V. Зміст теми заняття Структурно-логічна схема № 1. Дія зміненого барометричного тиску
Ведучі ланки патогенезу гірської хвороби: гіпоксемія, гіпоксія, гіпокапнія.
Механізм розвитку гіпокапнії при гіпобарії («гірська» хвороба):
гіпоксія → подразнення хеморецепторів судин і дихальних нейронів → збільшення частоти і глибини дихання → надмірне виведення CO2 з організму → гіпокапнія
Основні механізми компенсації при гірській хворобі:
Збільшення легеневої вентиляції
Тахікардія, підвищення артеріального тиску
Еритроцитоз
Ведучі ланки патогенезу висотної хвороби: гіпоксія, газова емболія, барокавепатії, вибухова декомпресія.
Механізм розвитку гірської хвороби:
Механізм розвитку газової емболії при гіпобарії:
швидке зниження барометричного тиску (декомпресія) → формування декомпресійного перепаду тиску в системі «рідини, тканини і органи організму – оточуюче повітряне середовище» → десатурація (зменшення розчинності газів, що містяться у рідинах і тканинах організму і перехід їх з розчиненого стану в газоподібний) → утворення газових бульбашок (емболів) → рознесення газових емболів з током крові по організму → газова емболія судин → ішемія і гіпоксія органів і тканин.
Висотний метеоризм – відчуття від легкого здуття живота, до різкого і нестерпного болю в животі, який зумовлений розтягненням стінки кишок газами, які внаслідок зниження атмосферного тиску збільшуються в об’ємі.
Бароотопатія, баросинусопатія, бароденталгія. Дані види барокавепатій суб’єктивно виявляються відчуттям закладеності або болем в ділянці вуха, додаткових пазух носа або болем зубів.
Баротравма легень виникає при різкому перепаді тиску в системі «повітряне середовище легень – оточуюче повітряне середовище» і характеризується пошкодженням і розривом легеневої тканини і судин внаслідок їх перерозтягнення з подальшим надходженням альвеолярного газу в тканину легень, середостіння, підшкірну клітковину грудей і в кровоносне русло. Найчастіше виникає при аварійній розгерметизації кабіни літака за типом вибухової декомпресії.
Синдром вибухової декомпресії (на висоті 19000 м над рівнем моря і більше) – синдром, який виникає при різкому зниженні атмосферного тиску, що зумовлює значний перепад тиску в системі «рідини, тканини і органи організму – оточуюче повітряне середовище».
Ведучі ланки патогенезу:
Різке зниження pO2 у вдихуваному повітрі → гостра гіпоксія
Збільшення об’єму газів в порожнинах організму (внутрішнє вухо, легені) → розрив барабанної перетинки, розрив альвеол → газова емболія
Десатурація → утворення бульбашок газу у судинах, камерах серця → розрив судин, гостра серцева недостатність → кровотечі з носа, вух, легеневі кровотечі
Зниження температури кипіння рідин до 36,60С → закипання біологічних рідин → утворення великої кількості пари → розвиток тканевої емфіземи
Ведучі ланки патогенезу: азотне отруєння, кисневе отруєння, баротравма.
Механізм розвитку азотного отруєння:
гіпербарія → сатурація (підвищення розчинності азоту в ліпідних структурах організму, зокрема в ліпідній оболонці мембран нейронів головного мозку) → пригнічення активності гальмівних нейронів (ейфорія) → підвищення активності гальмівних нейронів (наркоз)
Механізми розвитку кисневого отруєння при гіпербарії:
1. Збільшення утворення агресивних форм кисню і гідроперекисів ліпідів → виснаження системи антиоксидантного захисту клітин → пошкодження нейронів головного мозку → вегетативні порушення (тахікардія, нудота, запаморочення) → парестезії, локальні м’язові посмикування → генералізовані тонічні і клонічні (епілептиформні) судоми (гостра форма отруєння);
2. Дія активних форм кисню на альвеолоцити, які синтезують і секретують сурфактант → зменшення продукції сурфактанту → розвиток осередкових ателектазів, заповнення альвеол рідиною, набряк легень, а далі за участю мікробів → бронхопневмонія (хронічна форма отруєння);
Декомпресійна (кесонна) хвороба
це захворювання, яке виникає внаслідок швидкого зниження атмосферного тиску (важкість його пропорційна величині тиску (глибині) і швидкості зниження тиску).
Патогенетичні наслідки декомпресії:
Декомпресія → збільшення об’єму газів в порожнинах організму (внутрішнє вухо, легені) → розрив барабанної перетинки, баротравма легень → кровотечі, газова емболія;
Декомпресія → зменшення розчинності газів (десатурація газів), розчинених в рідинах організму →
→ локальне газоутворення в м’язовій тканині, суглобових, перитонеальній та інших рідинах → механічне подразнення бульбашками → м’язові, суглобові болі, шкірний свербіж та ін.;
→ локальне газоутворення у тканинах з високим коефіцієнтом розчинення азоту (особливо у нервовій тканині) → порушення провідності по нервових стовбурах (судоми, парези, паралічі, порушення зору, слуху);
→ венозна газова емболія → агрегація форменних елементів крові;
→ артеріальна газова емболія → ішемія тканин;
Декомпресія → зниження pO2 у вдихуваному повітрі → гіпоксія.
Патогенетичним методом лікування гострої декомпресійної хвороби є лікувальна рекомпресія – повторна дія підвищеного тиску (створюються умови для розчинення газових міхурців і виведення надлишкових газів через легені), експозиція під тиском і повільна декомпресія (профілактика повторного утворення газових міхурців).