5.2.3. Типи позицій у педагогічному спілкуванні

Проблема позицій у спілкуванні вивчається представниками різних психологічних галузей: вікової психології (Л.І.Божович), соціальної (В.О.Ядов), психології особистості (Р.Роджерс). Проте найбільш розробленою вона є в руслі трансактивного аналізу (Е.Берн).

З погляду цього підходу, позиція (як власна, так і партнера) характеризується, по-перше, провідним "Его"-станом особистості і, по-друге, провідним типом її спілкування.

Е.Берн та його послідовники під "Его"-станами особистості

Таблиця 1.

Характеристика стилів педагогічного спілкування

Стилі спіл-	Аспекти стилів спілкування
кування	формальний	змістовний
Автори тарний	Учень розглядається як об'єкт спілкування, а не рівноправний партнер. Ділові, короткі вказівки. Заборона без пощади, з погрозою. Мова чітка, тон непривітний. Похвала й пожурення суб'єктивні. Ситуативна демонстрація прийомів спілкування, а не їх системне застосування. Вчитель займає позицію "Над" (учнем, класом). Цілковите ігнорування емоцій. Основні прийоми впливу - наказ, повчання.	Робота з учнями планується заздалегідь і тільки вчителем. Дітям сповіщається тимчасова мета, кінцева - їм невідома. Побажання учнів під час планування роботи не враховується. Думка вчителя є вирішальною.
Демок ратичний	Учень розглядається як рівноправний партнер спілкування. Інструкції подаються у формі пропозицій. Мова приємна, тон емоційно забарвлений, доброзичливий. Похвала і потурання коментуються порадами. Вказівки і заборони з дискусіями. Позиція вчителя "В центрі" (подій, життя учня, класу). Основні прийоми впливу - заохочення, похвала, просьба, порада.	Заходи плануються не заздалегідь, а разом з класом. Усі розділи запланованої роботи обговорюються колективно, з урахуванням пропозиції учнів. Відповідальність за їх проведення несуть усі: вчитель і учні.
Потура льний	Мова монотонна, суха. Похвала і покарання відсутні. Ніякої співпраці. Позиція вчителя - "Осторонь" (самоусунення від учня, класу). Прийоми впливу - відсутні.	Робота в класі пущена на самотік. Учитель не дає вказівок і ні до чого не змушує. Заходи плануються стихійно, за ініціативою окремих учнів-ентузіастів.

(Я-концепцією) розуміють відносно незалежні і виокремлені у внутрішньому світі людини сукупності емоцій, думок і патернів поведінки, які є ніби-то дискретними і можуть виявлятися у поведінці незалежно. Водночас "его"-стани маючи різні типології, знаходяться між собою в постійних взаємовідношеннях. Тому поєднання трьох "его"- станів здорової особистості може розглядатися як структуроване ціле, чи гештальт.

Е.Берн виділяє три "его"- стани особистості: "Дитина" (Д1), "Дорослий" (Д2), "Батько" (Б).

"Его"-стан "Дитина" відповідає соціальній ролі дитини і зберігається в людині з дитячого віку. Він акомулює у собі сильні й слабкі вияви дитячої натури. До сильних можна віднести розкутість, творчі вияви, імпульсивну життєрадісність, допитливість, схильність фантазувати. До слабких - невпевненість, безпорадність, лякливість, надту довірливість, нестриманість, бешкетливість.

"Его"-стан "Батько" відповідає соціальній ролі батька й усталюється в дитинстві на основі любові й симпатіі до старших і наслідування їх. "Его"-сильні вияви "Батька": упевненість у своій правоті, у правоті моральних вимог; здатність до авторитарного тону; схильність до покровительства й захисту слабшого. Менш привабливими є його слабкі риси: безапеляційність; догматизм; усвідомлення переваги й права наказувати.

"Его"-стан "Дорослий" спрямований на реальну дійсність. Він передбачає розумне оцінення різноманітних елементів ситуаціі та інтересів інших людей і виникає під час необхідності примирити й підпорядкувати "его"-стани особистостей "Дитини" та "Батька".

