Програмування як форма планування
Програма (від гр. programma – оголошення, припис) – це інструкція, принцип, орієнтир руху.
Економічна програма – це система взаємопов’язаних і узгоджених заходів, план дій, спрямованих на досягнення єдиної мети, розв’язання однієї проблеми.
Характерною особливістю програм, що їх відрізняє від планів, є те, що вони формулюються в термінах заходів, спрямованих на досягнення тільки однієї мети, однієї конкретної проблеми.
Програмування – це процес орієнтації економіки з боку органів державного управління шляхом регулярного і комплексного впливу на її структуру відповідно до поставленої мети соціально-економічного розвитку на певний період.
Програмування зумовлене багатьма факторами:
потребою в глибоких структурних перетвореннях;
наявністю незадоволеного попиту на продукцію (роботи, послуги);
надмірними витратами ресурсів і як наслідок виникнення негативних зовнішніх ефектів (екстерналій);
- реакцією на політичний тиск або підприємницьку активність тощо.
Основним завданням програмування є підтримка економічної рівноваги, вплив на якісні зміни економіки, стимулювання її розвитку. Його мета - забезпечення найбільш ефективного варіанту розвитку економіки.
Розробка програм розпочинається з відбору проблем, які підлягають програмному розв'язанню. Програми, власне, і є інструментом розв'язання найгостріших, найневідкладніших проблем, зосередження ресурсів на даному напрямку. Тому велике мистецтво державного програмування полягає в пізнанні проблем, умінні їх аналізувати і виділяти найбільш значимі з усієї сукупності. Таке завдання вибору пов'язане з обмеженістю ресурсів, якими володіє держава, суспільство для вирішення великої кількості проблем, що стоять перед ними.
У зв'язку з цим визначальну роль відіграє пріоритетність проблем. Усі проблеми, що стоять перед країною, держава вирішити не може. Адже для цього в передбачувані строки в неї не стане не тільки наявних, але й потенційних ресурсів. Тому програми повинні сприяти вирішенню тільки тих проблем, які, з одного боку, є найневідкладнішими, а з іншого - мають ресурсні джерела для реалізації.
Окрім того, слід мати на увазі, що держава і суспільство витрачають свої матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні ресурси не тільки для реалізації заходів програм, але і для великої кількості інших "позапрограмних" заходів. Більше того, навіть в межах державного бюджету програми не повинні поглинати більше половини його фінансових можливостей.
Основу державного програмування становлять розробка і виконання комплексних цільових програм.
Комплексні цільові народногосподарські програми - це директивний, адресний плановий документ, у якому передбачений комплекс економічних, техніко-виробничих, організаційних, науково-дослідницьких та інших заходів, ресурси, терміни і виконавці, об'єднані метою розв'язання глобальної народногосподарської проблеми.
Цільовим комплексним програмам властива чітко виражена логіка побудови: мета-шлях-засоби. Така логіка знаходить своє відображення в структурі і змісті програми (рис. 4.2.).
Показники цільових комплексних програм є директивними і входять до складу індикативного плану. До таких показників належать: виробництво найважливіших видів продукції для потреб програм; державні замовлення (контракти) на виробництво (постачання) продукції для потреб виконання програм; перелік найважливіших об’єктів державного будівництва; витрати з державного бюджету на реалізацію цільових програм; витрати валютних ресурсів тощо.
Цільові комплексні програми фінансування за рахунок коштів бюджету України. Однак у зв’язку з напруженістю бюджету можуть залучатися кошти державного кредиту, кошти підприємств.
Аналіз програмної проблеми і обґрунтування необхідності іі вирішення програмним чином |
|
Цілі та завдання програми |
|
Перелік основних заходів програми (комплекс робіт, дій) |
|
Потреби програми у різних видах ресурсів |
|
Організаційно-економічний механізм управління процесом реалізації програми |
|
Контроль (запобіжний, поточний, завершальний) за ходом виконання програми |
|
Оцінка ефективності програми |
|
Звіт про виконання програми |
|
Рис. 4.2. Структура і зміст комплексної цільової програми. |
соціально-економічні, спрямовані на вирішення проблем розвитку та удосконалення способу життя, підвищення матеріального і культурного рівня життя населення, поліпшення умов праці та відпочинку. Наприклад, Національна програма відродження освіти ("Україна -XXI століття"), Програма в галузі охорони здоров'я і медичної техніки, Державна програма зайнятості, Державна програма соціального захисту населення, Програма основних напрямків розвитку культури;
- виробничі, спрямовані на збільшення обсягу виробництва певних видів продукції (послуг), розвиток нових видів виробництва, зростання ефективності використання ресурсів. Серед них можна назвати такі як Програма стабілізації та розвитку АПК, Комплексна програма модернізації та розвитку паливно-енергетичної промисловості ("Енергетика"), Програма розвитку вугільної промисловості, Програма розвитку авіаційної промисловості, Програма розвитку та технічного переозброєння підприємств чорної та кольорової металургії;
- науково-технічні, спрямовані на розвиток наукових досліджень, вирішення проблем і впровадження у практику нових видів техніки і технологій;
- екологічні, спрямовані на виконання природоохоронних і природоперетворювальних проектів. Наприклад, Програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра;
- інституційні, спрямовані на удосконалення організації управління господарськими системами. Серед них можна назвати Державну програму приватизації, Програму діяльності державних економічних органів;
- регіональні, націлені на господарське освоєння нових районів, реструктуризацію економіки певних регіонів, формування територіально-виробничих комплексів. Прикладом може бути Державна програма ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
За рівнем, сферою впливу та реалізації виділяють такі програми: міждержавні, державні, міжгалузеві, галузеві, міжрегіональні, регіональні, локальні.
