Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
tema2.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
238.08 Кб
Скачать

Технічне та програмне забезпечення комунікацій.

Комп'ютерна мережа – це сукупність комп'ютерів, які можуть здійснювати інформаційну взаємодію один з одним за допомогою комунікаційного устаткування і програмного забезпечення.

Телекомунікації - це передача і прийом такої інформації як звук, зображення, дані і текст на великі відстані по електромагнітних системах: кабельними каналами; оптоволоконними каналами; радіоканалами і іншими каналам зв'язку.

Телекомунікаційна мережа - це сукупність технічних і програмних засобів, за допомогою яких здійснюються телекомунікації.

До телекомунікаційних мереж відносяться:

1. Комп'ютерні мережі (мережі передачі даних).

2. Телефонні мережі (передача голосової інформації).

3. Радіомережі (передача голосової інформації - широкомовні послуги).

4. Телевізійні мережі (передача голосу і зображення - широкомовні послуги).

Обчислювальні мережі створюються з метою доступу до загальносистемних ресурсів (інформаційним, програмним і апаратним), розподілених (децентралізованих) в цій мережі. За територіальною ознакою розрізняють мережі локальні і територіальні (регіональні і глобальні).

Комп'ютерні мережі зв'язують комп'ютери, кожен з яких може працювати і автономно. Термінальні мережі зазвичай пов'язують потужні комп'ютери (мейнфрейми) з терміналами (пристроями вводу-виводу інформації). Прикладом термінальних пристроїв і мереж може служити мережа банкоматів або кас продажу квитків.

Основна відмінність локальних мереж від глобальних полягає в якості використаних ліній зв'язку і в тому, що в локальних мережах існує тільки один шлях передачі даних між комп'ютерами, а в глобальних мережах їх багато (у глобальних мережах існує надмірність каналів зв'язку). Оскільки лінії зв'язку в локальних мережах якісніші, то швидкість передачі інформації в локальних мережах набагато вища, ніж в глобальних.

Але здійснюється постійне проникнення технологій локальних мереж в глобальних і навпаки, що значно підвищує якість мереж і розширює спектр послуг, що надаються. Таким чином, відмінності між локальними і глобальними мережами поступово зникають.

Тенденція зближення (конвергенція) характерна не лише для локальних і глобальних обчислювальних мереж, але і для телекомунікаційних мереж інших типів, до яких відносяться радіомережі, телефонні і телевізійні мережі. Телекомунікаційні мережі складаються з наступних компонентів: мережі доступу, магістралі, інформаційні центри.

Комп'ютерну мережу можна подати як багатошарову модель, яка складається з:

  • комп'ютерів;

  • комунікаційного устаткування;

  • операційних систем;

У комп'ютерних мережах використовуються різні типи і класи комп'ютерів. Комп'ютери і їх характеристики визначають можливості комп'ютерних мереж.

До комунікаційного устаткування відносяться: модеми, мережеві карти, мережеві кабелі і апаратура мереж. До апаратури відносяться: приймачі або трансивери (traceivers), репітери (repeaters), концентратори (hubs), мости (bridges), комутатори, маршрутизатори (routers), шлюзи (gateways).

Для забезпечення взаємодії програмно-апаратних комплексів в комп'ютерних мережах були прийняті єдині правила або стандарт, який визначає алгоритм передачі інформації в мережах. Як стандарт були прийняті мережеві протоколи, які визначають взаємодію устаткування в мережах.

Оскільки взаємодія устаткування в мережі не може бути описана одним єдиним мережевим протоколом, то був застосований багаторівневий підхід до розробки засобів мережевої взаємодії. У результаті була розроблена семирівнева модель взаємодії відкритих систем - OSI.

Ця модель розділяє засоби взаємодії на сім функціональних рівнів: прикладний, представницький (рівень представлення даних), сеансовий, транспортний, мережевий, канальний і фізичний.

Набір протоколів, достатній для організації взаємодії устаткування в мережі, називається стеком комунікаційних протоколів. Найбільш популярним є стек - TCP/IP. Цей стек використовується для зв'язку комп'ютерів в мережі Internet і в корпоративних мережах.