Для нього характерними є розрахунок дій, контроль над ними, об'єктивність в оцінках, розуміння відносності догм. Його слабкими виявами є занадтий скептицизм, скутість (недостатність спонтанності), бідність фантазії, недооцінка емоційного аспекту життя.

Відповідно до теорії трансактивного аналізу "Дитина", "Батько", "Дорослий" - це абстрактні конгломерати стилей поведінки й реагування. Вони основані на зовсім конкретних і значущих згадуваннях, які є у кожноі людини і які далеко не завжди можна пригадати довільно. Але вони все ж таки є і суттєво впливають на поведінку людини.

Тому мій "Батько" - це не тільки узагальнена позиція, але й конкретні особистісні згадування того, як реагувала моя мама чи мій батько на подібну ситуацію, а я ніби перейняв їхній стиль поведінки.

І моє "Дитя" - це не дитя взагалі, а я сам у дитинсті зі своїми способами реагування, який опинився в подібній ситуації.

Індивідуальні варіації в позиціях "Дитина", "Батько", "Дорослий" можуть бути найрізноманітнішими, але спільними є спрямованість поведінки, яка виявляється в усьому: інтонації, лексиці, типових позах тощо (Див. табл. 2.).

Для прикладу наведемо декілька комунікативних актів, у яких виявляються різні "его"-стани особистості вчителя й учня в реальних ситуаціях педагогічного спілкування. У таблиці 3. наведені схематичні зображення трансакцій (стрілка зліва направо - повідомлення першого партнера другому, справа наліво - відповідь другого).

Представники трансактивного психологічного напряму вважають, що кожна людина в різні моменти часу, з різними партнерами в різних ситуаціях може поводитися або як Дитина, або як Дорослий, або як Батько. Водночас той чи інший "его"-стан людини є провідним, домінуючим, типічним чи навіть одним з можливих. Можливим є й інший варіант, коли відбувається "вторгнення" "его"-станів "Дитини" і "Батька" в "его"-стан "Дорослого", і сприймання реальності зумовлюється пересудами, упередженнями "Батька" чи ілюзіями "Дитини". Усе це може спричинити виникнення ускладнень у спілкуванні.

Таблиця 2.

Комунікативна поведінка вчителя в різних позиціях

Типові позиціі	Батько	Дитя	Дорослий
Типові слова та вислови	Усі знають, що ... Ти ніколи не повинен ... Ти завжди мусиш ... Я не розумію, як це дозволяють ...	Я хочу ... Я не хочу ... Я сердитий на вас! Прекрасно! Паскудно! Добре-добре ...	Як? Що? Коли? Де? Чому? Можливо ... Напевно ... Давай подумаємо ...
Інтонація	Звинувачувальна Милосердна Критична Зверхня Заперечувальна	Дуже емоційна	Пов'язана з реальністю
Емоційний стан	Надто правильний Дуже гарний Гордовитий	Жартівливість Веселість Пригніченість Понурість	Уважність. Зацікавленість у пошуку інформаціі
Вираз обличчя	Похмурий Незадоволений Занепокоїний	Пригнічений Здивований Зраділий	Відкриті очі, максимальна уважність
Пози	Руки в боки, складені на грудях, позад себе Давання вказівок ("тикання") пальцем, пожурити пальцем). Прямий, строгий, довготривалий погляд	Незграбність. Спонтанна рухливість (крутить ручку в руках, "хрустить" пальцями, перебирає гудзики, стискає кулаки ...)	Під час розмови нахиляє трошки вперед корпус тіла і повертає голову до співрозмовника

Таблиця 3.

