Тема 12. Лізинг

Основні питання:

1. Суть лізингової діяльності.

2. Види і форми лізингу.

3. Правові аспекти й економічні основи лізингової діяльності.

4. Механізм розрахунку лізингових платежів.

5. Досвід організації лізингових операцій в Україні.

Література: 1- с.341-379; 3-с.83-88; 4-с. 122-152; 6-с. 224-230.

В умовах переходу до ринкових відносин, коли в розвитку економіки посилюється дія чинника невизначеності, особливий інтерес викликають нетрадиційні форми господарювання. До їх числа належить оренда.

Серед чинників конкурентоспроможності лізингових послуг можна виділити наступні:

1) цінові чинники;

2) чинники, пов’язані з якістю;

3) інші чинники.

Закон України «Про лізинг», прийнятий 13 січня 1998 p., визначає поняття лізингу, а також загальні правові й економічні принципи його здійснення в Україні.

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка направлена на інвестування власних або залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на певний термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця або отримується ним у власність за дорученням і згодою з лізингоотримувачем у відповідного продавця за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, зокрема продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо).

Об’єктами лізингу не можуть бути:

1) об’єкти оренди державного майна, визначені в ст. 4 Закону України «Про оренду державного майна»;

2) земельні ділянки та інші природні об’єкти.

У лізинговій операції, як правило, беруть участь три сторони:

1) лізингодавец;.

2) лізингоотримувач;

3) продавець лізингового майна.

Законом України «Про лізинг» встановлені наступні види лізингу:

1. Фінансовий лізинг.

2. Оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоотримувач за своїм замовленням одержує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, що менший від терміну, протягом якого амортизується 90% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Фінансовий лізинг - найбільш поширений вид лізингу, що передбачає здачу об’єктів в оренду на тривалий термін і повне або майже повне відшкодування їх вартості за період використання. Після закінчення терміну дії договору користувач може придбати майно у власність, відновити угоду на пільгових умовах або припинити відносини. Фінансовий лізинг не передбачає сервісного обслуговування майна лізингодавцем, не допускається дострокового припинення договору.

Оперативний лізинг характеризується тим, що витрати лізингодавця, пов’язані з придбанням майна, що здається в лізинг, не окупаються повністю протягом первинного терміну лізингу.

Оперативний лізинг використовується звичайно в тих випадках, коли лізингоотримувач готовий швидше виплачувати вищі лізингові платежі, ніж нести ризик, пов’язаний з володінням майном. Цей вид лізингу застосовується в тих випадках, коли передбачуваний термін використання устаткування, що орендується, менше терміну фізичного його зносу, а також при використанні устаткування, що вимагає спеціального технічного обслуговування.

У міжнародній практиці розрізняють три основні види лізингу:

1. Довгостроковий (фінансовий) - з наданням устаткування на термін 3-5 років і більше (за деякими видами до 15-20 років), одержав назву «лізинг».

2. Середньостроковий - термін від 1 до 5 років, одержав назву «хайринг».

3. Короткостроковий - від декількох годин, днів, місяців до одного року, одержав назву «рейтинг».

Форми середньострокового і короткострокового лізингу знайшли вираження в оперативному лізингу.

Прямий лізинг має місце в тому випадку, якщо виробник устаткування самостійно здає його в оренду без посередництва лізингової компанії. Для здійснення таких лізингових операцій підприємства-виробники устаткування створюють у своїй структурі спеціальний підрозділ маркетингової служби. Робота без посередників спрощує механізм операції і знижує витрати на її проведення, дозволяє товаровиробнику одержувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції.

Непрямий лізинг - це передача майна в лізинг через посередників. Посередник, він же лізингодавець, спочатку фінансує покупку продукції виробника і поставляє її лізингоотримувачу, а потім періодично одержує лізингові платежі від нього. У непрямому лізингу бере участь як мінімум три особи -постачальник, лізингова компанія і лізингоотримувач. Він може бути і багатостороннім. При такому лізингу в договорі може бути передбачено, що у разі тимчасової неплатоспроможності або банкрутства посередника лізингові платежі повинні надходити до основного лізингодавця. Подібні форми договору на лізинг носять назву «сублізинг».

Поворотний лізинг - є різновидом двосторонньої операції. Підприємство (майбутній лізингоотримувач) має устаткування, але йому не вистачає засобів для виробничої діяльності. Тоді підприємство знаходить лізингову компанію і продає їй своє устаткування, а остання, в свою чергу, здає у лізинг устаткування цьому ж підприємству. Не виключена можливість подальшого викупу майна і відновлення права власності на нього. При формі поворотного лізингу в оренду можуть здаватися і цілі підприємства, а постачальник і лізингоотримувач є однією і тією ж особою.

