- •Київ нухт 2006
- •1. Загальні відомості
- •2. Зміст практичних занять з дисципліни
- •Фіксовані виступи
- •Методичні рекомендації
- •Заняття №2. Найтиповіші наукові тексти.
- •Фіксовані виступи
- •Функціональні стилі сучасної української мови. Поняття про авторський стиль.
- •Науковий стиль. Підстилі та жанри. Мовні особливості.
- •Офіційно-діловий стиль. Підстилі та жанри. Мовні особливості.
- •Методичні рекомендації
- •Фіксовані виступи
- •Вибір слова у професійному спілкуванні.
- •Фахова термінологія як складова частина української лексики.
- •Використання словоформ у перекладі професійного тексту.
- •Методичні рекомендації
- •Заняття №4. Відгук. Рецензія.
- •Фіксовані виступи
- •Іншомовні слова в українському професійному мовленні.
- •Слово як основна мовна одиниця, його значення. Вимоги до мови наукових праць (ділових документів).
- •Писемне професійне спілкування, його функції.
- •Методичні рекомендації
- •Фіксовані виступи
- •Підручник і комп'ютер як джерела інформації.
- •Шляхи утворення термінів та їх місце у текстах наукового та офіційно-ділового стилів.
- •Сучасна наукова класифікація словників. Порівняльний аналіз словникових статей за фахом.
- •Методичні рекомендації
- •Документи з господарсько-договірної діяльності.
- •Фіксовані виступи
- •1. Мова в системі самоосвіти студента.
- •2. Чи можливо створити єдину для всіх мову?
- •3. Історія наукових відкриттів в Україні.
- •Методичні рекомендації
- •Заняття №7. Організаційні документи.
- •Фіксовані виступи
- •Синтаксичні особливості наукового (офіційно-ділового) тексту.
- •Діалог як форма мовного контакту.
- •Українські власні назви, пов'язані з професіями й торгівлею.
- •Методичні рекомендації
- •Заняття №8. Культура усного професійного спілкування.
- •Фіксовані виступи
- •Культура мовлення. Мовний етикет української науки.
- •Вербальні та невербальні засоби в усному спілкуванні.
- •Суржик (сленг) як мовна проблема.
- •Методичні рекомендації
- •Теми, що виносяться на самостійне опрацювання
- •Запитання до самоконтролю
- •4. Зразки тестових завдань для самоконтролю
- •1. Українська літературна мова, її норми та стилі
- •11. Джерелом української наукової термінології є мови:
- •Іі. Доповніть твердження:
- •Блок ііі. Яке з наведених нижче слів пишеться відповідно до правила:
- •3. Через дефіс пишуться прикметники, утворені від складних іменників, які пишуться через дефіс.
- •5. Не пишеться окремо з дієприкметниками й прислівниками, які є присудком.
- •Блок IV. Чи є пунктуаційні помилки в реченні:
- •2. Науковий та офіційно-діловий стилі у професійному спілкуванні
- •10. Упорядкуйте таблицю: класифікація документів
- •3. Вибір слова та словоформи в мові професійного спілкування
- •4. Культура усного професійного спілкування
- •8. Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:
- •Список рекомендованої літератури
Фіксовані виступи
Вибір слова у професійному спілкуванні.
Література: [2, 4, 5, 9, 10, 13, 15, 17, 21, 23, 26, 28].
Фахова термінологія як складова частина української лексики.
Література: [5, 7, 8, 9, 10, 15, 17, 28].
Використання словоформ у перекладі професійного тексту.
Література: [2, 4, 5, 7, 10, 25, 29].
Методичні рекомендації
Перше питання передбачає ознайомлення студента з особливостями оформлення реферату та статті, їх індивідуального та зіставного мовного аналізу. Для цього можна брати статті будь-якого підстилю – науково-популярного, науково-публіцистичного, власне наукового. Схему аналізу наукової статті подано в посібниках [7, 12].