Схематичні зображення трансакцій учителя та учнів

Схематичні зображення трансакцій	Комунікативні акти, в яких виявляються різні "его"-стани особистості
Б ====== Б Дор. Дор. Дит. Дит.	1."Минулорічні семикласники були допотливішими" - жаліється вчитель восьмикласникам. 2.Восьмикласники: "А пригадайте но, Іване Івановичу, нам ви говорили те ж саме".
Б _________ Б Дор. Дор. Дит. Дит.	1. Вчитель: "Що сталося з семикласниками? Вони зовсім розпустилися". 2. Восьмикласник: "Так, ми у сьомому класі були стараннішими за них".
Б Б Дор.=== Дор. Дит. Дит.	1. Вчитель: "Тема Планетарної екологічної культури є дуже актуальною і важливою, тому пропоную обговорити її сьогодні на класній годині". 2. Учень: "Воно то так, але давайте краще поговоримо про кохання."
Б Б Дор. Дор. Дит.-------- Дит.	1. Перший учень: "А чи не втекти нам з лекції?" 2.Другий учень: "Ще чого? Ти прийшов учитися, то ж думай про навчання, а не про кіно".
Б Б Дор. ------- Дор. Дит. Дит.	1. Перший учень: "А чи не втекти нам з уроку?" 2.Другий учень: "Чудова ідея. Тільки давайте скоріше, щоб учитель нас не побачив".
Б Б Дор.--------Дор. Дит. Дит.	1. Учитель: " Ви не бачили моїх окулярів? 2. Учні: "Вічно ви, Іване Івановичу, їх губите. Пора вже придбати собі ланцюжок".

Оптимальним "его"-станом для особистості педагога вважається досягнення стану "інтегрованого" "Дорослого". Педагог у цьому "его"-стані характеризується здатністю до розширеного усвідомлення, спонтанності й безпосередності у взаємостосунках. Тобто як такий, що має відповідальність "Батька", здатність до об'єктивноі переробки інформації "Дорослого" і привабливість "Дитини". "Его"-стан" інтегрованого "Дорослого" досягається педагогом шляхом усвідомлення, накопичення якнайбільше відомостей про свої "его"-стани "Батька" і Дитини".

Отже, кожний з "его"-станів у залежності від особливостей своєї структури й генезису може спричинювати різні типи спілкування. Так, "Дитина" може бути "природною" і "пристосованою під впливом соціального середовища". Крім того, "пристосована" "Дитина" може бути "поступливою до зовнішніх впливів", "бунтівником проти впливів зверху", "маніпулятором оточуючими" тощо. Е.Берном змальовані також різноманітні способи поведінки "природної" "Дитини".

Для "его"-стану "Батько" також властивими є різноманітні типи поведінки: "контролюючий" (авторитарний), поведінка якого може бути дуже різновекторною: "дуже м'ягкий - патологічно жорсткий", "виховуючий" (опікун) і "усунений".

Характеризуючи "его"-стан "Дорослий" Е.Берн і його послідовники вказують на можливість існування відхилень від оптимального його функціонування ("інтегрованого" "Дорослого"), які виявляються у вигляді акцентуацій характеру. Так виділяють "Дорослого" "змученого" (з психостенічними рисами), з жорстко обмеженими рамками" (наближеного до шизоїдних рис), "контамінованого" "Батька" (параноїдальні риси) та ін.

Є.В.Заїка, на основі аналізу психологічної літератури з проблеми різновидів поведінки "Дитини", "Батька", "Дорослого" доходить висновку, що в усіх цих випадках мова йде по суті про переважання одного з чотирьох типів спілкування:

1) афіліативний тип спілкування, якому властиві природність, енергійність і увага до індивідуальності партнера по спілкуванню;

2) формальний, який характеризується тяготінням до нормативності, аналітичності і тенденціі до деіндивідуалізації особистості;

3) відгороджений, якому властиві низькі продуктивність, енергійність, увага до особистості;

4) конфліктний, який пов'язаний зі схильністю до афектів і неадекватноі поведінки, яка здебільшого межує з патологічною.

На цій основі, автор виділив дванадцять основних позицій, які утворюються в результаті перетину трьох "его"-станів (Дитина, Батько, Дорослий) з чотирма типами спілкування (Заїка Є.В., Івашов А.М., 1992) і які можна проаналізувати з позиції педагогічного спілкування (Див. табл. 4.).