5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними

В області діють комплексні програми щодо профілактики сказу та трихінельозу. Стан захворюваності диких тварин та птахів систематично розглядається на обласній протиепізоотичній комісії облдержадміністрації.

В 2009 році державною службою ветеринарної медицини зареєстровано 5 випадків наступних хвороб диких тварин:

• сказ лисиці в урочищі “Темнатик” Воловецького р-ну;

• сказ лисиці в с.Липецька поляна , Хустського р-ну;

• трихінельоз лисиці в с. Роднікова Гута, Свалявського р-ну;

• трихінельоз вовка в урочищі “Перелуч”, Свалявського р-ну;

• трихінельоз лисиці у Воловецькому р-ні

Трупи вказаних тварин були комісійно спалені після відбору патологічного матеріалу для проведення моніторингових досліджень в державних лабораторіях ветеринарної медицини.

За кожним районом, де має місце захворювання диких чи синантропних тварин на сказ або трихінельоз, закріплений відповідальний спеціаліст управління ветеринарної медицини в області. Проводяться заходи, передбачені пунктом 4.8 “Інструкції з діагностики, профілактики та ліквідації трихінельозу тварин” згідно з наказом Головного державного інспектора України від 03.08.2007 № 79 та заходи згідно інструкції “Про заходи щодо боротьби зі сказом тварин” від 15.03.1995 № 5.

5.3.5. Стан та динаміка інвазивних чужорідних видів, а також їх вплив на місцеве біорізноманіття

В області за останні декілька десятиріч виявлено ряд не аборигенних видів ссавців та риб. За даними Ужгородського національного університету (к.б.н. Потіш Л.А.) та Інституту екології Карпат НАН України (ст.н.с. Башта А.-Т.) виявлено наступні види:

Миша курганчикова Mus spicilegus Petenyi, 1882. Інформація щодо виявлення цього виду на території Закарпатської області (околиці с.Великі Ком'яти Виноградівського р-ну) походить з першої половини ХХ ст., але пізніша ревізія знахідки виявила, що особина належить до виду Mus musculus (Macholán, 1995).

За неперевіреними даними, на території Закарпатської області вид виявлений в двох місцях в Ужгородському р-ні: на околиці с. Комаровці (близько 10 курганчиків) і на околиці с. Малі Геєвці (4 курганчики).

Бобер європейський Castor fiber Linnaeus, 1758. Особини, поселення яких виявлене в лютому 2005 р. на каналі поблизу с. Невицьке Ужгородського р-ну, очевидно, походять з території Угорщини (найближче поселення бобрів розташоване за 10 км до українського кордону, на р. Тур). За словами місцевих жителів, боброва “хатка” в цьому місці з’явилася два-три роки тому. Вона розташована досить близько до населеного пункту – 100-150 м до найближчих житлових будинків, що, однак, не завадило тваринам успішно тут оселитися. Восени 2005 р. заселена боброва "хатка" виявлена на заплавних островах поблизу с.Дротинці Виноградівського р-ну (на р.Тиса).

Ще одне поселення бобра, що складалося з 3-х "хаток", у 2003 р. було знайдене на р. Лубня у Велико-Березнянському районі, але в 2005 р. тут не виявлено жодної особини (інформація співробітників НПП “Ужанський”). Ці тварини, ймовірно, проникають на територію області з Бещадського національного парку (Польща).

Лань Dama dama (Linnaeus, 1785). Рідкісний інтродукований вид. У 1970-х роках невелике стадо ланей було завезене на територію області з заповідника “Асканія-Нова”. У 1995 р. мала місце повторна спроба акліматизувати ланей, що походили з Угорщини. Сьогодні стадо утримується лише у вольєрі на території мисливського господарства “Нове Село” ДП ,,Берегівське ЛГ”.

Собака єнотоподібний Nyctereutes procyonoides (Gray, 1834). Акліматизований вид. У вересні 1953 р. у Шаланківському лісі (Виноградівський р-н) було випущено 80 особин єнотоподібного собаки (39 самок і 41 самець), завезених з Дніпропетровської, Київської та інших областей країни (Татаринов, 1973; Турянин, 1974). Однак, на відміну від інших районів України, на Закарпатті ця спроба успіху не мала: поодиноких особин спостерігали лише протягом кількох років після випуску на волю в Ужгородському, Виноградівському, Перечинському, Берегівському, Хустському районах. В останнє десятиріччя єнотоподібний собака знову з’явився в Закарпатській області. Окремі особини спостерігалися біля р.Тиса, південніше м.Виноградів, а також виявлені за слідами на снігу в ур.Великий Ліс (Нодь-ліс) та ур.Оток біля с.Квасове Берегівського р-ну, в ур. Рафайлів Ліс, Берегівського р-ну (Боднар, 2005).

