Самостійна робота №36 Тема: Особисті доходи

1.Джерела особистих доходів

2.Об”єктивні основи 3.формування доходів населення

Якщо виходити з положення про те, що розподіл, у тому числі розподіл та перерозподіл національного доходу, визначається, зрештою,

безпосереднім виробництвом та його законами і при цьому фор-1 муються кінцеві доходи населення, то доходимо висновку, що виріпіальною об'єктивною основою формування таких доходів є технологічний спосіб виробництва і, насамперед, рівень розвитку продуктивних сил.

Ця залежність від рівня розвитку продуктивних сил виявля­ється, по-перше, у тому, що такий рівень, передусім рівень розвитку робочої сили, визначає величину вартості даного специфічного і товару, а отже, заробітної плати, яка становить основну частку! національного доходу (близько 70 % у розвинутих країнах світу),!

По-друге, залежність доходів населення від рівня розвитку! продуктивних сил виявляється в тому, що на певному етапі їхньои еволюції, отже, розвитку внутрішніх суперечностей даної систе-і ми, починається активне втручання держави в економіку, процер| одержавлення продуктивних сил, перетворення держави на мс гутню силу (економічну, політичну, правову та ін.), яка, у своцз| чергу, активно впливає на формування доходів населення.

Наступною об'єктивною основою формування доходів насе­лення є тип суспільного способу виробництва і, насамперед, відн%і син економічної власності, а серед них — власності на засоби виробництва. Так, у процесі розвитку акціонерної власності, зсащ рема широкого розповсюдження акцій серед значної частиі найманих працівників, кількості привласнюваних ними збільшується частка дивідендів у кінцевих доходах населеї про що йшлося раніше.

Найвагоміший вплив на формування доходів населення межах державної економічної власності має одержавлення знач ної частки національного доходу (її власність на цю частку).

Значний вплив типу суспільного способу виробництва на і мування доходів населення виявляється у наявності за умов : піталізму великої армії безробітних, величезній диференіщ доходів між багатими і бідними верствами населення, в іс ванні понад 100 млн бідних лише у розвинених країнах світу,; наявності періодичних криз надвиробництва тощо

Самостійна робота №37

Тема6 Теорії і моделі економічного зростання

1.Моделі економічного зростання

2.Показники економічного зростання

3.Інвестиції і економічне зростання

4.Взаємозв”язок економічного і соціального прогресу

Література6Політекономія К.Т.Кривенко Т.18, п. 2Економ.теоріяВ.М.КовальчукГл. 13, п. 4,6

Які ж економічні теорії зростання є найбільш поширеними?

Теорія чинників розвитку. Автори цієї теорії А. Сміт і Т. Мальтус вва­жали, що чинниками розвитку є праця, капітал та населення. Згідно з цією теорією економікою керує нагромадження капіталу, а випуск продукції забезпечується двома видами витрат — капіталу й праці. При цьому не беруться до уваги вплив розвитку науки, нових технологій на темпи еко­номічного зростання.

Теорія виміру капіталу. Якщо у А. Сміта і Т. Мальтуса кількість праці зростала щодо вартості землі, то в сучасних моделях капітал зростає швид­ше, ніж праця. Капітал поданий інвестиційними товарами, матеріальними благами, які можуть бути використані для виробництва інших товарів. З використанням поняття сукупного основного капіталу як загальної вар­тості засобів виробництва досліджуються наслідки відносного зростання капіталу, або зростання капіталооснащеності. Доход на капітал зменшу­ється, якщо немає нововведень. Одночасно відносне зростання капіталу відбувається за умов його більш швидкого зростання порівняно з чисель­ністю населення і кількістю праці.

Теорія тривалої стабільності. Цей стан досягається в моделі нагрома­дження капіталу, за якого рівні реальної заробітної плати і відсотка пос­тійні, нагромаджується велика кількість виробничих споруд і устаткування при одночасному зростанні доходів.

Теорія технічних нововведень і зростаючого попиту. За цією теорією швидке зростання інвестицій у науку, створення нових технологій, удоско­налення системи виробництва зумовлюють зростання доходу на кожну одиницю виробничих витрат. Інвестування забезпечує зростання продук­тивності капіталу за умови безперервного науково-технічного прогресу.

Теорія напряму інвестицій. Згідно з нею виділяють переважні вкладен­ня або в капітал, або в працю. Залежно від напряму використання інвес­тицій розрізняють їх працезберігаючу (збільшується прибуток по відно­шенню до заробітної плати) або капіталозберігаючу форму (капітал за­стосовується більшою мірою, ніж праця, підвищуючи заробітну плату щодо прибутку). Нейтральні інвестиції займають проміжне становище