Тема 3. Проблеми статусу учасників цивільного процесу.

1. Новели цивільного процесуального законодавства щодо кола учасників цивільних процесуальних правовідносин.

2. Проблемні питання процесуального статусу сторін.

3. Порядок залучення і вступу до цивільного процесу третіх осіб.

4. Проблемні питання процесуального статусу представника в цивільному процесі.

5. Процесуальний статус осіб, які не брали участь в розгляді справи, відносно прав і обов’язків яких було ухвалено судове рішення.

6. Проблемні питання процесуального статусу особи, яка надає правову допомогу.

Контрольні питання

1. Чи є підставою для залишення без руху і повернення позовної заяви вказівка позивачем у позовній заяві неналежного відповідача?

2. Чи є підставою для залишення без руху і повернення позовної заяви незазначення позивачем у позовній заяві третіх осіб?

3. Чи може суд притягнути з власної ініціативи співвідповідача, якщо він не вказаний в позовній заяві?

4. Чи набуває неповнолітній, якому була надана повна цивільна дієздатність органом опіки і опікування, повну цивільну процесуальну дієздатність?

5. Який порядок залучення до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, і на якій стадії це допускається?

6. Хто є особами, які беруть участь в справі про захист честі, гідності, ділової репутації при розповсюдженні недостовірної інформації через засоби масової інформації?

7. Хто є належними відповідачами у справах про визнання публічних торгів недійсними?

8. В якому статусі можуть притягуватися нотаріуси у справах про визнання недійсними посвідчених ними правочинів?

9. Хто може брати участь в справі про стягнення аліментів як треті особи?

10. Хто може брати участь в справі про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням, і зняття її з реєстраційного обліку?

11. Хто може брати участь в справі про укладення з членом сім’ї наймача окремого договору найму житлового приміщення?

12. У чому полягають відмінності прокурора від представника в цивільному процесі ?

13. У чому полягають відмінності експерта від фахівця?

14. У чому полягають відмінності представника від особи, яка надає правову допомогу?

15. Хто може бути особою, яка надає правову допомогу?

16. Чи допускається участь у справі адвоката, який діє на підставі ордера, як особи, яка надає правову допомогу?

17. Чи може апеляційний суд притягнути до участі в справі особу як відповідача, третю особу, якщо це не було зроблено судом першої інстанції?

Практичні завдання

Завдання 1. У серпні 2009 року Лобов звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю і виселення, визнання права власності на 1/2 частку у праві власності на квартиру, визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи вимоги тим, що він є співвласником квартири у м. Києві, в якій проживав разом з матір’ю, яка померла 22 березня 2009 року. За життя матері квартира була приватизована на позивача та на його матір без визначення часток у праві власності.

Посилаючись на те, що за декілька тижнів до смерті матери в спірну квартиру вселився його рідний брат разом з сім’єю, створюючи йому перешкоди в користуванні власністю, позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частку у праві власності на спірну квартиру і на все спадкове майно у вигляді 1/2 частки у праві власності на квартиру після смерті матери.

Рішенням районного суду м. Києва в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва рішення районного суду м. Києва скасовано, справа направлена на новий розгляд в іншому складі суду. Скасовуючи рішення суду першої інстанції і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, апеляційний суд виходив з порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягало в незалученні до участі у справі 17-ої Київської державної нотаріальної контори, права і інтереси якої зачіпає вказана справа.

Проаналізуйте дану ситуацію. Вкажіть коло осіб, які мають брати участь у даній справі. Чим треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, відрізняються від співвідповідачів?

Завдання 2. У жовтні 2010 р. Орлов звернувся до суду з позовом до товарної біржі про визнання торгів по реалізації майна, що проводив відділ державної виконавчої служби на товарній біржі, недійсними, посилаючись на те, що реалізація була проведена з порушенням законодавства. Позов був задоволений. Рішення було залишене без зміни судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга товарної біржі була відхилена.

У вересні 2011 р. до Верховного Суду України поступила заява про перегляд рішень, в якій товарна біржа вказувала на неоднозначне застосування Верховним Судом України норм Цивільного процесуального кодексу щодо суб’єктів, які повинні брати участь у судовому розгляді даної категорії справ.

