- •Київ нухт 2010
- •Анотація
- •1. Принципи управління як основа управлінських рішень
- •2. Сутність та функціональна наповненість управлінського рішення
- •3. Види управлінських рішень
- •4. Вимоги, що висуваються до управлінських рішень
- •Тема 2. Системний аналіз управлінських проблем
- •2.1. Поняття системного аналізу та передумови його застосування при вирішенні управлінських проблем
- •2.2 Процес системного аналізу управлінських проблем
- •2.3. Особливості застосування системного аналізу при вирішенні управлінських проблем (методичні прийоми і способи)
- •1. Поняття системного аналізу та передумови його застосування при вирішенні управлінських проблем
- •2. Процес системного аналізу управлінських проблем
- •3. Особливості застосування системного аналізі при вирішенні управлінських проблем (методичні прийоми і способи)
- •Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень
- •1. Теорія рішень
- •2. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінських рішень
- •3. Методи та способи прийняття управлінських рішень
- •4. Моделювання при прийнятті управлінських рішень: поняття та підходи
- •5. Мистецтво прийняття управлінських рішень: нестандартні підходи
- •Тема 4. Програмно-цільовий підхід до прийняття управлінських рішень
- •1. Зміст програмно-цільового управління
- •2. Поняття програми та її основні характеристики
- •3. Оцінка ефективності комплексних програм
- •1. Зміст програмно-цільового управління
- •2. Поняття програми та її основні характеристики
- •3. Оцінка ефективності комплексних програм
- •Тема 5. Аналіз варіантів і підготовка проектів управлінських рішень
- •1. Процес підготовки і прийняття рішень
- •2. Контроль виконання управлінського рішення
- •3. Етика в прийнятті управлінських рішень
- •1. Процес підготовки і прийняття рішень
- •2. Контроль виконання управлінського рішення
- •3. Етика в прийнятті управлінських рішень
- •Тема 6. Моделі розв’язання проблем беззбитковості
- •1.Теоретичні основи аналізу беззбиткового виробництва.
- •2.Методика проведення аналізу беззбитковості
- •3. Напрями застосування аналізу беззбитковості
- •Методика проведення аналізу беззбитковості
- •Напрями застосування аналізу беззбитковості
- •Тема 7. Аналіз вигід і витрат
- •1. Модель аналізу вигід і витрат
- •2. Визначення коректних варіантів вибору
- •3. Вимірювання та оцінювання вигід і витрат
- •1. Модель аналізу вигід і витрат
- •2. Визначення коректних варіантів вибору
- •3. Вимірювання та оцінювання вигід і витрат
- •Тема 8. Методи прийняття рішень в умовах ризику
- •1. Термінологічні аспекти ризикології
- •2. Врахування ризику при прийнятті управлінських рішень
- •2.2. Прийняття рішень в умовах відсутності повторюваності подій
- •3. Способи зниження економічного ризику
- •Рішення про зниження ступеня ризику
- •Тема 9. Моделі і методи аналізу інвестицій в основні засоби
- •1. Основи аналізу інвестицій в основні засоби
- •2. Основні моделі та методи аналізу інвестицій в основні засоби
- •1. Основи аналізу інвестицій в основні засоби
- •2. Основні моделі та методи аналізу інвестицій в основні засоби
- •Інформація про грошові доходи
- •Тема 10. Методи та моделі аналізу фінансових інвестицій
- •1. Поняття та особливості здійснення фінансових інвестицій
- •2. Основні форми фінансового інвестування
- •3. Модель формування політики управління фінансовими інвестиціями
- •4. Основні критерії аналізу фінансових інвестицій
- •5. Методи аналізу фінансових інвестицій
- •Тема 11. Ситуаційний аналіз при прийнятті управлінських рішень
- •1. Аналіз ситуації господарюючого суб’єкта
- •Swot – аналіз
- •3. Стратегічний вартісний аналіз
- •4. Оцінка конкурентної позиції
- •Тема 12. Моделі та методи управління матеріальними запасами
- •1. Поняття та мета управління матеріальними запасами
- •2. Завдання аналізу використання матеріальних запасів
- •3. Моделі управління матеріальними запасами
- •4. Нормування як метод оптимізації матеріальних запасів
- •5. Системи контролю матеріальних запасів
- •Тема 13. Моделі фінансового управління
- •1. Поняття фінансового управління, його методи та завдання
- •2. Фінансова модель підприємств
- •3. Математичне моделювання в управлінні фінансовою діяльністю підприємства
- •4. Стратегія управління фінансовою стійкістю
- •5. Удосконалення фінансового управління
- •Тема 14. Методи прийняття стратегічних управлінських рішень
- •1. Стратегічний аналіз як основа прийняття стратегічних
- •2. Переваги стратегічного підходу до управління
- •3. Процес прийняття стратегічних рішень
- •1. Стратегічний аналіз як основа прийняття стратегічних управлінських рішень
- •2. Переваги стратегічного підходу до управління
- •3. Процес прийняття стратегічних рішень
- •Тема 15. Методи прийняття рішень у прогнозуванні розвитку підприємств
- •1. Методи прийняття рішень щодо прогнозування розвитку підприємства
- •2. Моделі прийняття рішень прогнозування розвитку підприємств
- •3. Прогнозування на основі пропорційних залежностей
- •4. Прогнозування фінансової діяльності
- •5. Оцінка ефективності моделей прогнозування
- •Література
- •Навчальне видання Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті конспект лекцій
2. Контроль виконання управлінського рішення
Можна виділити й інші функції, які вирішуються за допомогою контролю виконання.
