Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя

		Примітки
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину – тяжкий злочин.	За наявності ознак ч. 3.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення законного затримання, приводу, арешту або тримання під вартою, а також конституційне право людини на свободу і особисту недоторканність.	Додатковим факультативним об’єктом можуть виступати честь та гідність особи, її життя і здоров’я, майнові блага. Потерпілим може бути підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок і потерпілий.
Об’єктивна сторона злочину може проявлятися у незаконному: 1) затриманні; 2) приводі; 3) арешті; 4) триманні під вартою.	Арешт – запобіжний захід, який вживається до обвинуваченого, підозрюваного під час проведення попереднього розслідування. Затримання як процесуальний захід примусу – короткочасне позбавлення волі особи, яка підозрюється у вчиненні злочину. Привід – процесуальний захід, що означає примусове доставлення співробітниками міліції обвинуваченого, підозрюваного чи свідка до особи, яка здійснює попереднє розслідування Незаконним вважається здійснення арешту, затримання чи приводу не на підставах чи не в порядку, який врегульовано законом. Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Ним може бути службова особа органу дізнання, слідчий, прокурор, а у випадку завідомо незаконного тримання під вартою – також начальник місця попереднього ув’язнення.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює суспільну небезпеку свого діяння та настання небезпечних наслідків і бажає їх настання.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) завідомо незаконні арешт або тримання під вартою, 2) якщо він спричинив тяжкі наслідки, 3) з кори- сливих мотивів, чи в інших особистих інтересах.

Стаття 371. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт

Стаття 372. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності

		Примітки
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину – тяжкий злочин.	За наявності ознак ч. 2.
Об’єкт злочину – правосуддя в частині забезпечення доведеності вини, а також конституційне право людини на те, що вона не буде піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.	Потерпілим є невинна особа.
Об’єктивна сторона злочину полягає у притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності.	Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Злочин вважається закінченим з моменту оголошення невинній особі постанови про притягнення як обвинуваченого за злочин, якого вона не вчиняла, незалежно від подальшої долі кримінальної справи.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Ним є лише працівник органу дізнання, що провадить досудове слідство, або прокурор, суддя.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Умислом винного охоплюється те, що насправді відсутні докази, які вказують на вчинення даного злочину саме цією особою, або взагалі відсутня подія злочину, за який особа притягується до кримінальної відповідальності. Мотив – корисливий (помста, заздрість, бажання отримати матеріальні вигоди тощо).
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його у поєднанні з: 1) обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, 2) штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією (підроблення документів, що є доказами в кримінальній справі, підміну або знищення речових доказів тощо).

Стаття 373. Примушування давати показання

		Примітки
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину – тяжкий злочин.	За наявності ознак ч. 2.
Об’єктом злочину є вимоги законодавства до проведення допиту, очної ставки, пред’явлення до впізнання та відтворення обстановки і обставин події.	Потерпілим від злочину може бути : свідок, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, експерт
Об’єктивна сторона злочину полягає в примушуванні давати показання під час допиту шляхом незаконної дії з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство. Під примушуванням давати показання розуміється домагання від особи бажаних показань шляхом застосування психічного або фізичного впливу	Незаконні дії: 1) погроза застосувати насильство до допитуваного, близьких йому осіб; 2) обман (демонстрування фальшивої постанови про арешт, брехливе повідомлен- ня, що у слідства є докази його вини тощо); 3) приниження гідності особи допитуваного (образою словами чи жестами, вимога дати клятву тощо); 4) задобрювання (нездійсненими обіцянками закрити справу, звільнити з під варти, незаконними матеріальними заохоченнями: частування горілкою, наркотиками тощо); 5) інші методи психологічного впливу (залучення до допиту гіпнотизерів тощо); 6) застосу- вання психотропних речовин. Не має значення, яких показань добивається слідчий, правдивих чи неправдивих. Злочин буде закінченим з моменту вчинення незаконного впливу на допитуваного. Склад злочину – формальний.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Ним є лише особа, яка провадить дізнання або досудове слідство, незалежно від посади, яку вона обіймає.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює суспільну небезпеку свого діяння та настання небезпечних наслідків і бажає їх настання.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) у поєднанні з застосуванням до потерпілої особи насильства; 2) із знущанням над нею.

