4. Сульфування нафталіну.

1. У суху пробірку поміщають кілька кристалів нафталіну: нагрівають на вогні до плавлення і охолоджують. До нафталіну, що затвердів, доливають 5 капель Н₂ SO₄ (конц.) і обережно нагрівають при постійному взбовтуванні до одержання однорідної маси і охолоджують. Додають 6 капель води, легко нагрівають і охолоджують до 10^о -12^оС - виділяються кристали -нафталінсульфокислоти.

4.5. Утворення антрахінону з антрацену.

1. Суміш 0,1-0,2 г антрацену і 2мл льодової оцтової кислоти нагрівають до кипіння для переведення більшості антрацену у розчин. Суміш охолоджують, додають 2мл H₂ SO₄ (конц.) і додають по краплям 1 мл розчину хромового ангідриду або біхромату натрію. Спостерігається значне розігрівання. Позеленілу суміш кип’ятять декілька хвилин, потім охолоджують і виливають в 10-15 мл Н₂О. З зеленого водного розчину випадають жовтуваті пластівці, які відфільтровують і промивають до обезбарвлення фільтру. Змивши осад водою у вершину конуса фільтра, дають воді стекти, вимивають фільтр з лійки, відривають кінчик, який містить 2-3 мл розбавленого розчину лугу і трохи порошку цинку або алюмінію, нагрівають суміш до кипіння. Паралельно нагрівають з лугом і цинком пробу вихідного антрацену. Поява світло-червоного забарвлення рідини, добре помітна після зупинення виділення водню і що зникає при взбовтуванні, визначає присутність антрахінону.

6. Утворення фурфуролу з пентозанів.

1. У пробірку поміщають трохи дерев’яних стружок, 5 крапель НСl і 2 краплі хлориду заліза. Вміст пробірки перемішують скляною паличкою і обережно нагрівають 1-2 хв. Після цього отвір пробірки закривають пробкою з газовідвідною трубкою, кінець якої занурюють у пробірку-приймач, що охолоджений водою і продовжують нагрівати вміст пробірки відганяючи фурфурол. На полоску фільтрувального паперу поміщають каплю відгону, каплю аніліну і каплю льодяної оцтової кислоти-- на фільтрі утвориться рожево-червона пляма.

7. Реакції фурфуролу.

1. У пробірку поміщають 2 каплі фурфуролу, 8 капель води і взбовтують до повного розчинення фурфуролу.

4.8.Реакція з фуксинсірчаною кислотою.

4.8.1.На годинникове скло поміщають 4 каплі фуксинсірчаної кислоти, каплю розчину фурфуролу і розмішують скляною паличкою. Через деякий час з’явиться ледь помітне рожеве забарвлення.

4.9.Реакція з амоніаком срібла.

4.9.1.На годинникове скло поміщають каплю нітрату срібла і каплю розчину амоніаку. Випадає осад гідроксиду срібла. Додають ще 1 каплю амоніаку і отримують прозорий розчин комплексної солі срібла (Аg (NH₃)₂)OH. До розчину амоніаку срібла додають краплю розчину фурфуролу. На склі з’явиться вільне срібло у вигляді червоної плями або срібного нальоту.

4.10. Реакції з аніліном.

4.10.1.На годинниковому склі змішують каплю аніліну з каплею оцтової кислоти. Смужку фільтрувального паперу змочують отриманим розчином і наносять на неї каплю фурфуролу. З’явиться рожево-червона пляма.

4.11.Реакція з флюроглюцином.

4.11.1.У пробірку поміщають 3 краплі розчину фурфуролу, 1 краплю НСl і кристал флюроглюцину. При нагріванні суміш забарвлюється в темно-зелений колір.

4.12.Одержання пірролу. Якісна реакція на піррол.

4.12.1.У пробірку поміщають декілька кристалів слизової кислоти, 2 краплі розчину амоніаку і ретельно перемішують скляною паличкою вміст пробірки. Добавляють 2 краплі гліцерину і знову перемішують суміш. Пробірку обережно нагрівають в полум’ї пальника (дослід проводиться у витяжній шафі!) Соснову палку змочують 1 краплею НСl і вносять у верхню частину пробірки, продовжуючи нагрівати.

4.13.Властивості піридину.

4.13.1.Розчинність піридину у воді.

У пробірку поміщають 1 каплю піридину і 5 капель води і отримують прозорий розчин.

4.14.Основний характер піридину.

4.14.1.При допомозі пінцету поміщають смужку червоного лакмусу у пробірку з розчином піридину. Змочений кінець синіє.

4.15. Осадження Fe(OH)₃ розчином піридину.

4.15.1.У пробірку поміщають 2 краплі розчину піридину і 1 краплю FeСl₃ . Випадають пластівці Fe(OH)₃

4.16.Стійкість піридину до дії окисників.

4.16.1.У пробірку поміщають 1 краплю розчину піридину, 1 краплю розчину перманганату калію, і краплю соди. Вміст пробірки ретельно перемішують і нагрівають. Колір перманганату калію не змінюється.

4.17.Утворення пікрату піридину.

4.17.1.У пробірку поміщають каплю розчину піридину і 4-5 крапель насиченого розчину пікринової кислоти. Частину кристалів , що випали при перемішуванні, поміщають на предметне скло і розглядають під мікроскоп.

4.18. Властивості хіноліну. Розчинність у воді.

4.18.1.У пробірку поміщають каплю хіноліну, 5 крапель води і струшують пробірку. Отриманій емульсії дають відстоятися і за допомогою піпетки переносять водний розчин у іншу пробірку.