13. Адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо оп.

Адміністративна відповідальність – це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Адміністративна відповідальність відбувається у вигляді накладання штрафу на працівників і, зокрема, службових осіб підприємства, а також громадян – власників підприємства. Ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб. Законом України «Про охорону праці» та Положенням про порядок накладання штрафів на підприємства, установи та організації за порушення нормативних актів про охорону праці встановлено відповідальність підприємств у вигляді штрафу за:

• Порушення актів законодавства, правил, норм, інструкцій про охорону праці, які є обов»язковими для виконання;

• Невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Максимальний розмір штрафу, що накладається на підприємство, не може перевищувати 2% місячного фонду зарплати. Підприємство також сплачує штраф за кожний нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання, що сталися з його вини. Адміністративній відповідальності підлягають особи від 16 років.

14. Матеріальна та кримінальна відповідальність за порушення вимог щодо оп.

Матеріальна відповідальність наступає при наявності прямої дійсної шкоди, вини працівника, протиправної дії (бездіяльності), причинного зв»язку між винними та протиправними діями та завданою шкодою. Існують такі види матеріальної відповідальності: повна (за наявності ознак кримінального злочину) та обмежена (в межах середнього місячного заробітку). Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку чи профзахворювання.

Кримінальна відповідальність наступає при створення працівником небезпеки, що загрожує життю чи здоров»ю громадян чи нанесенні значних матеріальних збитків. Порушення, яке спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на термін до 10 років. За правилами Кримінального кодексу України та Цивільного кодексу України працівник звільняється як від кримінальної, так і від матеріальної відповідальності , якщо ним заподіяно шкоду в стані крайньої необхідності або ж у стані необхідної оборони.

15. Навчання з питань оп.

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об'єктів економіки забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. (стаття 18 із ЗУ «Про охорону праці»)