Протоколи реалізуються автономними і мережевими операційними системами (комунікаційними засобами, які входять до ОС), а також пристроями телекомунікаційного устаткування (мостами, комутаторами, маршрутизаторами, шлюзами).

До мережевих застосувань відносяться різні поштові прикладні програми (Outlook Express, The Bat, Eudora та інші) і браузери - програми для проглядання веб-сторінок (Internet Explorer, Opera, Mozzila Firefox та інші). До прикладних програм для створення сайтів відносяться: Macromedia HomeSite Plus, WebCoder, Macromedia Dreamweaver, Microsoft FrontPage і інші застосування.

Глобальна інформаційна мережа Інтернет. Internet – це об'єднання транснаціональних комп'ютерних мереж з різними типами і класами комп'ютерів і мережевого устаткування, що працюють по різних протоколах і передача інформації по різних каналах зв'язку.

Інтернет - це потужний засіб телекомунікації, зберігання і надання інформації, ведення електронного бізнесу і дистанційного (інтерактивного або он-лайн) навчання.

Дистанційне навчання трактують як:

  • цілеспрямоване і методично організоване керівництво навчально-пізнавальною діяльністю осіб, що знаходяться на відстані від освітнього центру, яке відбувається завдяки електронним і традиційним засобам зв'язку.

  • процес отримання знань і навичок за допомогою спеціалізованого освітнього середовища, яке основане на використанні ІТ, що забезпечує обмін навчальною інформацією на відстані і реалізує систему супроводу і адміністрування учбовим процесом.

Служби мережі Інтернет

Веб. WWW працює по принципу клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ — документ, що складається із частин з різними представленням інформації (текст, звук, графіка, тривимірні об’єкти тощо), в якому кожний елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані таким чином, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, і документ, який зчитується в даний момент, може посилатися як на інші документи на цьому ж сервері, так і на документи, які (і взагалі ресурси Internet) на інших комп’ютерах Internet, причому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet як з єдиним цілим. Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet Більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, Gopher, новин мережі Usenet, електронної пошти та інші. Програмні засоби WWW є універсальними для різних сервісів Internet, а інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.

Сайт, Веб-сайт (англ. Site, Web-site) — сукупність веб-сторінок, доступних у мережі Інтернет, які об'єднані як за змістом, так і навігаційно. Фізично сайт може розміщуватися як на одному, так і на декількох серверах. Сайтом також називають вузол мережі Інтернет, комп'ютер, за яким закріплена унікальна ІР-адреса, і взагалі будь-який об'єкт в Інтернет, за яким закріплена адреса, що його ідентифікує в мережі (FTP-site, WWW-site тощо). Набір зв'язаних між собою інформаційних онлайнових ресурсів, призначених для перегляду через комп'ютерну мережу за допомогою спеціальних програм — браузерів.

HTML (hyper text markup language, мова розмітки тексту) - формат гіпермедійних документів, які використовують в WWW для представлення інформації. Цей формат не описує те, як документ повинен виглядати, а його структуру і зв’язки. Зовнішній вигляд документа на екрані користувача визначається навігатором — якщо користувач працює за графічним або текстовим терміналом, у кожному випадку документ на екрані матиме різний вигляд, але його структура залишиться незмінною, оскільки вона задана форматом html. Імена файлів у форматі html, як правило, закінчуються на html (або мають розширення htm у випадку, якщо сервер працює під Windows). Другий термін URL (uniform resource locator, універсальний вказівник на ресурс). Таку назву носять посилання на інформаційні ресурси Internet. Ще один термін – HTTP (hypertext transfer protocol, протокол передачі гіпертексту). Таку назву носить протокол, за яким взаємодіють клієнт та сервер WWW.

Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Функціонування електронної пошти побудовано на принципі клієнт-сервер, стандартному для більшості мережевих сервісів. Існує багато різних програм-клієнтів електронної пошти, які можуть відрізнятися окремими функціями, можливостями та інтерфейсом, в тому числі й такі, що працюють на сервері (в режимі on-line). Проте загальні функції у більшості пакетів однакові. До них можна віднести: підготовка тексту; імпорт файлів-додатків; відправка листа; перегляд і збереження кореспонденції; знищення кореспонденції; підготовка відповіді; коментування і пересилка інформації; експорт файлів-додатків.

