8.3. Кількісна оцінка фінансової стійкості підприємства

Значна кількість чинників, що впливає на фінансову стійкість підприємства, обумовлює значною мірою відсутність в економіч­ній літературі єдиного підходу до її визначення та оцінки. Перед­умовою оцінки фінансової стійкості майже в усіх методичних підходах визнається проведення аналізу фінансового стану підприємства та його оцінка за допомогою системи коефіцієнтів, які дають змогу зробити висновок про ступінь фінансової стійкості підприємства. Фінансова стійкість є однією з найважливіших ха­рактеристик фінансового стану. В Україні використовують різні методики оцінки фінансового стану підприємств. Різні системи показників оцінки фінансового стану і стали причиною існування не одного підходу до визначення та оцінки фінансової стійкості. Методичні підходи до визначення фінансової стійкості.

Фінансову стійкість підприємства оцінюють за допомогою аб­солютних і відносних показників. За абсолютний показник фі­нансової стійкості приймають наявність власних оборотних кош­тів. Це розрахунковий показник. Він визначається як різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями

НВОК = 2р.АБ-4р.ПБ,

де 2 р. АБ — поточні активи, тобто підсумок за II розділом акти­ну балансу; 4 р. ПБ — поточні зобов'язання, підсумок за IV роз­ділом балансу.

Цей розрахунковий показник показує, яка сума поточних ак­тивів сформована за рахунок власного капіталу.

Джерелами формування довгострокових активів є перманент­ний капітал (власний та довгострокові пасиви), але можуть фор­муватись і за рахунок короткострокових кредитів. Поточні активи формуються за рахунок власного капіталу та короткостро­кових позикових коштів. Отже, поточні активи (підсумок за розділом II активу балансу) можна поділити на дві частини:

1. постійну, сформовану за рахунок постійного капіталу;

2. змінну, сформовану за рахунок поточних зобов'язань під­приємства.

Наявність власного оборотного капіталу в кожний конкретний період часу буде характеризувати фінансову залежність підприємства та його стан.

За даними балансу Поліграфкомбінату «Україна» визначимо наявність власних оборотних коштів (НВОК).

НВОК на поч. року = 59 702,7 - 23 611,1 = 36 091,6 тис. грн.

НВОК на кінець року = 83 819,5 - 48 438,8 = 35 380,7 тис. грн.

За результатами розрахунків можна побачити, що на початок року поточні активи в сумі 36 091,6 тис. грн. були сформовані за рахунок власного капіталу, на кінець року цей показник зменшився на 710,9 тис. грн, що оцінюється негативно. Якщо на початок рику у підприємства після повного погашення поточних зобов'язань залишиться ще 36 091,6 тис. грн, то на кінець року тільки 35 380,7 тис. грн (табл. 8.2).

Як видно із розрахункових показників табл. 8.2, частка власного капіталу в сумі поточних активів на початок року становила 60,4 %, а на кінець року зменшилась на 18,2 %, шо відповідає 42,2 %. Від­повідно зросла частка позикового капіталу з 39,6 % на початок року до 57,8 % на кінець року, що свідчить про посилення фінансової за­лежності підприємства і погіршення його фінансового стану. Для успішної діяльності Поліграфкомбінату «Україна» необхідно забез­печити зростання власних оборотних коштів.

Крім абсолютних показників оцінки фінансової стійкості під­приємства застосування відносних дозволяє більш детально її оцінити. Виділяють три методичних підходи щодо визначення фінансової стійкості за відносними показниками: 1) коефіцієнт­ний; 2) агрегатний; 3) інтегральний.

Суть коефіцієнтного підходу оцінки фінансової стійкості підприємства полягає в обчисленні та аналізі низки фінансових коефіцієнтів. Методичний підхід до визначення фінансової стій­кості за допомогою фінансових коефіцієнтів є найбільш пошире­ним. При використанні коефіцієнтного підходу кількість фінан­сових коефіцієнтів коливається від одного до шістнадцяти і більше. Зокрема, Положенням про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, за­твердженим Наказом Мінфіну України та Фонду державного майна України від 26 січня 2001 р. № 49/121, визначено лише чотири коефіцієнти фінансової стійкості, хоча практикою доведено доцільність брати не менш як сім.