Функції контролю за виконанням прийнятих рішень:
Діагностична функція – головна, ведуча функція контролю. Хто б не перевіряв, які б завдання не ставились, у будь-якому випадку спочатку потрібно чітко уявити собі істинний стан справ, тобто поставити діагноз.
Орієнтуюча функція проявляється в тому, що ті питання, які частіше контролюються керівником, ніби самі собою набувають особливого значення у свідомості виконавців, направляють їх зусилля в першу чергу на об'єкт підвищеної уваги керівника. Питання, які випадають із поля зору керівника, не вирішуються підлеглими.
Стимулююча функція близька до орієнтуючої, але з нею не співпадає. Якщо орієнтуюча функція контролю при вмілому керівництві тримає в полі зору роботу, то стимулююча націлена на виконання і залучення до процесу праці всіх невикористаних резервів і в першу чергу резервів людського фактору.
Без функції зворотнього зв'язку, яка забезпечує надходження інформації до керівництва про хід виконання поставлених завдань, керівники не зможуть здійснювати управління та вплив на хід робіт.
Виховна (педагогічна) функція. Контроль, якщо він побудований вміло, породжує у виконавців бажання до добросовісної праці.
Коригуюча функція пов'язана з тими уточненнями, які вносяться в рішення на основі матеріалів контролю. Тут складається складна психологічна ситуація: керівник вважає, що він перевіряє роботу підлеглого, а насправді працівник вже перевірив на практиці ефективність рішення керівника. Одним словом, контроль вже здійснився, причому за самим надійним критерієм – у відповідності рішення на практиці.
В практиці управління організацією застосовуються такі різновиди контролю:
попередній – передує прийняттю кінцевого рішення. Його ціль – надати глибоке обґрунтування рішенню, що приймається;
поточний – з його допомогою вносяться корективи в процес виконання прийнятих рішень;
наступний – служить для перевірки ефективності прийняття рішень.
Таким чином, контроль є об'єктивною необхідністю, так як навіть найоптимальніші плани не можуть бути реалізовані, якщо вони не будуть доведені до виконавців і за їх виконанням не буде налагоджений постійний контроль.
3. Етика в прийнятті управлінських рішень
Етичний бік прийняття управлінських рішень є важливим для тих, хто їх приймає. З одного боку, підприємства зазнають усе більшого тиску з боку засобів масової інформації, уряду та громадської думки і змушені відповідати за свої дії і виправдовувати свої рішення.
З іншого боку, сьогодні багато працівників мають набагато ширше коло повноважень, ніж раніше, зникли традиційні обмеження та засоби контролю, а на зміну їм прийшла самостійність. В результаті, моральне обличчя підприємства дедалі більше визначається особистими якостями окремого працівника.
Управлінці відчувають все більший тиск, оскільки їх спонукають досягати поставлених цілей будь-якими засобами. А балансувати свої дії між етичним та економічним полюсами – досить складно.
Єдиним виходом із ситуації є пошук шляхів перетворення етики на ключову цінність підприємства, якій надається пріоритет у процесі прийняття рішень.
Ділова етика – містить проблему у своєму предметі, оскільки загальні цілі етики весь час змінюються. Раніше керівництво підприємств вважало, що беззаперечним арбітром у питаннях етики є закон, сьогодні ж стверджувати, що етичним є будь-який вчинок керівництва, який є законним – ризиковане.
Жоден відповідальний керівник не повинен свідомо порушувати закон. В іншому випадку до нього слід застосовувати найжорсткіші заходи покарання. Проте кількість рішень, що, не дивлячись на свою законність, мають ще й моральний чи етичний аспекти весь час зростає. Вони утворюють "зони етичної невизначеності".
Неетичні рішення трапляються лише тому, що ці невідомі території недостатньо досліджені управлінцями. Часто сама обстановка на підприємстві не спонукає до відкритого обговорення етичних питань. А в багатьох випадках відкритість взаємовідносин у компанії вважають просто небезпечною, що в результаті може призвести до порушення закону.