Список розсилки (англ. mailing list, англ. mail-list) — сервіс Інтернет, що надає можливість об'єднати певну кількість людей в єдину закриту групу розсилки. Це практично єдиний сервіс, який не має власного протоколу та програми-клієнта і працює винятково через електронну пошту. При цьому e-mail адреси учасників приховані, а спілкування між ними відбувається через єдину e-mail адресу. Кожному, хто бажає стати учасником списку розсилок чи від'єднатись від нього, достатньо написати листа на адресу списку.

Лист, якого посилають на адресу списку розсилки, автоматично розповсюджується поміж усіма учасниками списку розсилки, не вимагаючи від автора знати адрес усіх зацікавлених осіб. Новий учасник такого списку може відразу включатись у дискусію, не збираючи адреси всіх інших учасників. Також відпадає потреба щоразу складати перелік адрес, на які має прийти лист.

IP-телефоніяце технологія, що дозволяє використовувати будь-яку IP-мережу як засіб організації та ведення телефонних розмов, передачі відеозображень та факсів у режимі реального часу.

При відправленні або отриманні електронної пошти відбувається передача "пакета" інформації через мережу Інтернет. Аналогічним чином працює й IP-телефонія. Створення "пакетів" — перетворення аналогових (зокрема, звукових) сигналів у цифрові, їх стискання, передачу мережею Internet і зворотне перетворення в аналогові відбувається завдяки існуванню протоколу передачі даних через Інтернет (IP — Internet Protocol), звідси і назва "IP-телефонія".

Протокол передачі файлів (англ. File Transfer Protocol, FTP) - дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп’ютером мережі що підтримує протокол FTP. Установивши зв’язок із віддаленим комп’ютером, користувач може скопіювати файл із віддаленого комп'ютера на свій або скопіювати файл із свого комп'ютера на віддалений.

ТЕЛЕМЕДИЦИНА

Поява і розвиток новітніх високих технологій торкнулася всіх сфер людського життя, науки і виробництва, у тому числі і медицини. Ендоскопічні операції з використанням відео- і комп'ютерної техніки, 3D-модели внутрішніх органів, що отримуються при комп'ютерній томографії, віртуальне обстеження пацієнта є передовими областями медицини і відкривають нову еру в медицині. Впровадження нових технологій вимагає нового типe мислення, абсолютно нової інфраструктури. Багато-що для такої інфраструктури вже існує, наприклад у вигляді клінічної інформатики, високопродуктивних комп'ютерів і комунікацій, інформаційних мереж.

Використання комп'ютерної техніки і різних телекомунікаційних технологій в медичній практиці привело до виникнення абсолютно нової галузі охорони здоров'я - телемедицини.

Телемедицина використовує електронні комунікації і інформаційні технології для забезпечення медичної допомоги на відстані. Термін «телездоров’я» означає використання інформаційних комунікацій в медичному навчанні, науковій діяльності, профілактиці, адмініструванні.

Однією з головних переваг телемедицини є можливість наблизити висококваліфіковану і спеціалізовану допомогу у віддалені райони. Надання телемедицичної допомоги характеризується ознаками:

  • вид інформації, яка передається (опис історії хвороби, відеозображення УЗД, рентгенівських знімків, мікроскопічних мазків, дані лабораторних аналізів і ін);

  • спосіб передачі інформації (телефонні лінії, супутниковий і стільниковий зв'язок і ін).

Простим видом телемедицини є контроль і консультування хворого медичною сестрою за допомогою телефонного зв'язку. Складна телемедична система використовує інтерактивне відео і аудіоканали. Вона складається із стандартних високошвидкісних телефонних ліній, цифрових інформаційних технологій, комп'ютерів, периферичного устаткування, волоконної оптики, супутників зв'язку, програмного забезпечення.

Для проведення телеконсультацій використовуються найрізноманітніші технології, найбільш поширені з них - телемости і передача інформації через Internet в режимі on-line або через е -mail (електронну пошту).