Єдиного загальновизнаного підходу використання інформації для кількісного визначення фінансової стійкості та її оцінки не­має. Виділяють два основних підходи до визначення фінансової стійкості, відповідно до яких диференційованою є інформаційна база аналізу [5, с. 32].

За першого підходу при оцінці фінансового стану і фінансової стійкості підприємства орієнтуються винятково на дані Балансу про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому разі оцінку фінансової стійкості підприємства здійснюють тільки на основі даних пасиву балансу.

За другого підходу для оцінки фінансової стійкості підприєм­ства аналізують взаємозв'язок між активом і пасивом Балансу, тобто простежують напрями використання коштів.

За першого підходу коефіцієнти, розраховані за даними паси­ву балансу, є основними. Однак характеристика фінансової стій­кості за допомогою таких показників буде не повною. Важливо не тільки знати, звідки залучено кошти, а й куди їх вкладено, яка структура вкладень.

Більш повним і з економічного погляду більш виправданим є другий підхід. Тому повну оцінку фінансової стійкості підприєм­ства слід здійснювати з використанням як коефіцієнтів, розрахо­ваних за даними пасиву балансу, так і коефіцієнтів, що відобра­жують взаємозв'язок між джерелами формування коштів підприємства і структурою вкладень [4. с. 53].

У світовій і вітчизняній практиці розроблена система показни­ків для оцінки фінансової стабільності поділяється на два класи.

До першого класу відносять показники із встановленими нор­мативними значеннями (показники ліквідності та платоспромож­ності), а до другого — показники без установлених нормативних іначень (показники рентабельності, ефективності управління, ді­лової активності) [2, с. 235, 236].

Першим етапом аналізу фінансового стану підприємства є оцінка оптимальності співвідношення власного і позикового ка­піталу підприємства. Ці показники окремі автори поділяють на два блоки:

1. коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел коштів;

2. коефіцієнти покриття, які характеризують фінансову стій­кість з позицій витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених коштів [5, с. 33].

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємст­ва здійснюють за даними Балансу підприємства. Проведений аналіз характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, суть фінансової стійкості та незалежності підпри­ємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємст­ва здійснюють через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів (табл. 8.3).

З метою забезпечення єдиного порядку і основних методич­них принципів проведення аналізу фінансового стану приватизо­ваних підприємств Мінфіном України і Фондом державного май­на України встановлено скорочений перелік коефіцієнтів для оцінки фінансової стійкості (табл. 8.4).

Охарактеризуємо найбільш суттєві із коефіцієнтів капіталізації.

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) (коефіці­єнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансової автономії розраховують за формулою

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки нони мають можливість погасити борги за рахунок власних кош­тів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повин­на перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто дже­рела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) мають бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів.

Отже, критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5, хоча частка залученого капіталу в японських компаніях — 80 %, що на 58 % більше, ніж у США.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1.

Коефіцієнт фінансової залежності розраховують за формулою

Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижуєть­ся до одиниці (100 %), то це свідчить про те, що власники під­приємства повністю його фінансують, а якщо перевищує оди­ницю, то навпаки. Так, якщо значення коефіцієнта 1,40, це озна­чає, що при вкладенні в активи підприємства 1,40 грн, позиче­ними є 40 коп.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Його обчислюють за формулою

За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показни­ка в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінан­сової стійкості, і навпаки.

