Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

		Примітки
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину – особливо тяжкий.
Безпосереднім об’єктом злочину є особиста (фізична) свобода людини. Додатковий об’єкт – безпека життя, здоров’я людини.	Суспільна небезпека діяння полягає в тому, що не тільки порушується право особи на фізичну свободу, але й нерідко є передумовою для настання інших тяжких злочинів. Потерпілим від злочину може бути будь- яка особа, незалежно від віку, громадського та соціального стану, правової характеристики.
З об’єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах: 1)незаконне позбавлення волі людини; 2) викрадення людини.	Закінченим злочин вважається з моменту фактичного захоплення людини і переміщення її хоча б на якийсь час в інше місце. Викрадення людини може бути таємним або відкритим, а також внаслідок обману або зловживання довірою.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює, що за законом вона не має права позбавляти волі іншу особу, але бажає це зробити.
Кваліфікованими видами незаконного позбавлення волі або викрадення людини є вчинення їх: 1) щодо малолітнього; 2) із корисливих мотивів; 3) щодо двох або більше осіб; 4) за попередньою змовою групою осіб; 5) способом, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого; 6) пов’язане із заподіянням потерпілому фізичних страждань; 7) із застосуванням зброї; 8) протягом тривалого часу. Особливо кваліфікованими видами злочину є: 1) вчинення його організованою групою; 2) спричинення ним тяжких наслідків. Поняттям тяжкі наслідки охоплюється заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, у тому числі такого, що мало характер мучення, тяжке психічне захворювання, переривання вагітності або смерть близької для потерпілого особи внаслідок переживань з приводу його раптового зникнення.

_{Стаття 147. Захоплення заручників}

		Примітки22
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – особливо тяжкий.
Об’єктом злочину є особиста воля людини.	Захоплення особи – це напад, пов’язаний з її затриманням та з наступним істотним обмеженням вільного руху, пересування чи поведінки особи. Тримання особи передбачає насильницьку заборону особі залишати певне місце чи унеможливлення це зробити.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) захопленням особи як заручника; 2) триманням особи як заручника.	Заручником є особа, яку захоплює або утримує інша особа, погрожуючи при цьому її вбити, спричинити тілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії або продовжувати утримувати далі. Закінченим злочин вважається з моменту, коли свобода особи була фактично обмежена.
Суб’єкт злочину — загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Ставлення особи до тяжких наслідків цього злочину може бути умисним або необережним.
Кваліфікованими видами цього злочину є: 1) вчинення його щодо неповнолітнього; 2) вчинення його організованою групою; 3) захоплення або тримання особи як заручника, поєднане з погрозою знищення людей; 4) спричинення ним тяжких наслідків. Поняттям тяжкі наслідки у складі цього злочину охоплюються заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, у тому числі таке, що спричинило смерть потерпілого, настання великої матеріальної шкоди, суттєве загострення міждержавних чи міжнаціональних стосунків, серйозне порушення діяльності установ, організацій і підприємств.

²² Умисне вбивство потерпілого за обтяжуючих обставин кваліфікується за сукупністю злочинів, пе' редбачених ч. 2 ст. 147 і ч. 2 ст. 115.

_{Стаття 148. Підміна дитини}

		Примітки23
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Об’єкт злочину – особиста свобода дитини та сім’я як блага, що охороняються Конституцією України.	Дитина – це немовля як особа, ідентифікувати яку за її індивідуальними ознаками її батьки чи інші законні представники з тих чи інших причин ще у повній мірі неспроможні. Чужою дитина є за змістом закону для особи, яка здійснює підміну дитини. Такою особою не можуть бути мати та батько дитини, навіть якщо один із них мешкає окремо від дитини.
Об’єктивна сторона злочину – підміна чужої дитини.	Підміна – це заміна однієї дитини, яка щойно народилася у пологовому будинку, на іншу, або заміна одного немовляти на інше у будинку дитини.
Суб’єкт злочину – це будь-яка особа, для якої у певний час одне з немовлят є юридично чужим.	Інші особисті мотиви можуть бути низькими (задоволення садистських нахилів, помста, заздрість, ревнощі) або благородними (наприклад, вчинення із гуманних спонукань підміни тяжкохворого немовляти, яке відразу після народження знаходиться при смерті, в інтересах його матері на здорову дитину, від якої відмовилась мати останнього).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальними – корисливими або іншими особистими мотивами.

²³ Якщо винний діє з національних, етнічних, расових чи релігійних мотивів, у відповідних випадках його дії можуть бути кваліфіковані як геноцид (ст. 442).