У даний час існує три основні напрями телемедицини:

1) телеконференції (консультації, допомога в прийнятті рішень і ін);

2) моніторинг і біорадіотелеметрія;

3) керування пацієнтами на відстані.

Моніторинг - телемедична процедура, різновид телеметрії: безперервне стеження за процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або тенденцій розвитку..

Дистанційне навчання (дистантне навчання) – різновид навчального процесу, при якому або викладач й аудиторія, або студент і джерело інформації розділені географічно. Для забезпечення сеансів дистанційного навчання використаються комп'ютери й телекомунікації, переважно Інтернет.

Інструктаж – телемедична процедура, що представляє собою забезпечення фізичної особи (санітара, парамедика й т.д.) однобічної відео– і голосовим зв'язком з консультантом для одержання рекомендацій з надання першої медичної допомоги. Застосовується у випадку масових поразок при катастрофах.

Розвиток комп'ютерних технологій і мініатюризації електроніки є новим поштовхом до розвитку біорадіотелеметрії (БРТМ) - реєстрації фізіологічних даних на відстані за допомогою радіозв'язку. Виділяють наступні види БРТМ: дистанційна (бортова і стаціонарна), динамічна, ендорадіозондування, ретрансляційна.

Використання телемедичних технологій відкриває нові унікальні можливості діагностики і лікування найрізноманітніших захворювань і патологічних станів. До ромі того, використання віддаленого консультування і інших методів дозволяє економити як час і сили фахівців, так і матеріальні ресурси. За єдиний реальний недолік системи телемедицини (загальній телемедичної мережі зокрема) слід вважати значні засоби, необхідні для побудови початкового матеріального забезпечення. Впровадження системи телемедичного контролю і діагностики дозволить реально заощадити людські і матеріальні ресурси і, звичайно, же допомогти сотням і тисячам хворих, що потребують кваліфікованої медичної допомоги. На даному етапі розвитку вітчизняної структури телемедицини - завдання розробки загальних структур, методичних вказівок і програмного забезпечення для майбутньої національної телемедичної мережі.

Структура телемедичних систем

Всі телемедичні системи (або БРТМ (біорадіотелеметрії) системи) можна розділити на дві основні групи:

1). Засоби віддаленого консультування, діагностики і навчання.

2). Засоби віддаленого моніторингу життєвих функцій (БРТМ системи).

Основою будь-якою телемедичноі системи першої групи є базова робоча станція (БРС).

За допомогою БРС проводиться ретельне усестороннє обстеження пацієнта з одночасною передачею відповідної інформації довільній кількості учасників поточного консиліуму (відеоконференції).

Базова робоча станція - це комплекс апаратури і програмного забезпечення, що є багатопрофільним і багатозадачним робочим місцем фахівця з можливостями введення, обробки, перетворення, виводу, класифікації і архівації загальноприйнятих видів клінічної медичної інформації, а також проведення телеконференцій. БРС є спеціалізованим медичним апаратно-програмним комплексом, призначеним для використання в медичних установах, наукових центрах і учбових закладах з метою проведення телеконференцій різного змісту, організації і проведення віддалених медичних консультацій, організаційно-методичних питань, отримання і надання бібліотечною, науковою, учбовою і іншій медичній інформації, в цілях вирішення інших завдань, що стоять перед медичними установами, організаціями, закладами і системами.

З іншого боку, перша група систем здійснюється і простішими способами: за допомогою двох комп'ютерів, сполучених модемним зв'язком, можливе проведення сеансу віддаленого консультування за допомогою:

- електронної пошти (зокрема, з використанням сhat-режима ± оп-line діалогу);

- аудіоканалу;

- відеотелефону.

При цьому передається будь-яка інформація у вигляді тексту або графічних, відео файлів. При даному виді телемедичних систем унеможливлено дослідження пацієнта в режимі rеai-timе (поточного часу). Принципова схема телемедичної системи першої групи наведена на рис.1.

Рис.1. Схема телемедицичної системи першої групи

Друга група телемедичних систем (власне системи біорадіотелеметрій (БРТМ)) призначена для віддаленого моніторингу життєвих функцій і загального стану обстежуваного в процесі виконання ним певної активної діяльності. Загальна схема БРТМ системи показана на рис.2.

