КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ТРУДОВОГО, ЗЕМЕЛЬНОГО І ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

проф. Андрейцев В.І.

Програма спецкурсу

“АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ

ПРАВОВІДНОСИН”

Для магістрів юридичного факультету

за спеціалізацією “Земельне і екологічне право”

Київ – 2001

Програма спецкурсу “Актуальні проблеми реформування земельних правовідносин” для магістрів юридичного факультету за спеціалізацією “Земельне і екологічне право”

Укладач: доктор юридичних наук,

Професор, академік АПрН України,

Заслужений юрист України

проф. Андрейцев В.І.

Затверджено

Кафедрою трудового, земельного

та екологічного права:

Протокол № 1 від 15 вересня 2001року

Схвалено:

методичною комісією

юридичного факультету

20 вересня 2001 року

Рекомендовано до друку

Рішенням Вченої Ради

Юридичного факультету

Від 2 жовтня 2001р.

Протокол №2

Передмова

Центральне місце у навчальному процесі на юридичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка за спеціалізацією “Земельне і екологічне право” з підготовки магістрів права відводиться поглибленому вивченню спецкурсу, присвяченому актуальним проблемам реформування земельних правовідносин, беручи до уваги потреби сьогоденної правничої освіти та враховуючи, що невдовзі ці фахівці стануть активними учасниками земельних перетворень в Україні.

Доцільність запровадження цього спецкурсу обумовлена також новаціями сучасного земельного законодавства, зокрема прийняттям та введенням у чинність нового Земельного Кодексу України, неоднозначно сприйнятого політиками, фахівцями та широким загалом громадськості, який безперечно вплине на характер подальшого розвитку земельних правовідносин в Україні.

Автор програми спецкурсу виходить із концептуальних засад реформування всього спектру земельних правовідносин, як урегульованого земельного юрисдикційного процесу, який має сприяти оперативному вирішенню питань, пов’язаних із перерозподілом та демонополізацією земель державного фонду, впорядкуванням форм прав на землю, переходу різних юридичних титулів на землю громадянам України, їх об’єднаннями та юридичним особам з метою цільового використання земель, своєчасного відтворення та збереження їх якісного стану відповідно до різних сфер господарювання на землі для задоволення соціальних, економічних, духовних, оздоровчих та інших потреб власників земель та землекористувачів.

Реформування, тобто вдосконалення земельних правовідносин, зміцнення правових зв’язків між суб’єктами стосовно конкретних категорій земель та земельних ділянок, на думку автора, має сприяти посиленню ролі щодо реального використання землі як засобу основного виробництва у галузях господарювання, територіальної бази, системи розселення, розміщення шляхів сполучення, розвитку продуктивних сил та використання властивостей землі як природного компоненту формування різних ландшафтів, місця, джерела, та умови життєдіяльності людини та інших живих організмів.

Саме за допомогою земельно-правового регулювання, гармонізованого до прогресивних ідей та принципів норм міжнародного права, земельна реформа і приватизація земель формуватимуть мотивацію до ефективного використання земель у різних сферах їх ощадливому збереженню в інтересах особи та громадянина, а тому посилюватиметься роль інституту земельних прав громадян та, зокрема, права приватної власності на різноманітні земельні ділянки та права загального землекористування.

Надзвичайно важливо усвідомити, що реформування земельних правовідносин зачіпає усі сторони людської життєдіяльності, а тому вказаний процес доцільно здійснювати у складі не тільки економічної реформи, але й екологічних, науково-технічних, інституційних та правових перетворень в Україні з урахуванням прогресивного власного досвіду та передової практики інших країн.

З правової точки зору це зумовлює прискорення кодифікаційного процесу у сфері забезпечення земельної реформи і приватизації земель, формування блоку законодавства, адаптованого до основних принципів і норм міжнародного права, створення законодавчого підгрунття для використання, відтворення і охорони земель як матеріально-економічної основи територіальної цілісності України, її суверенітету, національної безпеки, оптимального автономного, територіального та адміністративного устрою, функціонування територіальних громад, інших органів самоврядування, створення рівних можливостей для реорганізації форм прав власності на землю, стимулювання використання земель для задоволення інтересів Українського народу та держави, створення дійових юридичних засад для реалізації земельних прав і обов’язків різних суб’єктів.

Реформування земельних правовідносин в Україні має забезпечити встановлення мережі режимів земель для задоволення етнічних, національних, культових, оздоровчих, рекреаційних, лікувальних та інших духовних і матеріальних потреб населення.

Значною мірою цей процес має сприяти запровадженню єдиної системи землеустрою в Україні як основи територіального планування продуктивних сил, забезпечення якості земель та екологічної безпеки, уніфікації форм та методів соціального управління і державного контролю у сфері використання, відтворення і охорони земель, застосування стимулюючих заходів щодо збереження і поліпшення земель як складних природних та техногенних ландшафтів.

В той же час викладання спецкурсу для студентів-правників передбачає висвітлення багатьох проблем правового забезпечення у процесі здійснення земельної реформи, зокрема, запровадження новацій них процедур розгляду земельних спорів, створення системи спеціалізованих земельних судів, надання юридичних можливостей громадянам України та юридичним особам щодо захисту своїх земельних прав у міжнародних судових інстанціях.

Спецкурс передбачає формування у вказаних категорій освітян-правників глибоких теоретичних знань та набуття практичних навичок застосування цієї сфери законодавства, критичного осмислення наявних у ньому колізій, перспектив їх законотворчого подолання, опрацювання та засвоєння методики захисту земельних прав фізичних та юридичних осіб, Українського народу та законних інтересів сучасної держави.