- •Загальні методичні вказівки
- •Тривалість практичних занять, згідно з робочим планом - 51 аудиторна година, наведено у таблиці 1.
- •Вимоги до виконання і оформлення практичних робіт
- •Практична робота № 1 набуття практичних навичок з розроблення програми (алгоритму) технічного діагностування металоконструкцій та елементів обладнання
- •Основні Теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Запитання до самоконтролю
- •Практична робота № 2 оцінка ндс і технічного стану металоконструкцій за значеннями коерцитивної сили
- •Основні теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Запитання до самоконтролю
- •Практична робота № 3 вивчення методик контролю герметичності зварних з’єднань металоконструкцій
- •Основні теоретичні положення
- •Трубопроводів
- •Порядок виконання роботи
- •Запитання до самоконтролю
- •Практична робота № 4 набуття практичних навичок з вибору оптимального методу неруйнівного контролю в залежності від умов та об’єкту контролю
- •Основні теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Практична робота № 5 ознайомлення з методикою тепловізійного обстеження металоконструкцій та елементів обладнання
- •Основні теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Запитання до самоконтролю
- •Практична робота № 6 вивчення методики контролю механічних характеристик конструкційних сталей за їх питомим електричним опором
- •Основні теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Запитання до самоконтролю
- •Практична робота № 7 методика оцінки фактичного технічного стану зварних з’єднань металоконструкцій за результатами неруйнівного контролю та технічного діагностування
- •Основні теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Запитання до самоконтролю
- •Практична робота № 8 ознайомлення зі статистичними методами технічного діагностування. Вивчення методу байєса.
- •Основні теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Запитання до самоконтролю
- •Практична робота № 9 вивчення методу мінімального ризику.
- •Основні теоретичні положення
- •Практична робота № 10
- •Лабораторна робота № 11
- •Лабораторна робота № 12
- •Порядок виконання роботи
- •Запитання до самоконтролю
- •Практична робота № 13 Вивчення методу неймана-пірсона
- •Основні теоретичні положення
- •Практична робота № 14
- •Одноступінчатого контролю
- •Порядок виконання роботи
- •Запитання до самоконтролю
- •Практична робота № 15 вироблення практичних навичок роботи із нормативними документами на проведення технічного діагностування
- •Основні теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Запитання до самоконтролю
- •Практична робота № 16 вивчення методики розрахунку залишкового ресурсу металоконструкцій за зміною пластичності металу
- •Основні теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Практична робота № 17 вивчення методики розрахунку залишкового ресурсу металоконструкцій за зміною ударної в’язкості
- •Основні теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Практична робота № 18 вивчення методики розрахунку залишкового ресурсу металоконструкцій при корозійних пошкодженнях
- •Основні теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Практична робота № 19 оформлення звітних документів за результатами технічного діагностування
- •Основні теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
Лабораторна робота № 12
ВИВЧЕННЯ МЕТОДУ МІНІМАКСА
Мета роботи: вивчення методу мінімакса для діагностування технічного стану досліджуваних систем і об’єктів.
Завдання заняття: розрахувати за методом мінімакса граничний стан діагностичного параметра, вище якого досліджуваний об’єкт підлягає зніманню з експлуатації.
Тривалість: 2 год.
ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Загальні відомості. Метод мінімакса призначений для ситуацій, коли відсутні попередні статистичні дані про ймовірності діагнозів D1 і D2. Розглядається «найгірший випадок», тобто найменш сприятливі значення P1 і P2, що призводять до найбільшого значення (максимуму) ризику.
Будемо вважати, що величина ризику залежить тепер від х0 і Р1 (ймовірність другого діагнозу Р2=1-Р1). Із співвідношення випливає, що
(12.1)
Для знаходження екстремума прирівняємо до нуля часткові похідні по х0 і Р1. Умова
(12.2)
дає
(12.3)
Із співвідношення
(12.4)
отримуємо:
(12.5)
Тепер необхідно визначити значення х0 і Р1, що задовольняють рівнянням (12.3) і (12.5). Якщо і є коренями зазначених рівнянь, то точка ) являється екстремальною.
Можна показати для одномодальних розподілів, що величина ризику стає мінімаксною (тобто мінімальною серед максимальних значень, викликаних “несприятливою” величиною Р1). Відмітимо, що за Р1=0 і Р2=1 ризик прийняття помилкового рішення відсутній, оскільки ситуація не має невизначеності. За Р1=0 (всі вироби несправні) із умови (13.4) випливає і всі об’єкти дійсно признаються несправними; за Р1=1 і Р2=0 і відповідно до наявної ситуації всі об’єкти класифікуються як справні.
Для проміжних значень 0<P1<1 ризик зростає і при стає максимальним. Розглянутим методом вибирають значення х0 таким чином, щоб за найменш сприятливих значень P1 втрати, пов’язані з помилковими рішеннями, були б мінімальними.
Розглянемо процедуру розв’язку рівнянь (12.3) і (12.5). Спочатку з рівняння (12.5) знайдемо значення , що можна зробити наступним чином. Представимо рівняння (12.5) у вигляді
(12.6)
де
(12.7)
Останнє рівняння можна записати з допомогою функції розподілу
, (12.8)
Рівняння (12.6) вирішуємо за методом Ньютона, який пов’язує вихідні х0(n-1) і наступні х0(n) наближення:
(12.9)
Значення похідної:
(13.10)
В якості першого наближення можна прийняти , де , - середні значення х для розподілів і . За достатньої близькості х0(n) і х0(n-1) приймаємо . Далі із рівняння (12.3) знаходимо найменше сприятливе значення ймовірностей справного і несправного станів:
, (12.11)
Рисунок 12.1 – Визначення граничного значення діагностичного параметру за методом мінімаксу
Величину ризику визначаємо за рівнянням (12.1) при значеннях , . Відмітимо деякі випадки, у яких розв’язок стає достатньо наглядним. Припустимо, що умовні виграші відсутні , а ціни помилок однакові . Тоді з рівняння (12.5) випливає:
або
,
де і - відповідні функції розподілу. Останні відношення показують рівність умовних ймовірностей помилкових рішень.
На рис.12.1 для цього випадку і рівні. У загальному випадку
(12.12)
Залежність (12.12) виражає рівність умовних ризиків помилкових рішень. За допомогою функції розподілу вона записується у вигляді:
(12.13)
Приклад. Діагностування стану трансмісії газотурбінного двигуна здійснюється за вмістом заліза у маслі. Для справного стану середнє значення складає (5 г заліза на 1 т масла) і середньоквадратичне відхилення . За наявності дефекту підшипників та інших деталей (несправний стан) ці значення рівні . Розподіли вважаються нормальними.
Необхідно визначити граничний вміст заліза у маслі, вище якого двигун підлягає зніманню з експлуатування і розбиранню (щоб уникнути небезпечних наслідків). За статистичним даними несправний стан трансмісії спостерігається у 10% двигунів.
Граничне значення х0 розраховується за рівнянням (12.8)
Для нормального розподілу функції розподілу виражаються з допомогою функцій Лапласа:
де
Розрахунок проводиться за формулою (12.9). Перше наближення:
Друге наближення:
Значення . Розрахунки дають . При розрахунку використовувались таблиці для нормального розподілу (додаток Б). Наступні наближення дали При отримано Значення найбільш несприятливих ймовірностей станів при
При