Оптимальне значення — Кф._р < 0,5. Критичне значення — 1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів підприємства необхідно, щоб коефіцієнт манев­реності за своїм значенням був досить високим.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховують як відношення власного оборотного капіталу підприємства до влас­них джерел фінансування

Інформацією для розрахунку цього коефіцієнта є пасив Балан­су та розрахункові дані, що відображують величину власних оборотних коштів. Величину власного капіталу підприємства показують у розд. І пасиву Балансу, тоді як величину власних оборотних коштів потрібно розрахувати. Цей показник характе­ризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джере­лом покриття його поточних активів. Його можна розрахувати двома способами:

1) як різницю між сумою власного капіталу та сумою необо­ротних активів:

К_в = Підсумок розд. 1 пасиву Балансу - Підсумок розд. І активу Балансу = рядок 380 (ф. № І) - рядок 080 (ф. № І);

2) як різницю між сумою оборотних активів і сумою власного капіталу

Отже, формула розрахунку коефіцієнта маневреності матиме такий вигляд

За своїм значенням показник — величина власних оборот­них коштів може значно коливатися залежно від структури ка­піталу та галузевої належності підприємства. Зміни коефіцієн­та маневреності можуть бути як позитивними, так і негатив­ними. Позитивним буде незначне збільшення коефіцієнта ма­невреності в динаміці. Різке збільшення цього коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства, оскіль­ки зростання значення цього показника відбувається за умови або зростання власного оборотного капіталу, або при змен­шенні власних джерел фінансування. Збільшення цього показ­ника автоматично викличе зменшення інших показників, на­приклад коефіцієнта фінансової автономії, що призведе до посилення залежності підприємства від кредиторів.

Для визначення оптимального значення коефіцієнта маневре­ності потрібно цей показник по конкретному підприємству порів­няти із середнім його значенням по галузі або в суб'єктів госпо­дарювання — конкурентів.

Розрахунок коефіцієнтів капіталізації для Поліграфкомбінату «Україна» наведено в табл. 8.5.

Найчастіше, чим вищий рівень коефіцієнта фінансової авто­номії і нижчий коефіцієнта фінансової залежності та коефіцієнта фінансового ризику, тим стійкіший фінансовий стан підприємст­ва. На Поліграфкомбіиаті «Україна», протягом звітного періоду коефіцієнт фінансової автономії підприємства знизився на 9,0 відсоткового пункта і збільшився показник залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Така динаміка показ­ників фінансової автономії та фінансової залежності в даному ра­зі не є негативною тенденцією, оскільки початкове значення на­ведених показників для підприємства, що аналізується, були на достатньо високому рівні.

Водночас підприємство відрізняється низьким рівнем манев­реності власного капіталу, що обумовлено високою часткою влас­них коштів у структурі пасивів підприємства. Позитивним момен­том є збільшення значення цього коефіцієнта в динаміці.

Для підприємства дуже важливо знайти оптимальне спів­відношення коефіцієнта фінансової автономії і коефіцієнта маневреності власного капіталу, іншими словами, співвідно­шення власного і позикового капіталу.

Важливу роль при оцінці фінансової стійкості підприємства відіграють також коефіцієнти покриття.

Методика розрахунку коефіцієнта структури покриття дов­гострокових вкладень грунтується на припущенні, що довго­строкові позики використано для фінансування придбання основ­них засобів та інших капітальних вкладень, тобто

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень по­казує, яка частина основних засобів та інших необоротних акти­вів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіці­єнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Водночас фінансування є ознакою доб­ре розробленої стратегії підприємства. Цей показник може бути інтерпретований по-різному, то залежить насамперед від корис­тувачів аналітичних даних. Для банків та інших інвесторів більш надійною с ситуація, коли значення цього коефіцієнта нижче, то­ді як з позицій підприємства більш високе значення показника є ознакою нормального функціонування.

На підприємстві, що аналізується, на початку звітного періоду всі необоротні активи були профінансовані за рахунок власних кош­тів. До кінця року ситуація дещо змінилася: 4,1% (150 : 3663,7) ва­ртості необоротних активів було профінансовано за рахунок вла­сних коштів.

Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансу­вання. Визначаючи значення цих показників, у розрахунок при­ймають тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники — коефіцієнт дов­гострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансо­вої незалежності капіталізованих джерел, які обчислюють за формулою

Сума цих показників дорівнює одиниці. Зростання коефіцієн­та К_дзпк в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з по­зиції довгострокової перспективи підприємство все більше й біль­ше залежить від зовнішніх чинників. Що стосується ступеня за­лучення позикових коштів, то в зарубіжній практиці існують різ­ні думки. Найпоширенішою є думка про те, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування Кф.н.кд має бути досить великою, при цьому нижню межу означе­но на рівні 0,6 (60 %). При більш низькому рівні цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням.

Водночас у підприємство з високою часткою власного капіта­лу кредитори вкладають свої кошти більш охоче.

У нашому випадку на початок року коефіцієнт К_дзпк дорівнює нулю, оскільки дострокові зобов'язання у підприємства відсутні. Це, з одного боку, характеризувало високу ступінь фінансової стійкості підприємства, а з другого — свідчило про недостатньо продуману фінансову стратегію підприємства і як наслідок зни­жувало рівень рентабельності власного капіталу підприємства. На кінець року значення цих коефіцієнтів було таким: Кдзпк = 0; Кфнкд ⁼ 1. Така динаміка є позитивною тенденцією, оскільки свід­чить про більш раціональний підхід до формування фінансової стратегії підприємства.

Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборот­них коштів.

Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою за­паси, вартість яких відображується у розд. II активу Балансу. Кіль­кісне значення цього показника визначається додаванням даних ці такими статтями Балансу, як виробничі запаси, тварини на ви­рощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Розрахунок вартості матеріальних оборотних кош-іів підприємства можна виконати так:

З = рядок 100 (ф. № 1) + рядок 110 (ф. № 1) + рядок 120 (ф.№ 1) +рядок 130 (ф.№ 1) +рядок 140 (ф.№ 1).

Для характеристики джерел формування матеріальних оборот­них коштів (запасів) використовують кілька показників, які характеризують види джерел:

1. Власні оборотні кошти

К_в = Підсумок розд. І пасиву Балансу - Підсумок розд. І

активу Балансу = рядок 380 (ф. № 1) — рядок 080 (ф. № 1) =

(Підсумок розд. II активу Балансу + Підсумок розд. 3 активу

балансу)- (Підсумок розд. II пасиву Балансу + Підсумок розд. III

пасиву Балансу + (Підсумок розд. IV пасиву Балансу + Підсумок

розд. V пасиву Балансу) = (рядок 260 (ф. № 1) + рядок 270

(ф. № 1) - (рядок 430 (ф. № 1) + рядок 480 (ф. № 1) + рядок 620

(ф. № 1) + рядок 630 ( ф. № 1);

Для правильної оцінки фінансової стійкості розрахункові дані цих показників порівнюють у динаміці та з нормативними зна­ченнями. Рекомендовані значення показників і тенденції зміни наведено в табл. 8.6.

Для порівняння значень розрахованих показників (коефіцієн­тів) у випадку, якщо основним звітним періодом, за який пода­ється Звіт про фінансові результати, є квартал, а всі попередні періоди, за які здійснюються розрахунки, є річними, необхідно дані квартального звіту про фінансові результати помножити на коефіцієнт: К = 4 : N, де N— порядковий номер звітного квар­талу.

Для кожного підприємства значення наведених показників будуть різними. На величину коефіцієнтів впливають такі чинни­ки: стадія життєвого циклу підприємства, галузь його діяльності, структура джерел коштів, оборотність оборотних та всіх активів. Тому застосування коефіцієнтного підходу є проблематичним з погляду неможливості зробити однозначні висновки шодо ступе­ня фінансової стійкості підприємства.

Агрегатний підхід грунтується на визначенні фінансової стій­кості на основі агрегатів. Такий методичний підхід є доповнен­ням до наведеного вище, оскільки виділяють чотири типи поточ­ної фінансової стійкості підприємства.

Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборот­них коштів.

Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою за­паси (3), вартість яких відображується в II розділі активу балан­су, їх вартість розраховують таким чином:

З = ряд. ІОО + ряд. 110 +ряд. 120 +ряд. 130 +ряд. 140.

Види джерел, за рахунок яких сформовані матеріальні оборот­ні кошти (запаси):

1. Власні оборотні кошти:

Кв.об. = П1 – А1 = ряд.380 – ряд.080 = (А2 + А3) – П2 + П3 + П4 + П5 = (ряд.260 + ряд.270) – (ряд.430 + ряд.480 + ряд.620 + ряд.630).

2. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування коштів (функціонуючий капітал) (К_в._дп):

К_вдп = К_воб + Пз = (ряд. 380 - ряд. 080 + ряд. 480).

3. Сукупна величина основних джерел формування коштів (Ко):

К_о = К_в.д.п + Короткострокові кредити — Необоротні активи = ряд. 380 + рад. 480 + ряд. 500 - ряд. 080.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів від­повідають три показники забезпечення запасів джерелами фор­мування:

Після виконання розрахунків наведених вище показників під­приємство може бути охарактеризоване одним із чотирьох типів фінансової стійкості (табл. 8.4).

Інтегральний підхід дає змогу дати інтегровану оцінку ступеню фінансової стійкості. Його можна застосовувати на практиці, особливо в умовах кризового стану економічної сис­теми, коли господарські зв'язки підприємства, що існували ра­ніше, порушені і відбувається процес налагодження ним нових зв'язків з партнерами, зацікавленими у достатній фінансовій стійкості.

Показники фінансової стійкості за цього підходу характери­зують стан і структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття.

Склад, суть та алгоритм розрахунку кожного з показників фі­нансової стійкості при використанні інтегрального підходу наве­дено в табл. 8.7.

Цей підхід цікавий тим, що на відміну від усіх охарактеризова­них вище, у процесі його здійснення кожний з показників розгляда­ється у взаємозв'язку з іншими показниками. Крім того, для загаль­ної оцінки фінансового стану за цим підходом використовують узагальнюючий показник зміни фінансової стійкості підприємства

де К1, К0 — коефіцієнт довгострокового залучення коштів у звітному та попередньому періодах; 31, 30 — коефіцієнт за­безпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами у звітному та попередньому періодах; Кзс1, Кзс2 — коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів у звітному та попе­редньому періодах; Крв1, Крв2 — коефіцієнт реальної вартості майна; Кпа1, Кпа2 —коефіцієнт постійного активу.

Критерії оцінки цього показника такі:

якщо Ф_с > 0, то це свідчить про збільшення фінансової стійко­сті підприємства;

якщо Ф_с < 0, то це свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства.

Отже, велика кількість підходів до визначення фінансової стійкості підприємства свідчить про багатогранність цього по­няття.

Фінансова стійкість — це спроможність підприємства забез­печувати пропорційний розвиток при збереженні достатнього рів­ня плато- та кредитоспроможності.

У зв'язку з цим вважаємо цікавим дослідження, яке грунтуєть­ся на інтегрованому поєднанні двох підходів:

1. З використанням узагальнюючого показника зміни фінансо­вої стійкості підприємства (Ф_с), що дає змогу оцінити загальну динаміку фінансового стану та зміни фінансової стійкості під­приємства потягом певного періоду часу;

2. Підходу, в основні якого покладено виділення чотирьох ти­пів поточної фінансової стійкості (абсолютна та нормальна фі­нансова стійкість, нестійкий і кризовий фінансовий стан підпри­ємства). За допомогою такого підходу можна визначити, до якого саме типу належать певні підприємства, а також зробити прогно­стичні розрахунки щодо перспектив розвитку підприємств у разі зміни фінансової стійкості.