2. Способи класифікації підприємств. Класифікація їх за формами власності і за розмірами.

Класифікація підприємств – це групування підприємств за певними ознаками. Такими ознаками можуть бути: характер діяльності, галузева належність, форми власності, розмір підприємств, організаційно-правовий устрій.

Класифікація підприємств дозволяє послідовно і детально проаналізувати різні аспекти і сторони діяльності підприємства.

Способи класифікації, які застосовуються найчастіше, наведені в таблиці 1.

I. За характером діяльності підприємства не завжди обмежуються рамками однієї галузі. Так наприклад, підприємство займається одночасно виробничою і торговельно-посередницькою діяльністю. Але у кожного підприємства завжди є основна сфера діяльності, тобто та, яка приносить йому найбільшу частку грошових надходжень.

II. Класифікація підприємств за галузевою належністю дозволяє визначити їхню господарську спрямованість, технологічні і економічні особливості відтворення. Наприклад, для діяльності сільськогосподарських підприємств характерним є сезонність, яка суттєво впливає на рух фінансових ресурсів, закупівлю реального капіталу, потребу в кредитах, характер використання робочої сили та інше.

За кількістю підприємств, які функціонують в галузі можна також судити про рівень конкуренції в цій галузі.

Таблиця 1

Основні способи класифікації підприємств

I. За характером діяльності	II. За галузевою належністю	III. За формою власності	IV. За розміром	V. За організаційно-правовим устроєм
промислові торговельні кредитно-фінансові	промисловість сільське господарство будівництво транспорт зв’язок торгівля фінанси інші	приватні колективні комунальні державні змішані спільні	малі середні великі	одноосібне господарські товариства ТОВ повне товариство товариство з додатковою відповідальністю командитне товариство акціонерне товариство кооператив державне підприємство

III. За формами власності можна судити про те, хто є власником підприємства. В даному випадку розрізняють такі види підприємств:

1. приватні підприємства – це підприємства, які діють на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

2. підприємства колективної власності – підприємства, що діють на основі колективної власності;

3. комунальні підприємства – діють на основі комунальної власності територіальної громади;

4. державні підприємства – під ними розуміють як чисто державні підприємства, де капітал і управління повністю належить державі, так і змішані підприємства, в яких держава володіє більшою часткою капіталу (більш 50%) і грає вирішальну роль в управлінні підприємством;

5. змішані підприємства – це підприємства, в яких об’єднується капітал приватних фірм і держави, але частка держави тут не є визначальною;

6. спільні підприємства (СП) – це підприємства з певною чи переважаючою часткою іноземного інвестора в капіталі підприємства.

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менше як десять відсотків (10%), воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків (100%), вважається іноземним підприємством.

IV. За розмірами підприємства поділяють на 3 види:

– малі;

– середні;

– великі.

Метою класифікації за розмірами є виділення малих підприємств для надання їм державної підтримки.

Критеріями такої класифікації можуть бути:

1 – кількість працюючих на підприємстві;

2 – обсяг валового доходу підприємства від реалізації продукції за рік, тобто величина його грошових находжень (виручка) за рік;

3 – вартість капіталу підприємства.

Вид критерію і кількісні його значення встановлює держава. Може використовуватися один з цих критеріїв, але дуже часто одного критерію буває недостатньо.

В Україні в якості критеріїв використовуються перші два.

Відповідно з Господарським кодексом України (ст. 63. п. 7) від 16.01.2003 р. малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Чим викликана необхідність підтримки малих підприємств?

Це пов’язано з їхнім позитивним впливом на економіку, а саме:

1 – сприяють розвитку конкуренції в економіці;

2 – сприяють підвищенню гнучкості, мобільності і пристосованості економіки у разі порушення її рівноваги, оперативно реагують на попит покупців;

3 – сприяють більш повному і раціональному використанню економічних ресурсів і в першу чергу трудових ресурсів;

4 – збільшують можливість членів суспільства здійснювати реальний економічний вибір між наймом на роботу і відкриттям власної справи;

5 – сприяють покращенню фінансової бази місцевих органів влади.

В той же час малі підприємства дуже вразливі.

Вразливі місця малих підприємств:

1 – гірша доступність до ресурсів;

2 – гірші умови кредитування (отримання кредиту);

3 – висока чутливість до змін ринкової кон’юнктури і невиконання партнерами укладених домовленостей.

Форми підтримки державою малих підприємств:

1 – встановлення пільг в оподаткуванні;

2 – фінансова підтримка через спеціальні фонди;

3 – сприяння в отриманні кредитів і за пільговою ставкою кредитування;

4 – створення “бізнес-інкубаторів”, які здійснюють навчання і консультування нових підприємців, перебачу на різних умовах (оренда, лізинг) капіталу починаючим підприємцям.

Державна підтримка малих підприємств дуже важлива, але не слід її переоцінювати. Як показує практика, вирішальне значення в успіху чи невдачі підприємницьких починань в кінцевому результаті належить все ж таки особистим якостям підприємця: таланту, освіті, організаторським здібностям, цілеспрямованості, вмінню аналізувати ситуацію і ризикувати.