На основі засвоєння теоретичних матеріалів студент (за бажанням) виконує реферат на задану в програмі заняття тему. Ключові слова – реферат, структура тексту, реквізити; титульний аркуш; актуальність дослідження, його мета й завдання; бібліографічний опис літератури; газетна, журнальна, словникова стаття, структура тексту, реквізити.
Підготовка другого питання вимагає уваги студента до категорії класифікації “Довідково-інформаційні документи”, оскільки, по-перше, вона містить найбільше різновидів ділових паперів, по-друге, включає (за думкою дослідників) і наукові праці.
До особливої галузі довідково-інформаційної документації належать службові листи як засіб не лише подання інформації, а й обміну нею. Під час аналізу наявних у посібниках зразків службових листів та укладання власних формулярів-зразків студент має засвоїти найменування службових листів за призначенням та змістом, навчитися розрізняти поняття “листи, які потребують відповіді” та “листи, які не потребують відповіді”, виявити типові мовні звороти, які вирізняють кожен різновид службового листа, та укласти їх перелік (у тому числі в зіставленні з англомовними відповідниками). Текст службового листа повинен висвітлювати лише одне питання. Головна мета написання службового листа – спонукати до дії, переконувати, доводити, пояснювати. Цього досягають чіткістю, ясністю, стислістю тексту. Тон листа повинен бути нейтральним.
У такий само спосіб виконується й робота над довідкою.
Ключові слова: листування службове; листи, які потребують відповіді; листи, які не потребують відповіді; реквізити листа, їх розташування; довідка, кутовий штамп, структура тексту.
Підготовка до відповіді на третє питання передбачає роботу з теоретичним матеріалом на тему “Лексичні та морфологічні норми української мови у фаховому спілкуванні”, передусім вживання термінів та професіоналізмів, синонімів, омонімів та паронімів; використання в мові наукових та ділових документів іменних частин мови (іменники на позначення роду, невідмінювані іншомовні іменники, правила ступенювання прикметників, вживання числівників).
Деякі правила використання іменника у професійному мовленні:
у документах називання людей має такий порядок: прізвище, ім'я, по батькові. Реквізит “підпис” передбачає постановку ініціалів перед прізвищем.
не використовуються збірні іменники, вони замінюються іменниками у формі множини.
вживання специфічних форм української мови при вказуванні адресата документа – форма давального відмінка однини чоловічого роду з закінченням –ові (–еві).
назви професій, посад, звань (за поодинокими винятками) мають форму чоловічого роду, залежні від них слова також узгоджуються в чоловічому роді (напр., старший викладач Л.Галузинська). Залежні дієслова та займенники узгоджуються з прізвищем і мають відповідну родову форму (напр., старший викладач Л.Галузинська висловила ряд пропозицій з удосконалення навчального посібника).
Деякі правила використання прикметника у професійному мовленні:
з трьох розрядів прикметників (якісні, відносні, присвійні) не вживаються прикметники присвійні (вони замінюються іменниками).
у ступенюванні прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою слів більш (менш), найбільш (найменш). У жодному разі для створення ступеня порівняння не вживається слово самий!
Деякі правила використання числівника у професійному мовленні:
обмеження вживання числівників, що позначають приблизну величину.
широке вживання дробових чисел, запис яких здійснюється переважно десятковими дробами.
порядкові числівники записуються цифрами, а через дефіс – одна кінцева літера в називному відмінку (2-й, 33-я), дві останні в непрямих відмінках (2-го, 33-ї).
Складні слова, першою частиною яких є числівник, можуть записуватися так: числівник цифрою, а друга частина – через дефіс (2-поверховий, 45-тонний).
Для закріплення цих знань виконуються вправи за посібниками [15, 26, 29]. Ключові слова: термінологія, професіоналізми, синоніми, омоніми, пароніми; іменник, прикметник, числівник.