Рис.2. Схема телемедичної системи другої групи

Національна телемедична мережа

Ефективності від дії телемедицинских систем віддаленого консультування можна добитися лише створивши особливу комп'ютерну мережу, яка об'єднує окремі сервери, БРС, комп'ютери користувачів і так далі Найбільш раціональним є створення державної телемедичної мережі. Основними вузлами такої мережі є:

1). Центральній сервер міністерства охорони здоров'я. Включає сторінку-заставку; список всіх консультантів (з можливістю запиту на виклик фахівця); список всіх національних відеоконференцій (з можливістю запиту на проведення відеоконференцій); список всіх телемедичних обласних серверів і серверів медичних ВУЗів; вихід на міжнародну лінію (з можливістю запиту на проведення відеоконференції і виклик фахівця); республіканську БРС ).

2). Сервер обласного управління охорони здоров'я. Включає сторінку-заставку; список всіх обласних консультантів (з можливістю запиту на виклик фахівця); список чергових фахівців (з можливістю негайного зв'язку з ним по електронній пошті, аудіоканалу або відеотелефону); список доступних відеоконференцій (з можливістю запиту на проведення відеоконференцій), обласну БРС; перехід на центральний сервер міністерства охорони здоров'я.

З). Сервер медичного ВУЗу. Включає сторінку-заставку; список консультантів (з можливістю запиту на виклик фахівця); список чергових фахівців (з можливістю негайного зв'язку з ним по електронній пошті, аудіоканалу або відеотелефону); перехід на центральний сервер міністерства охорони здоров'я; експериментальну БРС.

4). Сервер обласного лікувально - профілактичної установи. Включає сторінку- заставку; список чергових консультантів (з можливістю негайного зв'язку з ними по електронній пошті, аудіоканалу або відеотелефону); вихід на сервер обласного управління охороною здоров'я.

5). Комп'ютер консультанта. Включає автоматизоване робоче місце (АРМ) фахівця (з можливістю пересилки інформації по електронній пошті і аудіоканалам, участі у відеоконференціях); зв'язок з обласним майстром віддалених консультацій і відеоконференцій.

Рис.3. Структура Національної медичної мережі.

6). Комп'ютер користувача. Включає АРМ фахівця (з можливістю пересання інформації електронною поштою і аудіоканалам, участі у відеоконференціях).

Майстер віддалених консультацій і відеоконференцій є автоматизованим програмним комплексом, який виконує наступні завдання:

1.Збір і систематизацію інформації про нові відеоконференції і консультантів.

2.Координацію проведення відеоконференцій.

З.Збір запитів на проведення відеоконференцій і на виклики віддалених консультантів.

4. Генерування і пересилку запрошень на участь у відеоконференціях і виклики віддалених консультантів відповідно до отриманих запитів.

5. Проведення регулярних адміністративних відеоконференцій (селекторних нарад).

Завданням майстра є здійснення взаємодії між користувачем, що шукає певного консультанта, і самими консультантом.

Роботу національної телемедичної мережі відображено на наступному прикладі.

