ЗМІСТ

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ…………………….5

ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ І ОФОРМЛЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ РОБІТ………………………………………..8

ПРАКТИЧНА робота № 1 НАБУТТЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК З РОЗРОБЛЕННЯ ПРОГРАМИ (АЛГОРИТМУ) ТЕХНІЧНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ ТА ЕЛЕМЕНТІВ ОБЛАДНАННЯ ……………………………………………….10

ПРАКТИЧНА робота № 2 ОЦІНКА НДС І ТЕХНІЧНОГО СТАНУ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ ЗА ЗНАЧЕННЯМИ КОЕРЦИТИВНОЇ СИЛИ …………...…..15

ПРАКТИЧНА робота № 3 ВИВЧЕННЯ МЕТОДИК КОНТРОЛЮ ГЕРМЕТИЧНОСТІ ЗВАРНИХ З’ЄДНАНЬ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ ………………………………….20

ПРАКТИЧНА робота № 4 НАБУТТЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК З ВИБОРУ ОПТИМАЛЬНОГО МЕТОДУ НЕРУЙНІВНОГО КОНТРОЛЮ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД УМОВ ТА ОБ’ЄКТУ КОНТРОЛЮ ……...………………29

ПРАКТИЧНА робота № 5 ОЗНАЙОМЛЕННЯ З МЕТОДИКОЮ ТЕПЛОВІЗІЙНОГО ОБСТЕЖЕННЯ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ ТА ЕЛЕМЕНТІВ ОБЛАДНАННЯ …………………….…………………………36

ПРАКТИЧНА робота № 6 ВИВЧЕННЯ МЕТОДИКИ КОНТРОЛЮ МЕХАНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК КОНСТРУКЦІЙНИХ СТАЛЕЙ ЗА ЇХ ПИТОМИМ ЕЛЕКТРИЧНИМ ОПОРОМ………………………………...41

ПРАКТИЧНА робота № 7 МЕТОДИКА ОЦІНКИ ФАКТИЧНОГО ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ЗВАРНИХ З’ЄДНАНЬ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ НЕРУЙНІВНОГО КОНТРОЛЮ ТА ТЕХНІЧНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ……………………...47

ПРАКТИЧНА робота № 8 ОЗНАЙОМЛЕННЯ ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ МЕТОДАМИ ТЕХНІЧНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ. ВИВЧЕННЯ МЕТОДУ БАЙЄСА .54

ПРАКТИЧНА робота № 9 ВИВЧЕННЯ МЕТОДУ МІНІМАЛЬНОГО РИЗИКУ ………………………..………58

ПРАКТИЧНА робота № 10 ВИВЧЕННЯ МЕТОДУ МІНІМАЛЬНОГО ЧИСЛА ПОМИЛКОВИХ РІШЕНЬ ...64

ПРАКТИЧНА робота № 11 Вивчення МЕТОДУ НАЙБІЛЬШОЇ ПРАВДОПОДІБНОСТІ …..………………68

ПРАКТИЧНА робота № 12 ВИВЧЕННЯ МЕТОДУ МІНІМАКСА…………………………………………………..72

ПРАКТИЧНА № 13 Вивчення МЕТОДУ НЕЙМАНА-ПІРСОНА ……………………………………………………...77

ПРАКТИЧНА робота № 14 СТАТИСТИЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ДАНИХ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ТЕХНІЧНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ …………...………...81

ПРАКТИЧНА робота № 15 ВИРОБЛЕННЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК РОБОТИ ІЗ НОРМАТИВНИМИ ДОКУМЕНТАМИ НА ПРОВЕДЕННЯ ТЕХНІЧНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ.....81

ПРАКТИЧНА робота № 16 ВИВЧЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ ЗАЛИШКОВОГО РЕСУРСУ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ ЗА ЗМІНОЮ ПЛАСТИЧНОСТІ МЕТАЛУ …………………………..…...81

ПРАКТИЧНА робота № 17 ВИВЧЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ ЗАЛИШКОВОГО РЕСУРСУ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ ЗА ЗМІНОЮ УДАРНОЇ В’ЯЗКОСТІ………………………………………………..…...81