Шакал Canis aureus Linnaeus, 1758. До кінця ХХ ст. шакал був виявлений на всій території Угорщини (З. Бігарі, усне повід.). Тому його поява у рівнинній частині Закарпатської області була цілком очікувана. За словами мисливців Виноградівської та Берегівської районних рад УТМР за період 2002-2004 рр. було добуто 6 особин шакала. Перший підтверджений факт здобуття шакала – січень 2005 р., біля с. Королево Виноградівського р-ну.

Норка американська Mustela vison Schreber, 1777. Дика популяція американської норки сформувалася на Закарпатті за рахунок особин зі звірогосподарств. Сьогодні це звичайний вид у рівнинній частині Закарпатської області.

Є ймовірність появи ще 5 видів ссавців, а саме: підковик південний Rhinolophus euryale Blasius, 1853; нічниця крихітна Myotis alcathoe (Helversen et Heller, 2001); Вечірниця велика Nyctalus lasiopterus (Schreber, 1780); нетопир білосмугий Pipistrellus kuhlii (Kuhl, 1817); єнот-полоскун Procyon lotor (Linnaeus, 1758). Їх поява у наступні десять років можлива у зв’язку із поширенням у сусідніх європейських країнах – Угорщині, Словаччині та Румунії.

Виявлені представники не аборигенних видів риб в області:

Ameiurus melas - канальний сом світлий. Представник північно – американської фауни. Новий вид фауни Закарпатської області. Проникнення його ймовірно відбулось по р. Тиса та Латориця під час повеней або завдяки гідрофільним птахам. Рідкісний у виловах рибалок – любителів рівнинної частини області, де населяє стариці, канали. Точних відомостей про біологію та екологію немає.

Amerius nebulosus ( Le Sueur, 1919 ) – канальний сом світлий, карликовий сомик. Представник північно – американської фауни. З’явився у водоймах області в 50 – 60 роки ХХ століття. Шляхи появи цього виду у фауні області, як і попереднього виду точно не з’ясовані. Вважається, що він проник на територію області по основним притокам р.Тиса. На сьогоднішній день звичайний, зрідка масовий вид водойм рівнинної частини області, де полюбляє стариці, меліоративні канали. Зрідка при відсутності великої кількості паводків проникає по руслам рік в середню течію, де притримується уповільнених ділянок. Найбільш стійка чисельність властива для басейну р. Латориця, особливо її рівнинної ділянки. Точних відомостей про біологію та екологію немає.

Ctenopharyngodon idella ( Valenciennes, 1844 ) – білий амур східно азіатський - представник далекосхідної фауни. Вид завезений з метою розведення в тепловодних господарствах та боротьбою з заростанням риборозплідних водойм в 50-х роках ХХ століття. Внаслідок руйнування дамб та за допомогою птахів вид потрапив у природні водойми. Рідкісний у виловах рибалок – любителів нижніх течій р. Латориця та Тиса. Точних відомостей про біологію та екологію в природних водоймах немає.

Hypophthalmicthys molitrix ( Vallensiennes, 1844 ) – товстолоб білий амурський. Представник далекосхідної фауни. Як і попередній вид – завезений в тепловодні рибо господарства для промислового розведення, з яких різними шляхами потрапив у природні водойми. Частіше всього зустрічається у виловах рибалок – любителів на р. Латориця, її нижнього течії. Точних відомостей про біологію та екологію в природних водоймах немає.

Aristichthys nobilis ( Richardson, 1845) – товстолобик строкатий південно китайський. Представник далекосхідної фауни. Шлях проникнення, поширення цього виду схожі до двох попередніх.

Lepomis gibbosus Linne, 1758 - окунь сонячний. Представник північно – американської фауни. Точних відомостей про шлях проникнення виду в Європу відсутній. Існує припущення, що цей вид був випущений акваріумістами. Населяє стоячі та слабо текучі водойми, які добре прогріваються влітку. Відсутній в основних руслах рік Закарпаття. Масовий в старицях рік Тиси та Латориці. Створює конкуренцію за ресурс аборигенним видам. Точних відомостей про біологію та екологію в природних водоймах немає.

S. gairdnerii Richardson, 1836 – форель райдужна. Інтродукований вид, який поряд із байкальським омулем, гольцем масово випускався у водойми області з метою підвищення їх продуктивності. На відміну від двох останніх прижився і населяє верхні течії основних річок області та їх високогірні притоки – потоки. Як менш вибагливий до кисневого та температурного режимів в невеликій кількості зустрічається і в середніх течіях рік. Природній конкурент форелі струмкової.

Perccottus glenii Dybrowski, 1877 – головешка, ротань. Представник далекосхідної фауни. Існують різні версії проникнення цього виду. Утримувався акваріумістами. Можливо поряд із товстолобом білим амурським та іншими далекосхідними видами завезений людиною. Масовий вид нижніх течій рік Закарпатської області. В окремих водоймах фоновий вид. Відсутність конкурентів та надзвичайна агресивність сприяє його масовому розселенню у водоймах області. Єдиним стримуючим фактором є швидкість течії, оскільки вид полюбляє стоячі та слабо текучі водойми. Потребує додаткових біологічних досліджень.