Зм і. Основні етапи розвитку документознавства

• як спеціальної галузі історичної науки (поряд з істо­ричним джерелознавством, архівознавством, археогра­фією, історичною картографією тощо) — традиційне доку­ментознавство;

• як науки інформаційного циклу (проходячи шлях від документації, документалістики до сучасних дисциплін про інформацію та документацію).

Сьогодні продовжується формування інтегрованої сис­теми знань про документ — загального документознавства (документології), навчальної й наукової дисципліни, що охоплює доволі широкий спектр проблем, які дослід­жуються низкою документознавчих дисциплін, котрі були сформовані в різні часи й розвивались у своїй більшості самостійно. Розглянемо їх формування й становлення більш детально.

Виникнення й розвиток традиційного документознавства

Різноаспектний аналіз складових документа (у першу чергу тексту) завжди слугував основою дослідження ряду наук. Так, аналітико-синтетичний метод дослідження за­стосовувався ще давньогрецькими логографами в VI ст. до н.е. для написання логосів (історій) на основі опрацюван­ня міських та храмових хронік.

Грецький філософ Геродот вивчав офіційні документи канцелярій Ахеменідів, перекладені на грецьку мову й по­ширені в полісах Малої Азії. Аристотель, учитель А. Маке­донського, цікавився не тільки семантичною характерис­тикою творів, а й їхньою структурою, внутрішньою формою й впливом на читача. У другій половині III ст. до н.е. александрійськими вченими зроблені висновки щодо архетипу текстів класичних художніх творів, створені й відредаговані їхні варіанти.

Значно підвищився статус документа, як юридичного акта, за умов феодального права, особливо коли це стосувалось питань володіння землею й людьми. Виникла не­обхідність у більш чіткій регламентації документів, захисті їх від підробок.

У 1276 р. побачила світ праця цюрихського каноніка Конрада з Муре під назвою «8атта сіє агіе ргозапсії», де розглядались питання перевірки документів на автен­тичність, можливості застосування підроблених печаток тощо. Потреба в постійному визначенні оригінальності стародавніх актів зумовила розвиток практичної диплома­тики, палеографії та сфрагістики.

У добу Відродження набуває поширення діяльність гу­маністів щодо вивчення й видання античних пам'яток, ви­користання їх для обґрунтування власних концепцій філо­софського політичного й правового характеру.

Прибічники первинної теорії знаходять найбільш відда­лені прообрази загальної науки про документ у працях Ж.Мобільона — основоположника «дворянського» докумен-тознавства, який пов'язав зародження цієї науки з почат­ком дослідження актових матеріалів на їх достовірність (к. XIV ст. — в Європі, к. XV ст. — в Росії); посібниках засновника бібліографії Конрада Геснера (чотиритомна праця «ВіЬНоІека ипіуегзаііз» (1545-1555 рр.); перших на­укових часописах (сер. XVII ст.) та спробах випуску рефе­ративних журналів (спочатку в Західній Європі (60-ті роки XVII ст.), а потім у Росії (20-30-ті роки XVIII ст.).

Формування наукових дисциплін про документ пов'яза­не також із розвитком центрів їх збереження. Вже в XV ст. у зв'язку з розширенням діяльності канцелярій відбу­вається відокремлення офіційних документів із єдиних сховищ манускриптів. Прикладом цього є створення в 1480 р. папської реєстратури («таємної бібліотеки» папи Сікса IV) та дещо пізніше Архіву державних паперів в Англії, куди стала передаватися на зберігання, окрім правових пам'яток, уся розпорядча, фінансова <га судова доку­ментація.

У 1571 р. побачили світ перші праці зі справочинства та архівознавства, серед яких показовою стала робота Якоба фон Раммінгена зі Штудгарта (Німеччина) під назвою «Про реєстратуру, її устрій та управління» і «Коротке повідомлен­ня про вид досконалої та повної реєстратури», де пропону­вався поділ існуючої документації на три групи. У подаль­шому рекомендації щодо класифікації документів за різними ознаками були опубліковані у Венеції в 1632 р.

У 1725 р., у зв'язку з необхідністю регламентації та упо­рядкування форм боргових зобов'язань, встановлення обов'язкових реквізитів, за наказом Петра І був прийнятий Вексельний статут, який набув поширення на території всієї Російської імперії.

ЗМ 2. Сучасні погляди на структуру науки про документ

Коло питань: Пошук назв науки про документ. Сучасні концепції науки про документ.