ПРАКТИЧНА робота № 18 ВИВЧЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ ЗАЛИШКОВОГО РЕСУРСУ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ ПРИ КОРОЗІЙНИХ ПОШКОДЖЕННЯХ……………………………………..…...81

ПРАКТИЧНА робота № 19 ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТНИХ ДОКУМЕНТІВ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ТЕХНІЧНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ………………………………………....81

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ І ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………………..89

ДОДАТОК А…………………………………………………...91

ДОДАТОК Б………………………………………………….111

Загальні методичні вказівки

Проблема забезпечення надійної та безпечної експлуатації металоконструкцій та елементів обладнання у базових галузях вітчизняної промисловості з кожним роком стає все більш актуальною, оскільки їх зношення значно перевищує темпи технічного переоснащення. Одним із найефективніших методів забезпечення експлуатаційної надійності обладнання і конструкцій є широке впровадження нових технічних засобів і технологій оцінки їх фактичного стану методами неруйнівного контролю та технічної діагностики. Проведення технічного діагностування (оцінка технічного стану металоконструкцій, інженерних мереж тощо) уже давно є штатною технологічною операцією.

Технічна діагностика – молода наука, яка виникла на останні десятиліття у зв’язку з потребами сучасної техніки. Все зростаюче значення складних і дорого вартісних технічних систем, які застосовують у базових галузях промисловості, вимоги їх безпеки, безвідмовності і довговічності, робить дуже важливим оцінку стану системи, її надійності.

Діагностика технічних виробів, як наукова дисципліна, ґрунтується на ряді принципів, основними з яких є:

- принцип причинно-наслідкових зв'язків;

- принцип використання мінімальної інформації віднос-но технічного ви­робу під час його діагностування за макси-муму інформації про цей виріб як об'єкт діагностування (міні-мум апостеріорної інформації за максимуму апріорної інфор-мації щодо бази знань);

- принцип застосування тільки неруйнівних дій, які не можуть за час проведення діагностування змінити технічний стан виробу.

Технічне діагностування об'єкта за своєю суттю є інформаційною процедурою, метою якої має бути відображення його технічного стану у вигляді висновку про характер та суттєвість цього стану. Такий висновок щодо результату діагностування має назву технічного діагнозу або просто діагнозу.

За допомогою методів та засобів технічної діагностики вирішуються відповідні завдання:

- перша завдання - визначення виду технічного стану, в якому знаходиться об'єкт діагностування, що можна характе-ризувати як відповідну перевірку його стану відносно можли-вості виконувати робочі функції;

- друга завдання - пошук або локалізація місця несправ-ності чи визначення причини переходу об’єкта в непрацездат-ний технічний стан;

- третя завдання - прогнозування зміни технічного стану об'єкта з визначенням причини вірогідності такої зміни чи з визначенням інтервалу часу, після якого можуть початися процеси, що призведуть до небажаної для експлуатації виробу зміни його технічного стану.

Вказані вище завдання пов'язані із застосуванням діагностики на етапі експлуатації технічних виробів. Не менш важливо використати повною мірою додаткові можливості відносно залучення впливу загального підходу технічної діагностики на етапах розробки виробів та їх тиражування в процесі виробництва. І це залежить, насамперед, від можливостей застосування діагностики для аналізу причин зміни технічного стану зі встановленням місця та часу виникнення несправності виробу, а також від виду відмови, що викликала появи несправності.

У своїй професійній діяльності на підприємствах нафтогазової галузі інженер зобов’язаний вирішувати складні питання, в тому числі й забезпечення безаварійної роботи металоконструкцій. Розв’язання таких питань на високому професійному рівні неможливе без практичних навиків з технічного діагностування матеріалів і виробів.

Курс «Практикум з технічного діагностування» призначений для вивчення майбутніми спеціалістами практичних рекомендацій з організації та проведення технічного діагностування металоконструкцій та елементів обладнання, ознайомлення з фізичними та статистичними методами технічного діагностування з метою кваліфікованої оцінки їх технічного стану, методами розрахунку залишкового ресурсу металоконструкцій тривалої експлуатації.