За термінами виконання програми поділяють на: довгострокові (розраховані на 5-10 років); середньострокові (1-5 років); короткострокові (до 1 року). Довгострокові програми спрямовані на досягнення стратегічних цілей, середньострокові - тактичних, короткострокові - поточних цілей.
В Україні цільові комплексні програми розробляються і реалізуються згідно з Постановами Верховної Ради, Указами Президента, Розпорядженнями Кабінету Міністрів.
Програмування, як найбільш розвинута форма планування, набуло широкого розповсюдження як в країнах з централізованою, так і в країнах з ринковою економікою.
Вважають, що першою радянською державною соціально-економічною програмою був прийнятий у 1922 р. план ГОЕЛРО, а потім була реалізована програма індустріалізації економіки. Однак систематична розробка державних комплексних програм відноситься до періоду 60-70-х років. В цей час розроблялись та реалізовувались такі велетенські довгострокові державні комплексні програми, як продовольча, енергетична, освоєння нафтових багатств Західного Сибіру, будівництва Байкало-Амурської магістралі і тощо. Про масштаби цих програм можна судити з того, що для здійснення, наприклад, продовольчої програми потрібно було вкласти більше 200 млрд. рублів.
Серед капіталістичних країн на шлях програмування національної економіки стали США, Канада, Франція і Японія. Зокрема, в США відомими були програма освоєння ресурсів ріки Тенессі, розроблена в 30-ті роки; оборонні програми 60-х років, які здійснювалися за ініціативою міністра оборони США Р.Макнамари; крупні соціальні програми. В Канаді були розроблені та реалізовані програми освоєння районів Півночі. В Японії найвідомішими є національні програми "Технополіс", "План реконструкції Японських островів" та ін.
В Україні програмування ще не стало ефективним елементом системи державного управління. Суттєвими недоліками вітчизняної практики державного програмування є надмірна кількість програм (в межах бюджетного фінансування в окремі роки реалізовувалося від 50 до 200 програм), їх неузгодженість, розпорошеність, незначне фінансування, неналежне ресурсозабезпечення, науково недосконалі методики оцінки соціального та економічного ефекту реалізації програм, відсутність найважливіших національних пріоритетів тощо.
Тести
«Цілеспрямована діяльність із забезпечення пропорційного й динамічного розвитку
суспільства, визначення основних параметрів економіки в майбутньому періоді та досягнення їх з найменшими витратами суспільної праці» - це:
а) планування;
б) прогнозування;
в) програмування;
г) немає правильної відповіді.
2. «Числові параметри, які фіксують міру, ступінь розв'язання соціально-економічних завдань, просування до намічених кінцевих цілей» - це:
а) темпи соціально-економічних процесів;
б) соціально-економічні показники;
в) планові показники;
г) немає правильної відповіді.
3. «План дій, система взаємопов’язаних і узгоджених заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, розв’язання однієї проблеми» - це:
а) програма;
б) економічна програма;
в) програма економічного і соціального розвитку національної економіки;
г) план.
4. Вид планування, в основі якого лежить форма прояву жорсткого державного регулювання економіки - це:
а) стратегічне планування;
б) індикативне планування;
в) директивне планування;
г) немає правильної відповіді.
5. При директивному плануванні виконання планів є:
а) обов’язковим;
б) необов’язковим;
в) переважно необов’язковим;
г) немає правильної відповіді.
6. При індикативному плануванні за невиконання планів:
а) вводяться адміністративні стягнення;
б) застосовуються економічні санкції;
в) не застосовуються жодні методи впливу;
г) немає правильної відповіді.
7. Хто вперше обґрунтував ідею індикативного планування:
а) А. Сміт;
б) М. Фрідмен;
в) Я.Тінберген;
г) К. Лаупдауер.
8. Історично першою формою індикативного планування була:
а) стратегічна;
б) структурна;
в) кон’юнктурна;
г) немає правильної відповіді.
9. За змістом цільові комплексні програми можуть бути:
а) соціально-економічні, виробничі, науково-технічні, екологічні, інституційні, регіональні;
б) міждержавні, державні, міжгалузеві, галузеві, міжрегіональні, регіональні, локальні;
в) довгострокові, середньострокові, короткострокові;
г) тактичні, стратегічні, системні.
10. На досягнення яких цілей спрямовані довгострокові програми:
а) поточні;
б) тактичні;
в) стратегічні;
г) немає правильної відповіді.