Пошуки назв науки про документ

«Проникнення» документів у всі сфери людської діяль­ності — науку, управління, практику, освіту тощо — зумови­ло об'єктивне зростання їх типо-видового розмаїття, форму­вання новітніх систем документних потоків, масивів систем документів і документації, створення єдиного інфор­маційного простору. Поняття «документ» все більше набуває багатозначності (полісемії). Усе інтенсивніше розвиваються науки, об'єктом вивчення яких є структура, створення та функціонування окремих видів і типів документів.

Донині існують досить полярні концепції документознавства: широкого і Вузького його розуміння. Паралельне існування в науковій та освітній сферах двох документознавств — наук з однією назвою, але з різним змістом, як підкреслює Н.М.Кушнаренко, створило двоякий смисл дисципліни, зумовило певні незручності й спричи­нило полеміку на сторінках періодичних видань.

№	Визначення поняття	Джерело
1	Наукова дисципліна, що вивчає в історичному розвитку закономірності створення документів, способи їх утворення, становлення та розвиток систем документації та систем документування	Ильюшенко М.П., Кузнецова Т.В., Лив-шиц Я.З. Документе -веде ниє. Документ и системи документации: учеб.пособие / под ред. Я.З.Лившица. — Москва, 1977. - С.З.
2	Теорія документування управ лінських процесів ... роботи з документами в управлінні, проектування форм документів і уніфікованих систем документації	Автократов В.Н. Теоретические проблеми отечественного архиво-ведения. М., 2001. - С.92.
3	Наукова дисципліна, що вивчає закономірності утворення документів і займається розробленням методів їх створення, принципів організації документообігу та побудови систем документації	Архівістика: Короткий архівний терміне -логічний тлумачний нормативний словник. -К, 1998-С.34.
4	Наукова дисципліна, що вивчає закономірності створення й функціонування документів, розробляє принципи побудови документно -комунікаційних систем і методи їх діяльності	Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник. - Киев: Знание-1998. -С.148.
5	Наукова дисципліна, що розробляє питання теорії документа, вивчає закономірності генезису та еволюції документа, загальні для всіх наук проблеми функціонування документів, практики їх створення та роботи з ними	Кулешов С.Г. Документе -знавство: Історія. Теоретичні основи / УДНДІАСД; Держ. акад. керівн. кадрів культури і мистецтв. — К., 2000. — С.46.
6	Комплекс наукових дисциплін, орієнтованих на всебічне вивчення документа в широкому контексті, а також різноманітних утворень документів, що формують документну інфраструктуру суспільства	Слободяник М.С. Структура сучасного документознавства // Вісник Кн.палати. -2004. -№3. -С.22.

Термін «документознавство» вживався й для означення науки про способи використання записаної інформації, а крім того — для означення динамічної діяльності ком­плексного міждисциплінарного змісту, терміносистема якої має тенденцію до розширення.

Різні визначення терміна «документознавство», що існують до сьогодні, подано в таблиці 1.2.2

Документологія
позитивні моменти:	негативні моменти:
1) запобігання полісемії в назві дисципліни, яка активно розвивається й осмислює свої предмет і структуру; 2) зміст нової наукової дисципліни значно відрізняється від традиційного документознавства; 3) орієнтує на широке розуміння поняття "документ" як основного об'єкта дослідження; 4) надає високий теоретичний рівень узагальнення всього, що стосується документа; 5) допомагає переходу зі статусу прикладної на рівень фундаментальної наукової дисципліни тощо	1) документознавство в широкому значенні поступово сприймається більшістю "традиційних" і "новітніх" учених-документознавців; 2) документологію тривалий час вважали теорією документо­ знавства; 3) уведення терміна з закінченням "-лог/я "дещо порушує прийнятий у науках документально-комунікацій­ ного циклу термінологічний ряд із закінченням" знавство" (інформацієзнавство, книгознавство, патентознав- ство, архівознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство тощо)

ЗМ 3. Системи документування та їх еволюція

Коло питань: Основні поняття. Кодування інформації. Основні форми документування. Розвиток способів докумен­тування. Розвиток засобів документування.

Основні поняття

Документування — це процес створення документа.

Правила документування встановлюються нормативни­ми актами. Приміром, ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» подає виз­начення документування управлінської інформації як «створювання службових документів, змістом яких є уп­равлінська інформація» [І].

До документування відносяться дії, пов'язані з форму­ванням документа як спеціального системного триєдинства: