2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки

До місцевого бюджету належать обласні, районні, селищні і сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів і органів місцевого і регіонального самоврядування. Усього місцевих бюджетів в Україні близько 13 тисяч. Основна група - це сільські, селищні і міські бюджети.

Система місцевих бюджетів існує у всіх країнах світу. Однак її розвиток і функції зумовлені сукупністю національних, політичних, економічних й інших чинників. Найбільший вплив мають економічні і політичні чинники.

Місцеві бюджети затверджуються місцевими органами влади і до державного бюджету не включаються.

У зв'язку з цим пошук форм і методів поліпшення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є досить актуальним завданням. Тут можуть бути дві мети. Державні рахункові ланки економіки повинні мати нормальні умови для господарської діяльності і бути зацікавленими в кращому використанні усіх видів ресурсів, а місцеві Ради - у стабільному економічному зростанні і підвищенні ефективності усіх видів діяльності.

Цього можна досягти, якщо основу прибуткової частини бюджету складають платежі за ресурси. Такий підхід економічно обґрунтований, оскільки забезпечує реалізацію права власності місцевої Ради на ресурси, надані в розпорядження і використання суб'єктам господарювання. Зв'язок доходів місцевого бюджету з платежами за ресурси створюють умови, завдяки яким місцеві Ради ввійдуть до системи ринкових відносин як рівноправний партнер. Важливо, що платежі за ресурси запобігають використовувати їх марно, а місцеві Ради будуть зацікавлені в розширеному відтворенні ресурсів і посиленому контролі за їх використанням.

Місцеві Ради народних депутатів самостійно визначають напрямок використання коштів своїх бюджетів. Ці бюджети містять витрати на фінансування підприємств і організацій місцевого господарства, на фінансування заходів у сфері науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення, на утримання місцевих органів влади і управління.

В умовах високих темпів розвитку науково-технічного прогресу зростають вимоги до якості робочої сили. Виробництво не може розвиватися без високої загальної культури, спеціальних знань, професійної підготовки працівників. Система освіти значно впливає на рівень продуктивності роботи, і з цього погляду витрати місцевих бюджетів мають продуктивний характер. Система освіти - це комплекс послідовно зв'язаних між собою ланок навчання: дошкільне виховання, загальноосвітні школи, професійно-технічне навчання, середня спеціальна і вища освіта.

Турбота про підвищення культурного рівня населення виявляється в планомірному збільшенні витрат бюджету на проведення культурно-освітньої роботи - утримання бібліотек, клубів, будинків і палаців культури, музеїв і т.д.

Важливе соціальне значення мають витрати бюджету на фінансування заходів для охорони здоров'я. Найбільшу частину в загальній сумі бюджетних витрат на охорону здоров'я становить фінансування лікувально-профілактичних закладів. Витрати на медичну допомогу на сучасному етапі одержують нове якісне наповнення. Розширюються роботи з диспансеризації населення, боротьби з алкоголізмом, наркоманією і СНІДом.

Значні кошти виділяються на фінансування місцевого господарства. Це, насамперед, житлове будівництво, водопостачання, каналізація, освітлення, благоустрій міст і селищ міського типу.

В умовах незалежності України і розширення самостійності територіально-адміністративних одиниць відкриваються можливості для принципово нового підходу до фінансового забезпечення потреб соціальної сфери. Розв’язання цієї проблеми повинно бути перенесене на рівень місцевих Рад. Це забезпечить діючий контроль за розподілом ресурсів, раціональний вибір пріоритетів розвитку, поставить фінансування розвитку соціальної сфери в залежність від зростання ефективності виробництва в регіоні. Справедливий і економічно обґрунтований розподіл соціальних благ і послуг може бути забезпечений тільки в межах міста або регіону. Зрозуміло, що в окремих випадках підтримка гарантованого державним законодавством рівня соціального обслуговування може зажадати виділення субвенцій із загальнодержавного бюджету.

Важливим напрямком поліпшення фінансового забезпечення соціальної сфери є удосконалення системи управління її розвитку. Насамперед, необхідний перехід до децентралізації управління. Основним суб'єктом управління повинні стати постійні комісії місцевих Рад, до їх розпорядження повинні бути передані відповідні грошові фонди. Вони можуть використовуватися на розвиток загальної освіти, культури, охорону здоров'я. Джерелами ресурсів для утворення цих фондів можуть бути кошти місцевих бюджетів, надходження від зацікавлених підприємств і організацій, приватні кошти населення, пожертвування і добровільні внески, субвенції з державного бюджету.

Виконавчі органи, що існують сьогодні, утворені за галузевим принципом і мають подвійне підпорядкування - місцевій Раді і вищому виконавчому органу. Через це вони не можуть виконувати роль суб'єкта соціально-економічної політики в містах. У їх розпорядженні знаходяться переважно фінансові ресурси, передбачені в місцевих бюджетах.

Координація використання таких значних сум фінансових ресурсів є нагальною потребою. Концентрація коштів із усіх джерел у спеціальні фонди сприяла б раціональному використанню їх.

Сутність нових методів вирішення цих питань в умовах економічної реформи полягає в тому, щоб перебороти всі негативні тенденції і стереотипи. У ринкових відносинах залучення коштів населення є як необхідністю, так і реальністю. Система фінансування повинна ґрунтуватися на збалансованій єдності бюджетних і позабюджетних джерел при значній децентралізації на користь самокерованих територіальних структур.

Всі ці проблеми вимагають серйозної наукової розробки, вивчення досвіду зарубіжних країн і невідкладного вирішення.

Прибутки і видатки місцевих бюджетів. Економічна сутність місцевих бюджетів виявляється у формуванні фондів коштів, що є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих Рад народних депутатів, розподілі і використанні цих фондів на фінансування утримання і розвитку соціальної інфраструктури, місцевого господарства.

Відповідно до існуючого законодавства сільські, селищні і міські Ради народних депутатів у межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують бюджети місцевого самоврядування. Втручання в цей процес із боку державних органів не допускається.

До доходів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласного, міського (міст Києва і Севастополя) бюджетів зараховуються:

§ частина податку на додану вартості і акцизного збору, що визначається законом про Державний бюджет України, але не менше 20 %;

§ податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 70% від ставки, передбаченої чинним законодавством для відповідної категорії платників, та 100 % податку на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня;

§ частина прибуткового податку з громадян;