		Примітки
Підслідність — органи внутрішніх справ.
Категорія – ч. 1 – тяжкий, ч. 2, 3 – особливо тяжкий.
Об’єктом є воля й гідність людини. Додатковим факультативним об’єктом можуть виступати здоров’я людини, встановлений порядок здійснення службовими особами своїх повноважень, встановлений порядок перетинання державного кордону України.	Злочин є закінченим у перших двох формах з моменту продажу(іншої оплатної передачі) людини іншій особі (особам). У третій формі злочин є закінченим з моменту переміщення людини через державний кордон України.
З об’єктивної сторони злочин може виражатися в таких формах: 1)продаж людини; 2) інша оплатна передача людини; 3)здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України.	Під продажем слід розуміти угоду, за якою одна особа (продавець) передає людину у фактичну незаконну власність іншій (покупцю), а остання зобов’язана прийняти її та сплатити за неї певну грошову суму. До іншої оплатної передачі у ст. 149 можна віднести угоди про міну, найм, заставу, а так само угоди, за яких особа передається винним іншій особі у фактичну власність або для тимчасового використання (експлуатації) за матеріальну винагороду у вигляді інших, крім грошей, цінностей або послуг матеріального характеру.
Суб’єкт злочину – загальний, будь-яка осудна особа, що досягла 16 років. Це покупець і продавець, а також посередники операції.
Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел при наявності мети продажу потерпілого, інша оплатна передача його іншій особі (особам). Мотиви злочину – корисливі.	Експлуатація праці – це присвоєння матеріальних результатів праці людини власником засобів виробництва.
Кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч. 2 ст. 149) є вчинення цього злочину: 1) щодо неповнолітнього; 2) щодо кількох осіб; 3) повторно; 4) за попередньою змовою групою осіб; 5) з використанням службового становища; 6) особою, від якої потерпілий у матеріальній або іншій залежності. Особливо кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч. 3 ст. 149) визначається вчинення тих самих дій: 1) організованою групою; 2) пов’язаних із незаконним вивезенням за кордон дітей чи неповернення їх в Україну; 3) з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації; 4) з метою насильницького донорства; 5) якщо це спричинило тяжкі наслідки.

Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини

_{Стаття 150. Експлуатація дітей}

		Примітки24
Підслідність — органи внутрішніх справ.
Категорія – ч.1 – злочини невеликої тяжкості, ч. 2 – злочин середньої тяжкості.
Об’єкт злочину – особиста свобода, фізичне і психічне здоров’я дитини.
З об’єктивної сторони злочин полягає в суспільно- небезпечних діях – експлуатації дитини, тобто використання праці підлітків власником будь-якого підприємства або підприємцем без належної плати, з порушенням умов, передбачених для такої категорії працівників	Істотна шкода для здоров’я у ч. 2 ст. 150 – слід розуміти шкоду, яка полягає в умисному завданні потерпілому легкого, середньої тяжкості тілесного ушкодження, а також тяжкого і середньої тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних з необережності.
Суб’єкт злочину – загальний. Експлуатація дитини, вчинена службовою особою за наявності підстав, кваліфікується за ст. 364 або 365 ККУ.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Мотиви – корисливі. Мета – отримання прибутку.
Кваліфікованими видами злочину (ч. 2 ст. 150) є експлуатація: 1) кількох (двох чи більше) дітей одночасно або в різний час; 2) дитини, якщо вона потягла істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини; 3) поєднання з використанням дитячої праці у шкідливому виробництві.

²⁴ У статті під експлуатацією дитини розуміється привласнення не будь'яких матеріальних резуль' татів (продуктів) її праці (доходу у вигляді матеріальних благ), а лише прибутку як різниці між доходами і виробничими витратами. Проте якщо особа не несе виробничих витрат у зв’язку з використанням праці дитини, отримані нею доходи і є фактичним прибутком.

Для кваліфікації злочину за ст. 150 не має значення, обліковується чи не обліковується винним одер' жаний прибуток.

_{Стаття 151. Незаконне поміщення в психіатричний заклад}

		Примітки25
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія – злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є свобода і здоров’я людини.
З об’єктивної сторони злочин полягає у суспільно- небезпечних діях – незаконному поміщенні в психіатричний заклад завідомо психічно здорової людини. Способом вчинення можуть бути насильство, погрози, обман, фальсифікація документів тощо.	Психіатричний заклад – це психоневрологічний, наркологічний чи інший заклад, центр, відділення тощо будь-якої форми власності, діяльність яких пов’язана з наданням психіатричної допомоги. Поміщення в психіатричний заклад означає поміщення у відповідний стаціонар такого закладу для здійснення обстеження стану психічного здоров’я особи, діагностики, лікування і нагляд за нею.
Суб’єкт злочину – спеціальний. Ним може бути тільки лікар, який відповідно до встановленого законодавством України порядку приймає рішення про поміщення особи у психіатричний заклад.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому ставлення винного до тяжких наслідків може характеризуватися прямим чи непрямим умислом або необережністю.
Кваліфікованим видом є поміщення у психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи, що спричинило тяжкі наслідки. До тяжких наслідків у ч. 2 ст. 151 ККУ слід віднести самогубство чи самопокалічення особи, спричинення їй середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження тощо.

²⁵ Умисне або вчиненне через необережність вбивство потерпілого, умисне заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження родичів чи примусу їх до певних дій, потребують кваліфікації за сукупність злочинів, передбачених ч. 2 ст. 151 і ч. 1 або 2 ст. 115, ч. 1 або 2 ст. 119, ч. 3 ст. 120, ч. 2 ст. 122.