Лікар А. знаходиться на чергуванні в терапевтичному відділенні районної лікарні населеного пункту N. У ургентному порядку у відділення поступає хворий С. з діагнозом «інфаркт міокарду», в анамнезі - хронічний гломерулонефрит, виразка дванадцятипалої кишки, бронхоектатична хвороба. Лікар А. вирішує звернутися до віддаленого консультанта. Використовуючи персональний комп'ютер з АРМ «Терапія», підключений до національної телемедичної мережі, лікар А. під'єднується до сервера обласної клінічної лікарні №1 міста М. Вибравши із списку чергових фахівців професора Л., лікар посилає запит на з'єднання, одночасно посилаючи електронною поштою файл з історією хвороби С., дані ЕКГ, загальних аналізів крові і сечі (оцифрований варіант, графічний файл і т.п.). Професор Л., ознайомившись з отриманою інформацією, за допомогою персонального комп'ютера і сервера встановлює зв'язок з лікарем А. і по аудіоканалу повідомляє свою думку про діагноз, тактику лікування і прогноз для даного випадку. Після ретельно проведеного лікування стан хворого С. значно покращав, проте необхідним є подальше спеціальне лікування. Лікар А. за допомогою персонального комп'ютера встановлює з'єднання з сервером обласної клінічної лікарні № 1 міста М і потім з сервером обласного управління охороною здоров'я області. Лікар А. передає запит на проведення відеоконференції за участю фахівців і використанням обласної БРС. Після обробки отриманого запиту майстер відеоконференцій відправляє електронною поштою лист лікареві А. з вказівкою дати, часу і необхідних умов проведення відеоконференції. У призначений день лікар А. доставив хворого С. до обласної лікувально-профілактичної установи, на базі якої розташована БРС. У процесі проведення відеоконференції виникла необхідність проконсультуватися з фармакологом Д. з Торонто (Канада). Професор Л., використовуючи персональний комп'ютер і сервер обласного управління охороною здоров'я встановив з'єднання з центральним сервером міністерства охорони здоров'я і, використавши віддалені консультації, залишив запит на виклик Д.. Майстер віддалених консультацій, обробивши запит, відправив запрошення Д. і, отримавши відповідь (протягом 30 хвилин) провів підключення нового учасника до конференції. Після закінчення відеоконференції хворий С. був доставлений в терапевтичне відділення районної лікарні для продовження лікування згідно схеми виробленою в результаті віддаленого консиліуму

Безумовно, створення національної телемедичної мережі зовсім не виключає використання засобів Інтернет в практиці віддаленого консультування і обміну інформацією. Адже така телемедична мережа призначена не лише для обміну інформацією про хворих, проведення віддалених консультацій, консиліумів і т.п. Тоді як Інтернет дозволяє проводити необмежений пошук будь-якої інформації з того або іншого питання, домашні сторінки, електронні версії журналів, медичні та інші бази даних і так далі

Телемедицина в Інтернеті

Інтернет, як глобальна комп'ютерна мережа, є одним з інструментів реалізації телемедичних систем і джерелом інформаційних ресурсів. Всі сервери, присвячені телемедициніЮ можна розділити на дві групи:

1) Інформаційні;

2) Робочі.

Перша група призначена для надання певної інформації про загальні принципи, історію, проекти, схеми систем телемедицини, що діють і розробляються.

Друга група утворена серверами, кожен з яких є складовою частиною певної телемедичної системи і призначений для проведення віддалених консультацій, теле- і відеоконференцій і ін.

Нижче наведено інформацію про деякі інформаційні сервери, присвячені питанням телемедицини.

Мережа Українських Серверів Європейської Обсерваторії Телематики (Ukrainian Affiliate Sites Network - http://www.ehto-ukr.kharkov.com/main.html).

Надана інформація про:

1) Різних видах стандартів передачі медичної інформації.

2) Проектах використання телемедицини в різних галузях охорони здоров'я.

3) Способах і програмах використання телездоров’я.

4) Суміжних домашніх сторінках.

Факультет фундаментальної медицини Московського державного університету.

Інформація про:

1) Медичні вимоги до станцій телемедицини. Проведено порівняння можливостей різних комп'ютерних систем.

2) Дослідження меж застосування цифрових каналів зв'язку з різною пропускною спроможністю при передачі медичної інформації.

3) Вперше викладені методичне керівництво по принципах підбору хворих і лікарів-консультантів для роботи в мережі ” Телемедицина” .

Federal Telemedicine - http://www.federaltelemedicine.com. На даному сервері розміщена інформація про:

1) Основні поняття телемедицини і телездоров’я.

2) Наведені приклади реалізації систем телемедицини в різних галузях людської діяльності.

3) Описані історія розвитку, структура і принципи діяльності систем телемедицини в структурі різних федеральних організацій США (таких як Міністерство оборони, Міністерство сільського господарства, Міністерство фінансів і т.п.).

Міністерство оборони США. Один з розділів даного сервера несе в собі наступну інформацію:

1) Принципи військової телемедицини.

2) Презентації і звіти про конференції і виставки у всьому світі, присвячені телемедицині.

