8. Безпека праці при розтині, прибиранні і утилізації трупів, відбору, пересилці патматеріалу.

Важливим методом у діагностиці захворювань тварин є розтин трупів та відбір паталогічного матеріалу для лабораторного дослідження. До робіт, пов’язаних із перенесенням та транспортуванням трупів тварин, зніманням шкур не допускають осіб молодше 18 років та вагітних жінок.

Забороняється знімати шкури з трупів тварин, загиблих від сказу, сибірки, ботулізму, злоякісного набряку, емкару, туляремії, чуми, сапу коней, брадзоту овець, віспи овець, кіз, свиней. Не слід проводити розтин трупів тварин, якщо є підозра на їх загибель від сибірки та сказу.

Розтин трупів проводять у секційних залах або на території скотомогильника чи біотермічної ями. Найкращим місцем розтину є секційний зал. Підлога повинна бути бетонною або покритою плиткою. Стіни облицьовують на висоту 1,5 м глазурованою плиткою, або ж стіни та стелю фарбою. Кімнати зали мають бути просторими та світлими. Повинна бути гаряча та холодна вода, обладнане опалення. У кімнаті секційного залу, в підлозі повинен бути каналізаційний стік. Каналізація повинна бути автономною, а стічні води доступні для знезараження.

В секційному залі для розтину трупів обладнують два столи – один для розтину дрібних тварин, інший – для великих. Для піднімання трупів великих тварин обладнують підйомний механізм. В залі повинні бути металеві контейнери для транспортування трупів після розтину.

Кришки столів для розтину обладнують оцинкованим металом або алюмінієм. Вони повинні бути трохи увігнуті всередину і мати каналізаційний стік, легко очищатися і піддаватися дезінфекції. Для фіксації трупів слід застосовувати підставки. Інструменти під час розтину розкладають на столик для інструментів.

У секційному залі завжди повинні бути дезінфікуючі розчини (2% розчин карболової кислоти, 3 – 5% розчин лізолу, 3 – 5% розчин креоліну, 2% розчин хлораміну).

Для розтину трупів слід мати окремий спецодяг та взуття. Розтин проводять у халаті, шапочці, клейончастому фартуху, клейончастих нарукавниках, гумових чоботях, анатомічних чи хірургічних рукавичках.

Розтин трупів не заразнохворих тварин можна проводити без рукавичок.

Перед цим слід натерти руки вазеліном чи іншим жиром, щоб запобігти всмоктуванню у шкіру рідини. Рани та подряпини змастити розчином йоду, залити колодієм і накласти пов’язку. Розтин краще проводити при денному освітленні. При розтині трупів слід суворо дотримуватись правил особистої гігієни. Не можна під час роботи торкатися руками обличчя та волосся, курити, пити воду, класти руки в кишені. У випадках забруднення лиця бризками патологічного матеріалу його слід негайно витерти чистою серветкою, промити водою та протерти спиртом.

Паталогічний матеріал відбирають від хворих та загиблих тварин. Його відбирають стерильними інструментами, попереджуючи розповсюдження його в зовнішнє середовище. Кров, слиз, вміст абсцесів і рідини поміщують у стерильні пробірки, баночки, кусочки органів та тканин – у скляні баночки. Матеріал відібраний із шлунково – кишкового каналу відбирають у окрему посудину. Скляні банки, пробірки обгортають серветками, просоченими 5% розчином фенолу і вкладають у термос з льодом, упаковують у водонепроникний ящик чи поліетиленові мішки.

Транспортуючи матеріал, слід виключити будь - яку випадковість, що може призвести до поширення збудника в зовнішнє середовище.

Після розтину руки з рукавичками занурюють у дезрозчин на кілька хвилин, а потім миють водою з милом, просушують, притрушують тальком і потім знімають, вивернувши їх. Руки миють теплою водою з милом, протирають спиртом та змащують кремом. Якщо рукавички були порвані під час роботи, їх знімають і спалюють.

Якщо розтин проводили без рукавичок, руки обмивають теплою водою, щоб змити кров, а потім миють їх щіткою з милом у теплій воді. Щоб позбутися неприємного запаху, руки слід потримати кілька хвилин у теплій воді з милом, потім продезінфікувати спиртом чи розчином аміаку.

Інструменти після розтину очищують щіткою у воді з милом від забруднень, промивають теплою водою і дезінфікують 3 – 5 % розчином креоліну або 2% - ним розчином лізолу. Губки та щітки ополіскують у воді і зберігають в дезінфекційному розчині.

Після проведення розтину труп знищують. Трупи перевозять в герметичних ящиках чи контейнерах. Використовувати цю тару для інших цілей заборонено. Місце де лежав труп, спецодяг, транспортуючі засоби, що використовувалися для транспортування трупів, знезаражують.

Доцільно знищувати трупи спалюванням на утилізаційних заводах, однак в господарствах частіше використовують біотермічні ями чи закопують трупи на скотомогильниках.

Територію біотермічних ям та скотомогильників обносять металевою сіткою заввишки 2 м, з внутрішньої сторони обкопують ровом глибиною 0,8 - 1,4м, шириною 1 м. Хвіртка та ворота повинні бути постійно замкненими. Площа території має бути не менше 600 м. біотермічна яма повинна бути глибиною не менше 10 м, діаметром 3 м. стінки ями викладають цеглою. Вони повинні підніматися на 40 – 50 см над поверхнею землі. Яму накривають кришкою розміром 5 х 6 м, у якій роблять витяжний канал розміром 25 х 25 см. Над ямою роблять накриття. Грунтові води мають залягати на 2 м нижче дна ями.

Закопують трупи у віддалених від населених пунктів, доріг місця на глибину не менше 2 м.

Трупи на скотомогильник транспортують в герметичному ящику. Для проведення розтину слід узяти із собою спецодяг та спецвзуття, інструменти, воду, дезрозчини, мило та рушник.

Питання для самоконтролю

1.Назвіть правила ветеринарно – зоотехнічного обслуговування?

2. Що ви розумієте під карантинними міроприємствами?

3. Які міри безпеки ви будете дотримуватись при зберіганні поводженні з лікарськими, дезенфікуючими засобами та отрутохімікатами?

4. Які міри безпеки праці при дослідженні та лікуванні тварин?

5.Які міри безпеки праці при дезінфекції, дезінсекції та дератизації?

6. Які міри безпеки праці у виробничій лабораторії?

7. Які міри безпеки праці при транспортуванні тварин?

8. Які міри безпеки праці при розтині, прибиранні, утилізації трупів тварин та відбору пат матеріалу?

Тема: Електробезпека

ПЛАН

1. Електротравматизм та дія електроструму на організм людини.

2. Види електротравм.

3. Класифікація приміщень за ступенем ураження електроструму.

4. Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок.

5. Вимоги до обслуговуючого персоналу.

6. Перша допомога при ураженні електрострумом.

7. Блискавкозахист.

Література

1. Жидецький В.Ц. “Основи охорони праці”, Львів, Афіша, 2002. -211-248с.