Форми та методи роботи Генеральної Асамблеї

Генеральна Асамблея має сесійний порядок роботи.

Щорічно у третій вівторок вересня відкривається чергова сесія Генеральної Асамблеї, яка триває приблизно до середини грудня, сесія 2006-2007рр., наприклад, є 61-ю сесією Генеральної Асамблеї. На початку кожної чергової сесії Асамблея обирає нового Голову, 21 заступника Голови і Голів шести головних комітетів Асамблеї. Щоб забезпечити справедливе географічне представництво, пост Голови Асамблеї щорічно почергово займають представники п’ятих груп держав: африканських, азіатських, східноєвропейських, латиноамериканських і Карибського басейну, західноєвропейських та інших держав.

Таблиця 2.4

Регулярні сесії Генеральної Асамблеї

Сесія	Рік	Сесія	Рік
67-а	(2012)	59-а	(2004)
66-а	(2011)	58-а	(2003)
65-а	(2010)	57-а	(2002)
64-а	(2009)	56-а	(2001)
63-а	(2008)	55-а	(2000)
62-а	(2007)	54-а	(1999)
61-а	(2006)	53-а	(1998)
60-а	(2005)	1–52	(1946–1997) роки)

Генеральна Асамблея діє відповідно до затвердженого порядку денного. На початку кожної чергової сесії Асамблеї відбувається загальна дискусія, коли виступа­ють глави делегацій з широкого кола міжнародних питань. Через велику кількість питань, які пропонуються для обговорення (100 – 150 пунктів порядку денного), більшість з них розглядається в 7-ми головних комітетах, де представлені всі члени ГА:

Перший комітет — питання роззброєння та міжнародної безпеки;

Спеціальний політичний комітет;

Другий комітет — економічні та фінансові питання;

Третій комітет — соціальні, гуманітарні та питання культури;

Четвертий комітет — питання деколонізації;

П’ятий комітет — адміністративні та бюджетні питання;

Шостий комітет — правові питання.

Кожний з комітетів займається питаннями, що належать до його компетенції і несе відповідальність перед ГА. Вони готують рекомендації та резолюції для пленарних засідань Асамблеї. Кож­ний комітет обирає свого голову.

Деякі питання розглядаються тільки на пленарних засіданнях, але більшість передається на розгляд комітетів. Голосування з усіх питань провадиться на пленарних засіданнях наприкінці чергової сесії, після того як комітети завершують їх розгляд і подають проекти резолюцій.

Рішення Генеральної Асамблеї можуть прийматися кваліфікованою більшістю (2/3 присутніх голосуючих), простою більшістю (більше 50% присутніх голосуючих) та консенсусом. Голосування відбувається на пленарних засіданнях ГА наприкінці кожної сесії після представлення комітетами проектів резолюцій. Під час засідань комітетів рішення приймаються простою більшістю. Рішення з важливих питань (стаття 18 Статуту ООН) вимагають згоди кваліфікованої більшості. Часто Генеральна Асамблея приймає рішення консенсусом, тобто без заперечень та без голосування.

Крім того, в роботі сесії беруть участь Генеральний комітет (головуючий на сесії, 21 заступник головуючого й голови сімох названих вище комітетів) і Комітет з перевірки повноважень.

Хоча рішення Асамблеї не мають обов’язкової юридичної сили для урядів, за ними стоять світова громадська думка з важливих міжнародних питань, а також моральний авторитет світового співтовариства.

Круглорічна робота ООН ведеться, головним чином, на основі рішень Генеральної Асамблеї, тобто волі більшості членів, висловленої у резолюціях, прийнятих Асамблеєю.

Крім чергових сесій Асамблея може проводити спеціальні сесії на вимогу Ради Безпеки, більшості членів ООН, або на прохання одного з членів за підтримки більшості держав.

В різні роки Асамблеєю було скликано 28 спеціальних сесій з питань, що вимагали особливої уваги, в тому числі, з проблем у Палестині, фінансів ООН, Намібії, роззброєння, міжнародного економічного співробітництва, апартеїду, наркотиків, навколишнього середовища, народонаселення, жінок, соціального розвитку, населених пунктів, ВІЛ/СНІДу та дітей. Двадцять восьма спеціальна сесія Генеральної Асамблеї, що відбулася 24 січня 2005 року, була присвячена святкуванню шістдесятої річниці визволення нацистських концентраційних таборів.

Стаття 20 Уставу ООН проголошує:” Генеральна Асамблея збирається на чергові щорічні сесії і на такі спеціальні, що їх можуть потребувати певні обставини. Спеціальні сесії скликають Генеральним Секретарем на вимогу Ради Безпеки або більшості членів організації”.

Так, спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН з питань міжнародного економічного співробітництва відбувалась у квітні — травні 1990 року, її було скликано з ініціативи «Групи 77”, тобто представників понад 120 країн, що розвиваються, з метою обговорення ситуації, яка склалася наприкінці 90-х років: поглиблення прірви між економіками індустріально розвинутих країн та країн, що розвиваються; безперервне зростання боргів «третього світу”; потреба у пом’якшенні політичної напруженості, у розвитку економічних відносин між Заходом та східноєвропейськими країнами.

Таблиця 2.5