезо- та макрорівні. У літературі до факторів, що визначають еко­номіку регіонів, здебільшого відносять: геополітичне та транс­портно-географічне положен­ня, населення та трудові ресурси; галузеву територіальну структуру виробництва та інфраструктури; природ­но-ресурсний потенціал та транспортне забезпечення, науково-технічний потенціал, інвестиційну привабливість регіонів та ін.

Перехід України від стадії індустріально-екстенсивного розвитку з актуалізацією природно-ресурсного потенціалу до імперативів постіндустріалізму, до інформаційного суспільства та інноваційної економіки поступово змінює не тільки склад факторів, додаючи нові (наприклад, екологічний), але і їх співвідношення, виводячи на перший план інноваційні та інформаційні ресурси і значно підвищуючи роль людського фактора.

У цілому факторами розміщення продуктивних сил називають усю сукупність умов для найбільш раціонального вибору місця розташування господарського об’єкта. Територіально-вироб­ничий комплекс є одним з центральних понять у теорії РПС. При зміні складу факторів повинні змінюватися і місця розташування об’єктів. При систематизації виділяють кілька груп цих факторів: – природні – якісну і кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, природно-кліматичних умов;

• екологічні природоохоронні та конструктивні заходи з метою ощадного використання природних ресурсів і забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини;

• технічні – досягнутий і можливий рівень техніки та технології;

• економічні – вартість капіталовкладень, строки будівництва, ефективність виробництва, продуктивність праці, прибутковість, призначення та якість продукції, виробничі зв’язки, економіко-географічне і транспортне положення та ін.;

• соціально-демографічні – чисельність населення і його розміщення, кількісна та якісна оцінка трудових ресурсів і забезпеченість ними виробництва у розрізі областей і районів, стан виробничої і соціальної інфраструктури.

У сучасних умовах на розміщення і розвиток продуктивних сил в Україні великий вплив чинитиме геополітичний фактор. Україна має дуже зручне географічне положення: розміщення поб­лизу акваторії Чорного моря, близькість до країн Європи і Близького Сходу; наявність розвинутої транспортної мережі міжнародного значення; межує з Росією, Польщею, Туреччиною, Білоруссю, Мол­довою, Словаччиною і Угорщиною. Геополітичний фактор відіграє важливу роль у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків України з країнами Європи, Азії, СНД.

Дія фактора ринкової кон’юнктури на структуру і розміщення виробництва відбувається при зміні співвідношення величини попиту на товар і його пропозиції.

Спектр факторів економічного розвитку регіонів набагато ширший. Серед них, крім вищезазначених, пріоритетну роль у ци­вілізаційному розвитку країн, у тому числі їх регіонів, відіграють інформаційні, інтелектуальні ресурси, інноваційний потенціал, фінансове забезпечення висхідного соціального економічного розвитку та в першу чергу «якість» людського капіталу.