7. Відгуки письменників та літературознавців про твір

Композиція роману схожа на будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом.

Важливим зламним моментом драматичної дії стає час, коли по один бік глибокого яру, викопаного століттями, виявляються поміщики з нащадків козацької старшини і зайшлих людей, спокушених багатствами благодатної України, а по другий – скалічені, зубожілі, темні, що забули про своє минуле, нащадки “вільного” рядового козацтва - селяни.

Олександр Білецький

  

Твір Мирного і Білика є багатоплановим соціальним романом з народного життя…

Чіпка – людина обдарована і діяльна, наділена розумом і великою внутрішньою енергією, високо розвиненим почуттям людської гідності.

М. Є. Сиваченко

  

Близько чотирьох років (1872-1875) було віддано роботі над цією селянською епопеєю. Підказаний життям образ головного героя, сільського протестанта, який виведений у романі під ім’ям Чіпки, привернув увагу письменника, напевне, передовсім тим, що давав змогу показати натуру сміливу, сильну, натуру, яка від природи мала благородні задатки, але так і не знайшла в житті простору для своїх первісних добрих поривань.

Олесь Гончар

  

Саме духовна анемія робила вчорашнє козацтво “пропащою силою”, і воно, подібно до Чіпки з роману Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, або вдавалося до анархічного бунту, деґрадувало до антисоціальної діяльності, або, як мати Чіпки та Галя, сублімувало енергію лише на збереження сім’ї, пристосовувалося до обставин.

Петро Кононенко

Малюючи родовідну панської сім’ї протягом тривалого часу, автори не тільки виповнили свій роман образами народних кривдників, не тільки вміло змонтовували всі його частини, а й переконливо розкрили ту важливу думку, що зміна кріпацтва “новим віком” не підірвала життєвих основ панівного класу, одним з типових втілень якого є рід панів Польських.

М. Є. Сиваченко

  

… в Женеві, вийшла … повість “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, у якій … змальовано майже столітню історію українського села Лівобережної України.

Іван Франко

  

У статті про українську літературу для Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона І. Франко назвав його роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, “одним із перлів нашої повістевої літератури.”

С. Зубков

  

Жахливий, оманливий плащ злочинної романтики яскравим маскарадним блиском приваблює хлопчака, щоб заразити своєю отрутою назавжди.

Цей фальшивий блиск стекляруса, що видає себе за алмаз, повторений тисяччю дзеркал художньої літератури. Можна сказати, що художня література замість того, щоб затаврувати злочинство зробила навпаки: підготувала ґрунт для розквіту ядучих пагонів у вразливій, недосвідченій душі молоді.

Варлам Шаламов

8. Значення творчості Панаса Мирного

Визначний український письменник Панас Якович Рудченко, вихований на традиціях Т. Г. Шевченка, з дивовижною послідовністю й гідністю звершив сміливий і чесний труд величезного розмаху. Його епічні художні полотна ознаменували собою цілу епоху в розвитку української художньої прози. Він залишив нам галерею повнокровних образів, народних характерів. Вірність життєвій правді – вища краса мистецтва, тому художню досконалість стилю письменник шукав у простоті, ясності та щирості слова.

Панас Мирний своїми творами підніс українську прозу на вищий щабель, вивів її на світовий рівень. Він яскраво змалював свою сучасність: поміщицько-капіталістичну експлуатацію, поліцейсько-чиновницьке свавілля, самодержавне беззаконня, безправність темних і голодних трудящих мас, не прикрашаючи й не ідеалізуючи своїх героїв. З великою симпатією письменник зобразив жінок, їхню нелегку долю як у кріпацьку, так і в пореформену добу.

Усе життя Мирний самовіддано служив рідній культурі. Багато зусиль доклав він до спорудження в 1903 році в Полтаві пам’ятника І. П. Котляревському, організовував літературно-музичні вечори, листувався з багатьма видатними письменниками, театральними діячами – М. Коцюбинським, М. Лисенком, М. Старицьким, І. Карпенком-Карим, Марією Заньковецькою. У листах він висловив багато важливих міркувань про дальший розвиток української культури і літератури. Тому письменник мав право сказати “дітям” і “внукам”: “Ми чесно свій вік прожили, все найвище носили в душі і найкраще гріли у серці.” Наш народ глибоко шанує пам’ять про великого сина і його твори видаються, вивчаються, досліджуються. У Полтаві, в будинку, де письменник жив і працював довгі роки, 1939 року відкрито літературно-меморіальний музей, згодом споруджено пам’ятник. Його іменем названі бібліотеки, школи, культосвітні заклади. Благотворного впливу творчості Мирного зазнали М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська, С. Васильченко, А. Головко,

О. Гончар, М. Стельмах, Г. Тютюнник та ін. Його твори перекладені багатьма мовами – російського, білоруською, естонською, латинською, литовською, молдавською, азербайджанською, чеською, словацькою, болгарською та іншими. Правдиве слово Панаса Мирного і сьогодні допомагає нам в утвердженні того вільного суспільства, про яке він мріяв.

Михайло Коцюбинський, поціновуючи просту мудрість майстерності Панаса Мирного, з найглибшою пошаною називав письменника “силою і окрасою літератури нашої”.