3) Проекти військових телемедичних систем.

4) Системи віддаленого моніторингу.

Telemedicine - http://www.liebertonline.com/loi/tmj1. Електронна версія англомовного журналу ” Телемедицина”. На даному сервері розміщені статті, огляди, інформація про симпозіуми і конференції.

Українська Асоціація “Комп’ютерна медицина“(Сервер харківської штаб-квартири Асоціації). Розміщена інформація про:

1) Принципи і перспективи розвитку телемедицини в Україні.

2) Створення і розвиток національної медичної мережі України - Укрмеднет.

3) Майбутні конференції, симпозіуми і конгреси, присвячені телемедицині.

4) Завдання Ради Асоціації.

Центр вивчення здоров'я (університет, Колорадо, США). Наведена різноманітна інформація про:

1) Реалізації телемедичних систем в лікарні університету.

2) Запропонований словник термінів телемедицини.

UCLA - http://www.bioinformatics.ucla.edu. Телемедична інформаційна система . Інформація про такі галузі телемедицини як:

1) Телефармакологія.

2) Телетоксикологія.

3) Телепсихологія.

4) Телерадіологія.

Центр вивчення здоров'я (університет, Оклахома, США). Викладені загальні схеми і реалізація телемедичних систем віддаленого моніторингу на базі кардіоваскулярного відділення. Описана система віддаленого моніторингу хворих з аритмією.

MedLine. Є базою даних, що містить інформацію про усесвітні публікації, присвячені всім галузям медицини, у тому числі і телемедицині.

Завдання 1.

  • Створіть папку в домашньому каталозі - Телемедицина.

  • Відкрийте web-броузер.

  • В стрічці Location введіть адресу з вищенаведених сайтів з телемедицини.

  • Збережіть сторінку File  Save as… в створеному каталозі.

  • Зображення в деяких випадках необхідно зберігати окремо. Навівши курсор на рисунок, через праву кнопку миші  Save image as … Збереження виконайте у створеній папці.

Завдання 2

  • Збережіть в даній папці 2-3 текстові сторінки, 2-3 рисунки, анімаційні зображення в дану папку.

Список літератури:

  1. Андерсон К., Минаси М. Локальные сети. Полное руководство: Пер. с англ. - К.: ВЕК+, ЭНТРОП, Спб.: КОРОНА принт, 1999. - 624 с.

  2. Гусев А. В., Романов Ф. А., Дуданов И. П.. Опыт разработки медицинской информаци-онной системы // Медицинский академический журнал, 2001.- №1.- Приложение 1.- С.18.

  3. Гусев А. В., Романов Ф. А., Осиик Т. А.. Применение медицинской информационной системы в работе клинических лабораторий медицинского центра // Медицинский ака-демический журнал, 2001. - № 1. - Приложение 1. - С.19.

  4. Гусев А. В., Романов Ф. А., Дуданов И. П., Воронин А. В., Информационные системы в здравоохранении. ПетрГУ. Петрозаводск, 2002. - 120 с.

  5. Дуданов И. П., Гусев А. В., Романов Ф. А., Воронин А. В. Информационные системы в здравоохранении // Медицинский академический журнал, 2002. - № 1.- Том 2.- Стр.58-77.

  6. Дуданов И. П., Гусев А. В., Романов Ф. А., Кемпи С. И. и соавт. Создание "паспорта здоровья" больных с сердечно-сосудистыми заболеваниями с использования информационной системы // Медицинский академический журнал, 2003. - Том 3. - № 3. - С.125-133.

  7. Ильмаст А. В., Марусенко К. М., Моисеев Е. В. Некоторые вопросы технологии разра-ботки МИС // Медицинский академический журнал, 2002. - Том 2. - Приложение 2. - С.85-86.

  8. Принципы проектирования и разработки программного обеспечения. Учебный курс MCSD: Пер. с англ. - М.: Издательско-торговый дом "Русская редакция", 2000. - 608 с.

  9. Шеррер Жан-Рауль. Информационные системы в здравоохранении: технология и организация // Кремлевская медицина. Клинический вестник, 2000. - № 4. - С.15-17.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]