Методичні рекомендації до вивчення теми.

Приступаючи до вивчення даної теми, необхідно ознайомитися з Законом України „Про інвестиційну діяльність”. Згідно з даним законом суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Необхідно запам’ятати, що суб’єкти інвестиційної діяльності поділяються на інвесторів та учасників, але вони можуть одночасно суміщати ці статуси. Частина 2 статті 5 Закону України „Про інвестиційну діяльність” визначає інвесторів як суб’єктів інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Особливу увагу слід приділити державі, що постійно поєднує функції інвестора і учасника інвестиційної діяльності.

Як інвестор, держава забезпечує фінансування тих видів економічної діяльності і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер, наприклад: підприємства оборонної промисловості, транспорту тощо. Крім того, оскільки соціальна сфера є неприбутковою, але вимагає постійних вливань капіталу, майже єдиним інвестором проектів в цій сфері також виступає держава.

До засобів непрямого впливу держави на інвестиційну діяльність належать: державне кредитування, державні позики, ліцензування і квотування, амортизаційна політика, податкове регулювання, антимонопольні заходи і інші засоби непрямого впливу.

В останні роки на національних ринках позикових капіталів економічно розвинутих країн важливу роль стали виконувати фінансові посередники, що зайняли видне місце в нагромадженні і мобілізації грошового капіталу, тому, певну увагу пропонується приділити інвестиційній діяльності фінансово-кредитних установ: інвестиційних фондів і компаній, кредитних спілок, холдингових компаній, лізингових компаній, фірм-девелоперів, фірм-ріелтерів, інжинірингово-консалтингових фірм, тощо.

Питання для самоконтролю знань

1. Громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень – це:

А. Учасники інвестиційної діяльності.

Б. Інвестори.

В. Об’єкти інвестиційної діяльності.

2. Тендер передбачає розміщення замовлення на будівництво шляхом відбору кращої оферти за критеріями, що встановлюються:

А. Замовником.

Б. Тендерна комісія.

В. Підрядником.

3. До складу тендерного комітету не можуть входити:

А. Представники підрядника.

Б. Представники замовника.

В. Представники міністерств.

4. Тендерна документація затверджується:

А. Замовником.

Б. Проектною організацією.

В. Підрядником.

5. Інститут, що акумулює кошти у формі страхових резервів і розміщує їх на фінансовому ринку, – це:

А. Кредитна спілка.

Б. Страхова компанія.

В. Лізингова компанія.

6. Небанківський фінансово-кредитний заклад, що залучає грошові заощадження своїх членів для взаємного кредитування – це:

А. Кредитна спілка.

Б. Страхова компанія.

В. Лізингова компанія.

7. Рішення про укладання договору має назву:

А. Оферта.

Б. Акцепт.

В. Тендер.

8. Посередник на ринку нерухомості, що працюють на комісійних засадах з продавцем нерухомості – це:

А. Інвестиційний ділер.

Б. Фірма-ріелтер.

В. Інвестиційний фонд.

9. Основними операціями інвестиційних компаній є:

А. Трастові операції.

Б. Лізингові операції.

В. Купівля-продаж цінних паперів.

10. Фонд, який випускає інвестиційні сертифікати з зобов’язанням перед учасниками щодо їх викупу. Відкриті фонди створюються на невизначений строк і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною декларацією інвестиційного фонду – це:

А. Відкритий інвестиційний фонд.

Б. Закритий інвестиційний фонд.

В.Інтервальний інвестиційний фонд.