50% Має державного майна, то керуючий санацією зобов’язаний попередньо погодити план санації з органом, уповноваженим управляти державним майном.

План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в 4-місячний строк з дня винесення ухвали про санацію і вважається схваленим, якщо він був підтриманий більшістю голосів членів комітету. Якщо протягом 6 місяців з дня ухвали про санацію в госпсуд не буде поданий план санації, госпсуд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. За 15 днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов’язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити його членів

про час і місце проведення засідання комітету. За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет приймає рішення про звернення до госпсуду з клопотанням щодо:

а) припинення процедури санації у зв’язку з виконанням плану;

б) продовження встановленого строку санації;

в) припинення санації, визнання

боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

г) припинення процедури

санації і укладення мирової угоди.

Якщо комітет не прийняв жодне з цих рішень або

воно 15 днів не поступило в госпсуд з дня закінчення санації, госпсуд розглядає

питання про банкрутство і ліквідацію боржника.

7 стадія – окремі питання лекції.

8 – Припинення провадження у справі про банкрутство – згідно ст. 40 Закону про

8 підстав. Про припинення провадження виноситься ухвала, яка може бути перевірена у встановленому законом порядку.

6. Ліквідаційна процедура. Підстави для винесення судом постанови про визнання

боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури передбачені ч.ч.5,6 ст.18,

ч.12 ст.20, ч.ч.5,6,11,15 ст.21 Закону. Строк процедури не може перевищувати 12

місяців з продовженням госпсудом на 6 місяців. У постанові про визнання боржника банкрутом суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, яким може

бути особа, яка виконувала повноваження розпорядника майна керуючого санацією.

З дня постанови боржник періодично переходить у новий правовий статус – банкрута: підприємницька діяльність завершується закінченням технологічного циклу з виготовленням продукції, яку можна продати; строк усіх грошових

зобов’язань і обов’язкових платежів вважається таким, що настав; припиняється

нарахування неустойки, процентів по всіх видах заборгованості боржника; фінансове становище банкрута перестає становити комерційну таємницю;

забороняється укладання угод, пов’язаних з відчуженням майна боржника;

скасовується арешт на майно банкрута; нові арешти на майно не допускаються тощо. Обов’язки ліквідатора в ст.25 Закону. Він виконує повноваження керівника

банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу. До складу комісії включаються представники кредиторів фінансових органів, а в разі необхідності також держоргану у справах нагляду за страховою діяльністю ДМКУ, з

питань банкрутства(по держпідприємствам) та органів місцевого самоврядування. В

ліквідаційну масу входять всі майнові активи, крім держжитлофонду, гуртожитки, дитячі дошкільні заклади, об’єкти комунальної інфраструктури, які

передаються до комунальної власності . Майно оцінюється арбітражним керуючим, після чого ліквідатор розпочинає продаж на відкритих торгах, якщо комітет не встановив інший порядок. Порядок продажу, склад, умови і строки

погоджуються з комітетом. При двох і більше пропозицій - конкурс (аукціон). Продаж майна банкрута по договорам купівлі-продажу, які укладаються між

ліквідатором і покупцем відповідно до ЗУ. Черговість спрямування одержаних від

продажу майна коштів встановлена ст.31 Закону. Існує 6 черг. Вимоги кожної

наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо

для однієї черги коштів недостатньо вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. При відмові кредитора його

вимога не враховується. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого

для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними, як і вимоги, не задоволені за недостатністю майна. Майно, що залишилось після задоволення вимог

кредиторів, передається власникові, а майно держпідприємств – відповідному органу приватизації для наступного продажу. Виручку – в Держбюджет. Після

завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до госпсуду звіт та

ліквідаційний баланс з додатками. Госпсуд заслуховує звіт ліквідатора та думки членів комітету і виносить ухвалу про затвердження звіту і балансу. Ліквідатор

повідомляє держорган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.