Сьогодні етичні проблеми виникають у зв'язку з широким спектром явищ (і не лише перерахованих нижче), зокрема: шахрайством, проблемами охорони довкілля, конкуренцією, оплатою праці менеджерів, незаконний збут (махінації), рекламою, здоров'ям та безпекою, зниженням платні, подарунками та проведенням дозвілля в деяких фірмах, ціновою політикою (картелі), спонсорством (тютюнові компанії), постачальниками (запізнення оплати), експортом (до країн з неприйнятними режимами правління), імпортом (з країн, що використовують дитячу працю), науково-дослідницькою діяльністю
Визначити "золоту середину" при прийнятті рішень керівнику допомагає врахування його особистісних характеристик, які можуть бути як позитивними, так і негативними (табл. 5.1). У сфері управління підприємством кожне рішення має етичний чи моральний вимір, що зумовлює необхідність створення всередині компанії певного етичного клімату, в якому б відбувався процес прийняття рішень. Для забезпечення урахування етичних питань при прийнятті рішень вище керівництво кожного з підприємств – це стосується також громадських та некомерційних організацій – зобов’язане зробити низку практичних кроків з метою створення та забезпечення функціонування етичної основи прийняття рішень.
Багато підприємств мають розроблені етичні кодекси та інструкції, що спрямовують прийняття рішень у складних ситуаціях. Формальний етичний кодекс може служити наступними цілям:
Таблиця 5.1
. Позитивні та негативні якості керівника
Якості керівника |
|
Позитивні |
Негативні |
Стриманість (не розгублюються навіть у кризовій ситуації) |
Самовдоволеність, зверхність |
Апатія (брак бажання) |
|
Енергійність |
Анархія (брак дисципліни) |
Значний досвід |
Слабка довіра до себе (брак впевненості) |
Достатня освіта та підготовка |
Нездатність уповноважити (брак довіри до інших) |
Компетентність |
Нечесність |
Здатність до компромісів |
Халатність |
Авторитет |
Персональні упередження, забобони, паніка |
Відповідальність |
Брак дієвості чи наполегливості |
- спрямовує менеджерів та працівників, при прийнятті рішень, на основі аналізу цінностей;
- формально зобов'язує працівників зважати на етичні аспекти рішень, які вони приймають. У такий спосіб співробітники знають, що вони мають формальний обов'язок оцінити наслідки своїх рішень, а також рішень інших для всього підприємства з точки зору етики.
- підґрунтя для дискусій з питань етичної поведінки. Такі дискусії – нагода дослідити зони етичної невизначеності, що турбують співробітників підприємства.
Американська освітня організація Центр етичних ресурсів пропонує наступні кроки у напрямі розробки кожною з організацій власної етичної програми:
1) формулювання бачення майбутнього;
2) визначення базових цінностей;
3) розробка корпоративного етичного кодексу;
4) створення служби або призначення працівника з питань етики;
5) створення команди (комітету) оперативного вирішення етичних питань;
6) розробка стратегії етичного спілкування;
7) проведення тренінгів з етики;
8) створення "гарячої" телефонної лінії етичної допомоги;
9) розробка системи оцінок та нагород;
10) створення систем контролю та реєстрації даних;
11) проведення періодичних оцінювань;
12) запровадження етичного стилю керівництва.
Якщо така програма є надмірною, можна застосовувати мінімальний обсяг заходів:
- намітити чіткий зразок етичних стосунків;
- розробити етичний кодекс;
- контролювати та обговорювати етичні проблеми;
- визначати найбільш етичних працівників;
- забезпечити надійні канали надходження інформації щодо наявних етичних проблем;
- підтримувати етичний клімат за допомогою тренінгів.
Розробка етичного кодексу є частковим захистом від неетичних рішень, цей письмовий документ дозволяє при потребі звернутися до нього і апелювати, надає працівникам необхідні їм орієнтири. Окрім того, наявність такого кодексу виправдовує винесення суперечливих питань поза межі конкретної робочої групи на рівень підприємства, у випадку, якщо працівник не може вирішити сумнівних моментів зі своїм безпосереднім керівником. А той, від кого залежить прийняття рішення, знатиме, що пізніше його можуть спитати, як той чи інший його вчинок узгоджується з принципами, визначеними в кодексі.
З кодексом ознайомлюється кожен співробітник. Регулярні обговорення його пунктів значною мірою допомагають доповнити кодекс та дослідити зони етичної невизначеності.
Більшість управлінців мають сильне бажання діяти етично, проте їм бракує підготовки та допомоги, у належному вирішенні етичних дилем в процесі прийняття рішень. В даному випадку їм стане у пригоді етичний тренінг. Краще зрозуміти етичні аспекти рішень можна практикуючись в рольових іграх, в яких група менеджерів та працівників обговорює та аналізує гіпотетичні ситуації.
Міцність етичної основи для прийняття рішення на кожному підприємстві залежить від вміння менеджерів відрізняти правильні вчинки від неправильних. Більшість людей легко розрізняють біле та чорне, але проти зони сірого, невизначеного кольору вже спричиняють проблеми. Одним із виходів з такої ситуації є спонукання груп менеджерів та працівників до дискусії про етичні аспекти рішень.