Тема 2.3. Основи сімейного права України.

Лекція – 2 години

1. Сімейне право України і предмет правового регулювання.

2. Шлюб: поняття, порядок укладення та припинення.

3. Особисті та майнові права і обов’язки подружжя, батьків і дітей.

4. Опіка і піклування.

Семінар – 2 години

1. Сімейне право України і його джерела. Сімейний кодекс України, його структура та зміст.

2. Порядок укладення шлюбу і сім’ї. Поняття „шлюб” та „сім’я” за сімейним законодавством.

3. Рівність прав та обов’язків подружжя.

4. Взаємні права та обов’язки батьків і дітей.

5. Усиновлення (удочеріння). Патронат.

6. Міжнародні стандарти в галузі охорони сім’ї та дитинства.

Основні категорії та поняття

Базовою і найголовнішою галуззю права, що регулює шлюбні та сімейні відносини є сімейне право України.

Сімейне право – це сукупність правових норм і принципів, які регулюють і охороняють особисті і пов’язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають зі шлюбу та належності до сім’ї.

Регулювання сімейних відносин здійснюється з метою:

1) зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

2) утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї;

3) побудови сімейних відносини на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

4) забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Сімейне право України є системою норм і інститутів, найголовнішими з яких є:

1) інститут шлюбу, прав і обов’язків подружжя;

2) прав та обов’язків матері, батька і дитини;

3) влаштування дітей позбавлених батьківського піклу-вання;

4) прав та обов’язків інших членів сім’ї та родичів;

5) регулювання відносин громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, що випливають із шлюбу та сім’ї.

Як будь-яка галузь, сімейне право України має основні джерела, якими є: Конституція України, Сімейний кодекс України, інші нормативно-правові акти України та Організації Об’єднаних Націй.

Сімейний кодекс України, прийнятий 10 січня 2002 р., визначає засади шлюбу, особисті та майнові права і обов’язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів.

В Кодексі подається поняття шлюбу і сім’ї.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Сім’я є первинним та основним осередком суспільства, яку складають особи, що спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Звернемо увагу студентів на те, що проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Студентам слід уважно проаналізувати Сімейний кодекс і особливо порядок укладання шлюбу, створення сім’ї і припиненні шлюбу. Тут ми лише зазначимо, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і примушування сторін до шлюбу не допускається.

Основною юридичною підставою вільної згоди жінки і чоловіка є заява про реєстрацію шлюбу, яка подається до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їх вибором.

До речі, студентам слід знати, що Сімейний кодекс надає можливість подружжю, батькам дитини, батькам і дітям, іншим членам сім’ї і родичам врегулювати свої відносини за договором, якщо такі відносини не суперечать вимогам самого Кодексу, інших законів і моральним основам суспільства.

Особливе місце серед договорів посідає шлюбний договір як домовленість подружжя, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов’язків. Предметом регулювання шлюбного договору є майнові відносини між подружжям.

Акцентуємо увагу студентів на тому, що шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

Форма шлюбного договору – як правило, письмова і нотаріально посвідчена. Особливості процедури і дії цього договору виписані в главі 10 Кодексу „Шлюбний договір”.

Загалом, новий Сімейний кодекс запровадив багато новацій, згадати які тут неможливо. Проте зупинимося на деяких. Наприклад, в главі 16 йде мова про обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання.

Крім цього, батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони (батьки) можуть надати таку допомогу.

Ще одна новація – патронат над дітьми (глава 20 Кодексу).

Патронат – це форма виховання дітей, які з якихось причин втратили своїх батьків і перебувають за згодою в інших сім’ях і за дорученням державних органів. Патронат також оформлюється договором. За ним орган опіки і піклування передає дитину, яка є сиротою чи за інших причин позбавлена батьківської (материнської) турботи, на виховання в сім’ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття. Кодекс закріплює норму, що за виховання дитини патронатному вихователю встановлюється винагорода, розмір якої визначається за домовленістю між ним і органом опіки і піклування.

Поряд із патронатом Сімейний кодекс визначив норму про удочеріння (усиновлення). Під усиновленням (удочерінням) розумі-ється прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення повноважного органу. В главі 18 виписаний детальний порядок цієї процедури і процесу.

Підводячи висновок, слід пам’ятати, що найважливішою особливістю сімейного права є детальна регламентація правового регулювання сімейних відносин у найрізноманітніших областях, закріплення нових прав і обов’язків членів сімей. Сімейний кодекс надає більш надійний і ефективний захист прав дітей, як того вимагають діючі міжнародні договори України.

Література: [7]; [23-24]; [35-36]; [39]; [43].