Стаття 374. Порушення права на захист

		Примітки
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину – тяжкий злочин.	За наявності ознак ч. 2.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є конституційне право підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист. Додатковим факультативним об’єктом може виступати свобода та недоторканість зазначених осіб, їх здоров’я, честь та гідність, майнові блага.	Потерпілим є особа, що має право на захист: підозрюваний, обвинувачений, підсудний.
Об’єктивна сторона злочину полягає в грубому порушенні права особи на захист, недопущенні чи ненаданні своєчасно захисника, а також іншому грубому порушенні права на захист.	Недопущення – це відмова підозрюваному, обвинуваченому, підсудному в запрошенні адвоката взагалі, психічному впливі відмовитися, відмові замінити захисника іншим. Ненадання своєчасно захисника – відмова у побаченні зі захисником до першого допиту, несвоєчасне залучення захисника тощо. Іншим грубим порушенням буде об- меження кількості і тривалості побачень; бути присутнім захиснику при допитах та інших діях; відмова захиснику в ознайом- лені з матеріалами затримання тощо. Злочин буде закінченим з моменту вчинення зазначених дій. Склад злочину – формальний.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Ним може бути лише працівник органу дізнання, слідчий або прокурор, суддя.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює суспільну небезпеку свого діяння, та настання небезпечних наслідків і бажає їх настання.
Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його за попередньою змовою групою осіб, а також настання наслідків у вигляді: 2) засудження особи, невинної у вчиненні злочину; 3) інших тяжких наслідків.

Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови

		Примітки
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину – тяжкий злочин	За наявності ознак ч. 2.
Об’єкт злочину – нормальна робота правосуддя та інтереси й права підсудного.	Предметом злочину є вирок, рішення, ухвала або постанова, що постановляються суддею (суддями).
Об’єктивна сторона злочину полягає в постановленні суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови. Закінченим злочин вважається з моменту проголошення неправосудного судового акта незалежно від набрання ним чинності і наступного виконання. Склад злочину – формальний.	Вирок – рішення суду першої інстанції про винність або невинність відданої до суду особи. Постанова – рішення органу дізнання, слідчого і прокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово, і рішення президії суду, Пленуму Верховного Суду України. Ухвала – всі рішення, крім вироку, які виніс суд першої інстанції в судових та розпорядчих засіданнях, і рішення, винесені судом апеля- ційної, касаційної інстанції, а також рішення колегії в кримінальних справах Верховного Суду України. Рішення означає постанову або розпорядження суду, який виносить вирок. Вирок, ухвала чи постанова в кримінальній справі будуть неправосудними тоді, коли: засуджено невинного чи виправданого винного, призначено явно несправедливе покарання.
Суб’єкт злочину – спеціаль- ний, ним може бути лише суддя або народний засідатель.	Судді є посадовими особами державної влади, які в конституційному порядку наділені повно- важеннями здійснювати правосуддя і виконува- ти свої обов’язки на професійній основі.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Суддя усвідомлює, що судовий акт, який приймається по суті справи, є неправосудним, і бажає його винесення. Це бажання відповідно до закону повинно виходити з корисливих мотивів.
Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах; 2) спричинення тяжких наслідків.

Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів

		Примітки
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.	За наявності ознак ч. 2.
Об’єктом злочину є прядок здійснення правосуддя в частині реалізації загального конституційного принципу незалежності суддів при здійсненні правосуддя.	Потерпілим від злочину є суддя. Судді є посадовими особами державної влади, які в конституційному порядку наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов‘язки на професійній основі.
Об’єктивна сторона злочину полягає в незаконному втручанні в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків.	Під втручанням розуміється вплив у будь- якій формі на суддю з метою перешкодити виконанню ним своїх службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення. До конкретних форм впливу можна віднести: прохання, вказівку, підкуп, критику судді в засобах масової інформації до вирішення конкретної справи у зв’язку з її розглядом, проведення пікетів, мітингів тощо. Вплив на суддю може здійснюватись і через третіх осіб – близьких родичів, колег по роботі тощо. У випадках, коли формою впливу на суддю є погроза або насильство, вчинене за наявності підстав, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. 376 і ст. 377. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які можуть бути оцінені як вплив, незалежно від їх результатів. Склад злочину – формальний.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років, а також службова особа, яка діє з використанням свого службового становища.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює, що впливає на суддю з метою перешкодити всебічному повному і об’єктивному розгляду справи, аби добитися винесення незаконного судового рішення по справі, і бажає цього
Кваліфікуючими ознаками злочину є втручання в діяльність судді, яке: 1) перешкодило запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила; 2) вчинено особою з використанням свого службового становища.

Стаття 377. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного

		Примітки
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину – особливо тяжкий злочин.	За наявності ознак ч. 3.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині діяльності судді, народного засідателя чи присяжного . Додатковим обов’язковим об’єктом виступає психічна та фізична недоторканість особи, а додатковим факультативним – її здоров’я. Потерпілими можуть бути: судді, народні засідателі чи присяжні.	Правосуддя – це діяльність суду, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішен- ня у судовому засіданні у встановленому порядку кримінальних, адміністративних та цивільних справ. Присяжними визнаються громадяни Ук- раїни, які у випадках, передбачених про- цесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпо- середню участь народу у здійсненні правосуддя.
Об’єктивна сторона злочину полягає в погрозі вбивством, насильством або знищенням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв’язку з їх професійною діяльністю, пов’язаною з правосуддям	Погроза вбивством – це погроза позбавити життя. Погроза насильством – це погроза застосувати фізичну силу: від побоїв до тяжких тілесних ушкоджень. Знищення майна – погроза підпалити будинок, висадити у повітря автомобіль, знищити худобу тощо. Злочин вважається закінченим з моменту доведення погрози до відома особи, якій вона була призначена.
Суб’єкт злочину – загальний.	Ним є фізична осудна особа, яка досягла 16 років.
Суб‘єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює, що з допомогою по- грози впливає на суддю для досягнення своєї протиправної мети, і бажає цього. Мотиви: припинити певні дії потерпілих або помста за діяльність.
Кваліфікаційними ознаками злочину є вчинення його: 1) умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з їх діяльністю; 2) умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку з їх діяльністю.

Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного

		Примітки
Підслідність – прокуратури
Категорія злочину – особливо тяжкий.	За наявності ознак ч. 2.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя, який забезпечує незалежність суддів, а також їх безпеку. Додатковим обов’язковим об’єктом є право власності, а додатковим факультативним – здоров’я, життя особи, громадський порядок, громадська безпека Потерпілими можуть бути народні засідателі, присяжні та судді.	Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Судді є посадовими особами державної влади, які в конституційному порядку наділені повноваженнями здійснювати правосуддя.
Об’єктивна сторона злочину полягає в умисному знищенні майна, що належить судді, народному засідателю, присяжному або їх близьким родичам, у зв‘язку із здійсненням правосуддя	Знищення майна – погроза підпалити будинок, висадити в повітря автомобіль, знищити худобу тощо. Злочин вважається закінченим з моменту знищення або пошкодження майна. Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років, а за ознаками ч. 2 може бути особа, яка досягла 14 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом..	Особа усвідомлює суспільну небезпеку своїх вчинків, передбачає настання небезпечних наслідків і бажає цього. Обов’язковою ознакою умислу винного є усвідомлення ним: 1) факту незалежності знищуваного або пошкоджуваного майна судді, народному засідателю, присяжному або їх близьким родичам; 2) того що таке знищення або пошкодження здійснюється у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здій- сненням правосуддя. Мотивом злочину ви- ступають помста за діяльність потерпілих.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) шляхом підпалу; 2) ви- буху; 3) іншим небезпечним способом; 4) що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.