Проаналізуйте ситуацію. Чи підлягає рішення у справі скасуванню? Відповідь обґрунтуйте з посиланням на практику Верховного Суду України.

Завдання 3. У квітні 2009 р. Лобова звернулася з позовом до суду про передачу предмету іпотеки і визнання права власності на предмет іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що 1 березня 2007 р. між нею і відповідачкою – Вороновою був укладений договір позики, за яким вона передала відповідачці 80 тис. грн., а та зобов’язалася до 1 березня 2008 р. повернути їй борг. Того ж дня між сторонами був укладений договір іпотеки нежилого приміщення, що належало відповідачці на праві приватної власності. Посилаючись на те, що позика не була повернена, позивачка просила передати їй предмет іпотеки – нежиле приміщення, і визнати за нею право власності на дане приміщення на підставі договору іпотеки, який передбачав, що у разі невиконання іпотекодавцем основного зобов’язання, іпотекодержатель має право шляхом позасудового регулювання обернути стягнення будь-яким способом, передбаченим ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку», а також іншим способом, який не суперечить закону.

Рішенням районного суду позов був задоволений. Апеляційний суд ухвалене рішення скасував, а справу направив на новий розгляд, зазначивши, що не було притягнуто до розгляду справи державного виконавця. Так, раніше позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідачки суми позики і її вимоги були задоволені рішенням суду. На виконання цього рішення було відкрите виконавче провадження, проте це рішення не було виконане.

Позивачка подала касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Проаналізуйте ситуацію. Чи підлягає касаційна скарга задоволенню?

Завдання 4. У березні 2010 р. Гришин звернувся до суду з позовом до Леонідова, третя особа Дмитрієв, про відшкодування моральної і майнової шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що в результаті ДТП, яке відбулося з вини Дмитрієва, був пошкоджений автомобіль позивача. Враховуючи те, що власником автомобіля є Леонідов, просив стягнути з нього на відшкодування матеріальної шкоди 2000 грн. і моральної шкоди – 2000 грн.

Леонідов, Воронов і спортивний клуб звернулися з зустрічним позовом до Гришина, треті особи Дмитрієв, Морозов (водій автомобілю спортивного клубу), і просили стягнути з Гришина на користь Леонідова 1700 грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 1500 грн. – моральної шкоди, на користь Воронова – 800 грн. матеріальної шкоди і 2000 грн. моральної шкоди, на користь спортивного клубу 7000 грн. майнової шкоди і 2000 грн. моральної шкоди. Позивачі посилалися на те, що Гришин порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого відбулося ДТП і відбулося зіткнення його автомобіля із автомобілем під керуванням Дмитрієва. Автомобіль під керуванням Дмитрієва врізався в автомобіль спортивного клубу, який від удару у свою чергу ударив автомобіль, що належав Воронову.

Рішенням районного суду стягнуто з Леонідова на користь Гришина 1500 грн. матеріальної шкоди і 1000 грн. моральної шкоди. З Гришина на користь Леонідова стягнуті 1200 грн. майнової шкоди і 1000 грн. моральної шкоди, на користь Воронова 450 грн. майнової шкоди і 500 грн. моральної шкоди, на користь спортивного клубу 2500 грн. майнової шкоди і 1000 грн. моральної шкоди.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що ДТП, в результаті якого була завдана шкода позивачам за первісним і зустрічним позовами, відбулося з вини Гришина, який порушив вимоги пунктів 10.1, 10.4, 31.1, 9.2 Правил дорожнього руху, що знаходилося в причинному зв’язку з ДТП, і Дмитрієва, дії якого не відповідали вимогам пунктів 2.3 (б), 12.3, 23.4 Правил дорожнього руху Україні, а тому визнав провину кожного з них по 50%.

Апеляційним судом дане рішення було скасоване в частині стягнення з Леонідова на користь Гришина 1500 грн. матеріальної шкоди і 1000 грн. моральної шкоди і відмовлено Гришину в задоволенні позовних вимог. При цьому апеляційний суд виходив з того, що відповідальність за шкоду повинен нести Дмитрієв, проте Дмитрієв брав участь в справі як третя особа, а не як відповідач.