Лізинг постачальнику відрізняється від поворотного лізингу тим, що постачальник устаткування хоч і виступає в ролі продавця і лізингоотримувача одночасно, але не є користувачем майна, яке він обов’язкове віддає в сублізинг третій особі. За такою схемою виробники устаткування самостійно займаються фінансовим лізингом, не вдаючись до послуг професійних посередників.

Компенсаційний лізинг - передбачає, що в рахунок лізингових платежів лізингоотримувач поставляє лізингодавцю продукцію, що вироблена на орендованому устаткуванні, в обумовлених розмірах.

При чистому лізингу - все обслуговування майна бере не себе лізингоотримувач. Ця форма є найбільш поширеною.

Лізинг з обслуговуванням - припускає обов’язкове технічне обслуговування устаткування, його ремонт, страхування та інші операції з боку лізингодавця, що входить в орендну платню.

Роздільний лізинг або лізинг з додатковим залученням коштів. Це найбільш складний різновид лізингу - коли лізингодавець бере позику у одного або декількох кредиторів, користуючись при цьому всіма податковими пільгами, які розраховуються з повної вартості майна. Позичальник - лізингодавець не є відповідальним перед кредиторами за повернення позики, вона погашається з сум лізингових платежів. Тому лізингодавець оформляє на користь кредитора заставу на майно з погашення позики і поступається йому правами на отримання лізингових платежів у рахунок погашення позики. Таким чином, основний ризик щодо операції несуть кредитори, а забезпеченням повернення позики служать тільки лізингові платежі та майно, що здається в лізинг. Лізингодавець, окрім звичайного доходу, одержує винагороду за організацію фінансування.

Груповий (акціонерний) лізинг означає, що як лізингодавець виступає група учасників (акціонерів). Вони фундирували спеціальну корпорацію і призначають довірену особу, яка здійснює надалі всі необхідні операції щодо лізингових відносин. Застосовується ця форма лізингу при великих операціях (літаки, судна, космічні об’єкти).

Генеральний лізинг припускає, що лізингоотримувач у рамках загальної угоди може оформити «лізингову» лінію, за якою він у разі необхідності одержує додаткове устаткування без укладення щоразу нового контракту.

Револьверний лізинг або лізинг з послідовною заміною майна використовується в тих випадках, коли лізингоотримувачу за технологією послідовно потрібні різні види устаткування. При цій формі лізингу лізингоотримувач набуває права після закінчення певного терміну обміняти устаткування, що орендується, на інший його вид.

Міжнародний лізинг - має декілька модифікацій:

1) прямий експортний лізинг;

2) прямий імпортний лізинг;

3) транзитний (непрямий) лізинг.

Відносини лізингодавця, лізингоотримувача та постачальника обумовлюють специфіку правового регулювання лізингу. Особлива увага в договорах приділяється формулюванню взаємних прав і обов’язків сторін. На практиці операція фінансового лізингу може бути оформлена як двома, так і одним документом, що зв’язує всіх його учасників. Взаємовідносини між постачальником і лізингодавцем (лізинговою фірмою), як правило, не створюють труднощів з точки зору їх правового регулювання (оскільки вони побудовані на договорі про купівлю-продаж).

Договір лізингу полягає у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоотримувача, продавця об’єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоотримувачем. Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі.

При проведенні операції важливо точно визначити розміри лізингових платежів з урахуванням реалізації різних форм оренди. На практиці розрахунок лізингових платежів здійснюється з використанням різних підходів і варіантів.

Еволюція економічних відносин в Україні дозволяє на сучасному етапі розвитку включити в систему господарювання нові інструменти, найбільшою мірою відповідні умовам, що склалися. Одним з таких інструментів і для українських підприємців є лізинг. Саме він на даному етапі є однією з не багатьох реальних можливостей отримання іноземних інвестицій у вигляді сучасного виробничого устаткування. Потреба в ньому велика - у дослідженні, проведеному. Проте впровадження лізингової діяльності в Україні є складною проблемою. Перш за все, це пов’язано з тим, що в Україні дуже довго була відсутня приватна власність на основні засоби виробництва.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте зміст лізингу як ефективної форми оренди та збуту готової продукції.

2. Які причини викликали появу лізингу в країнах з розвиненою ринковою економікою?

3. Перерахуйте основні форми лізингу.

4. Вкажіть переваги лізингу для його учасників.

5. Розкрийте механізм лізингової операції з ілюстрацією лізингової взаємодії основних учасників орендного договору.

6. Наведіть основні формули розрахунку лізингових платежів.