5.1.5. Прийоми ефективного субординаційно-рольового педагогічного спілкування

Субординаційно-рольова взаємодія у соціально-педагогічній ситуації відбувається трьома способами:

- кожна конкретна педагогічна ситуація має різний вплив на різних осіб. Кожен реагує на неї так, як він її розуміє: учень вважає, що вчитель повинен його навчити, а вчитель, - що учень сам повинен докласти максимальні зусилля для отримання знань;

- кожна соціально-педагогічна ситуація, яка спричинює ті чи інші взаємодії, зумовлена власним вибором учителя й учня. Наприклад, учитель, який обирає керівництво певним класом, водночас вибирає і специфічний набір впливів, які очікуоть його в майбутньому з боку учнів; учитель й учні самі собі створюють власні педагогічні ситуації.

Психологи стверджують, що люди отримують від інших те, чого від них очікують. Наприклад, думка вчителя про те, що на "трійочника" не варто витрачати даремно час, з нього і так нічого путнього не вийде, спровокує в учня негативне ставлення до навчання. Тут важливо пам'ятати про такий феномен, як "авансування довірою". Дати учню шанс "підтягнутися", вселити в нього віру у власні сили. Але, якщо сприймати учня як невиправного, нездатного, нездібного, то, зрештою, він таким і стане.

Учитель здатний легко прощати тільки свою провину, але не провини учнів. Свою, наприклад, можна пояснити ситуацією, що склалася ("не вистарчило часу", захворів", "автобус спізнився" тощо). Але неприємну для нього поведінку учня схильний розглядати як вільний вибір "аморальної", "лінивої", "недисциплінованої" особи. І ніякі докази тут не допоможуть.

Дослідники цієї проблеми настійливо радять учителям пояснювати неадекватну поведінку учня ситуацією, що склалася. Це буде сприяти виникненню між ними порозуміння й симпатії.

Отже, рольова поведінка вчителя й учня як осіб високого й низького статусів залежить від їхніх очікувань, навичок і переконань.

Для покращення субординаційно-рольових взаємовідносин спеціалісти рекомендують декілька прийомів.

Прийом перший - помінятися ролями.

Наприклад, учитель пропонує учню поставити себе на його місце. І кожен із них намагається довести свою правоту, але вже з позиції опонента.

Прийом другий - обмінятися розумінням ідей, потреб, проблем статусно-рольового партнера по спілкуванню.

Наприклад, учитель і учень по черзі переказують точку зору один одного до тих пір, поки цей переказ не буде адекватним. І тільки після цього висловлюють власну думку.

Прийом третій - призупинити розмову і спробувати по черзі відтворити почуття і розуміння статусно-рольового партнера по спілкуванню.

Наприклад, ситуація, коли учень розпочав із учителем суперечку з приводу несправедливо, на його думку, заниженої підсумкової оцінки.

Учитель: "Почекай, будь ласка. Давай, перш ніж продовжити нашу розмову, спробуємо переповісти один одному: ти розкажеш, що, на твою думку, повинен сприймати і відчувати я в цій ситуації, а я, навпаки, - що ти".

Учень: "Я думаю, що вам не подобаюсь, що ви не вірите в мої знання".

Вчитель: "Я люблю всіх учнів однаково і вірю, що ти останнім часом був дуже старанним, що тобі прикро отримувати низький бал. Але ж у підсумковій оцінці я мушу врахувати і твої пропуски, і твої незадовільні оцінки за весь період навчання".

Отже, вчитель та учні є водночас і творінням, і творцями ефективного субординаційно-рольового педагогічного спілкування.