Проаналізуйте ситуацію. Які порушення були допущені судом першої інстанції?

Завдання 5. У листопаді 2009 р. Гришина звернулася до суду з позовом до Зорина, третя особа – приватний нотаріус міського нотаріального округу, про визнання недійсним договори купівлі-продажу квартири. Позивачка вказала в позовній заяві, що є єдиною спадкоємницею брата – Серова, якому належала спірна квартира. Після того, як в грудні 2008 р. він помер, їй стало відомо, що незадовго до цього він уклав із Зориним договір купівлі-продажу своєї квартири. Оскільки впродовж останнього року Серов неодноразово лікувався від алкоголізму, під час укладення договору купівлі-продажу квартири не усвідомлював значення своїх дій і помер при загадкових обставинах, позивачка просила визнати цей договір недійсним на підставі ст.225 ЦК України.

Районний суд за клопотанням представника позивачки ухвалою замінив неналежного позивача – Гришину належним позивачем – Котовою, яка була тіткою померлого і на яку він склав заповіт, і продовжив розгляд справи.

Згідно посмертної судово-психіатричної експертизі від 2 вересня 2010 р. Серов, який страждав хронічним алкоголізмом, на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири за своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, проте психічні розлади, які у нього були, істотно впливали на цю здатність.

Заявлені позовні вимоги були задоволені рішенням суду. Фактичних даних, які б спростовували б виводи експертизи, суд в рішенні не навів. Суд повернув сторони в первинне становище і стягнув з Котової на користь Зорина 10 тис. грн., які він сплатив померлому за квартиру.

Проаналізуйте рішення суду. Чи є підстави для його скасування?

Завдання 6. У січні 2010 р. Володіна звернулася з позовом до Володіна про стягнення аліментів на дитину, мотивуючи вимоги тим, що з липня 1999 р. перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. З чоловіком має малолітню дочку, 2000 р.н. У зв’язку з тим, що відповідач недостатньо забезпечує утримання дитини, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на дитину у розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача до досягнення дитиною повноліття.

Судом було встановлено, що відповідач нерегулярно надає матеріальну допомогу дитині, яка знаходиться на утриманні матери.

Рішенням районного суду від травня 2010 р. позов був задоволений.

Володін подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що з нього в 2006 р. рішенням районного суду були стягнуті аліменти в розмірі 1/4 всіх видів доходів на утримання дочки 1999 р.н., з матір’ю якої відповідач не перебував у шлюбі, що не було враховано при ухваленні рішення про стягнення аліментів на другу дитину. На цій підставі він просив рішення за позовом Володіної змінити в частині розміру стягнутих аліментів.

Проаналізуйте ситуацію. Чи були допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права? Яке судове рішення має ухвалити апеляційний суд?

Завдання 7. У березні 2010 р. Лобов звернувся з позовом до Прохорова В., Прохорової А. і КП «Жілком» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Позов був мотивований тим, що в січні 2010 р. квартира позивача була затоплена гарячою водою внаслідок прориву центрального опалювання (радіатора в кімнаті) в квартирі, де проживають Прохорови. Позивач просив стягнути з відповідачів 38 тис. грн. майнової шкоди і 10 тис. грн. моральної шкоди.

Гірницьким районним судом м. Макіївки провадження у справі було закрите у зв’язку із смертю позивача.

Спадкоємці Лобова – Лобова і Марков звернулися з апеляційною скаргою на ухвалу суду, в якій просили скасувати ухвалу і справу повернути для продовження розгляду позовних вимог до суду першої інстанції.

Проаналізуйте дану ситуацію. Чи підлягає апеляційна скарга задоволенню?

Завдання 8. У березні 2010 р. приватне підприємство «Сервісбуд» звернулося до суду з позовом до Короткова, третя особа – виконком Одеської міської ради, про виселення з аварійного житлового будинку з наданням іншого житлового приміщення, посилаючись на те, що рішенням виконкому Одеської міської ради від 2003 р. будинок, в якому знаходиться спірна квартира, визнаний аварійним, а його мешканці включені до списку осіб на відселення з аварійних будинків міста.

У квітні 2009 р. виконком Одеської міської ради ухвалив рішення про надання дозволу ПП «Сервісбуд» на подальше проектування і будівництво шестиповерхового житлового будинку, а також рішення про відведення і надання в оренду позивачеві земельної ділянки за адресою знаходження вказаного будинку.

У зв’язку з тим, що Коротков відмовляється від запропонованих йому ПП «Сервісбуд» житлових приміщень, позивач просив виселити відповідача з наданням йому за рахунок позивача іншого житла.

Оскільки в жовтні 2010 р. Коротков помер, то суд замінив відповідача на Петрову, яка прийняла спадок – 29/200 часток у праві власності на квартиру у вказаному будинку.

Петрова звернулася із зустрічним позовом до ПП «Сервісбуд» про надання їй житла у зв’язку з виселенням.

Позов ПП «Сервісбуд» був задоволений з посиланням на ст.171 ЖК України: Петрову зобов’язали виселиться із спірної квартири без надання іншого упорядкованого житла з виплатою ПП «Сервісбуд» їй вартості 29/200 вказаної квартири. У задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

Апеляційним судом Одеської області рішення суду першої інстанції було доповнене вказівкою на припинення права власності Петрової на 29/200 часток у праві власності на вказану квартиру.

На рішення першої інстанції і апеляційної інстанції Петровою була подана касаційна скарга, обґрунтована порушенням норм матеріального права при відмові у задоволенні зустрічного позову. Також касаційну скаргу подала Титова, яка вказала, що у неї і Короткова було двоє малолітніх дітей, 2000 і 2003 р.н., які також є спадкоємцями померлого, проте суд не притягнув її до розгляду справи як законного представника дітей.

Проаналізуйте ситуацію. Чи були допущені під час розгляду справи порушення? Яке судове рішення повинен ухвалити суд за заявленими касаційними скаргами?

Завдання 9. У травні 2010 р. Аверченко звернулася до суду з позовом до Потапова про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя і вселення, посилаючись на те, що будинок був придбаний відповідачем під час шлюбу з нею за рахунок спільних грошових коштів. Позивачка і неповнолітня дочка сторін проживали в спірному будинку, зареєстровані у ньому, проте після розірвання шлюбу були вимушені переїхати.

Потапов подав зустрічний позов до Аверченко, відділу громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб райвідділу міліції, органу опіки і опікуванню відповідного району про усунення перешкод в користуванні власністю, посилаючись на те, що він є власником будинку. У позові він просив зобов’язати Аверченко не перешкоджати йому в здійсненні права власності і зняти Аверченко і дочку з реєстрації.

У січні 2011 р. прокурор міста звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що під час перебування Аверченко в шлюбі з Потаповим з 1993 р. вони продали квартири, які належали кожному з них на праві приватної власності, і за рахунок отриманих грошей придбали у Дорохова в сумісну власність житловий будинок, проте був укладений і посвідчений не договір купівлі-продажу, а договір дарування. Про це Аверченко дізналася лише в 2007 році після розірвання шлюбу. Оскільки між Потаповим і Дороховим був укладений удаваний правочин, яким були порушені майнові права Аверченко і неповнолітній дочки сторін, прокурор просив визнати недійсним договір дарування житлового будинку і визнати за Аверченко і її дочкою по 1/3 у праві власності на спірний будинок.

Рішенням районного суду позов Аверченко задоволений, позов прокурора задоволений частково – визнаний недійсним договір дарування спірного житлового будинку. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду дане рішення було скасоване і прийняте нове рішення про відмову в задоволенні вимог прокурора з посиланням на відсутність у нього права пред’являти позов, оскільки Аверченко і її дочка не належали до осіб, вказаних в ст. 36¹ Закону України «Про прокуратуру» і ч. 2 ст. 45 ЦПК України. Зустрічний позов задоволений частково – Аверченко зобов’язали не перешкоджати Потапову в здійсненні права власності на будинок, а відділ громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб райвідділу зобов’язали зняти її з реєстраційного обліку.

Аверченко і заступник прокурора області звернулися з касаційними скаргами на рішення апеляційного суду, в яких просили рішення апеляційного суду скасувати.

Чи підлягають касаційні скарги задоволенню?