1.3. Закони функціонування та розвитку організації

Сталі та незаперечні норми управління організаціями, які використовуються в управлінській діяльності називають законами менеджменту.

Закони та закономірності менеджменту відображають об’єктивні й достатньо стійкі зв’язки та взаємодії елементів системи в просторі (в структурах) й у часі (процесах, явищах). Умовно вони поділяються на дві групи (табл. 3.1):

♦  які виявляються в статиці (структурах);

♦  які виявляються в динаміці (процесах).

Таблиця 3.1

Перелік і короткий зміст законів організації

Назва	Короткий зміст
1. Закони організації, які виявляються переважно в статистиці (структурах)
Закон композиції	Відображає необхідність погодження цілей організації: вони повинні бути спрямовані на підтримку основної мети більш загального характеру.
Закон пропорційності	Відображає необхідність співвідношення між частинами цілого, а також їх відповідальність або залежність.
Закон найменших	Структурна стійкість цілого визначається найменшою стійкістю окремих складових цього цілого.
2. Закони організації, які виявляються у динаміці
Закон онтогенезу	Вивчає, що кожна організація проходить у своєму розвитку наступні фази життєвого циклу: становлення, розквіт, згасання.
Закони синергії	Сума цілого не дорівнює арифметичній сумі кожного із його складових елементів (компонентів).
Закон інформованості – впорядкованості	Стверджується, що в організаційному цілому не може бути більшого порядку, ніж в упорядкованій інформації.
Закон єдності аналізу і синтезу	Процеси аналізу (тобто роз’єднання, диференціації тощо) доповнюються синтезом (тобто протилежними процесами об’єднання, інтеграції). Спочатку виконується аналіз, а потім - синтез.
Закон самозбереження	Будь-яка реальна фізична (організована) система прагне зберегти саму себе як цілісне утворення й більш економно витрачати свій ресурс.

1.3.1. Закони функціонування організації Закон композиції

Закон композиції відображає необхідність узгодження цілей організації: вони повинні бути направлені на підтримку основної цілі більш загального характеру.

Своє відношення до проблем реалізації цього закону Г. Эмерсон [12, с. 75] виразив таким чином: «Якби могли об'єднати всі цілі і ідеали, надихаючі організацію зверху донизу, зібрати їх таким образом, щоб всі вони діяли в одному і тому ж напрямі, то результати вийшли б колосальні. Але оскільки на ділі всі вони тягнуть в різні боки, рівнодіюча часто виявляється дуже слабою, а іноді і просто негативною». З цього слідує, що в цілеспрямованих системах є:

а) проблема визначення загальної цілі;

б) проблема багатьох цілей;

в) проблема узгодження багатьох цілей .

Слід зазначити, що в явному і безперечному значенні поняття цілі застосовано тільки до соціальних систем. Технічні системи є цілеспрямованими лише постільки, оскільки їх призначення і оптимальний режим функціонування визначено і закладено в них людиною. Навпаки, біологічні системи мають як би внутрішню ціль свого розвитку.

При всіх відмінностях в характері цілей технічних, біологічних і соціальних систем з повною упевненістю можна говорити про закон композиції як про загальний закон для організаційних систем будь-якої природи.

Проте є і такі системи, цілі яких або невідомі, або не існують взагалі. В таких умовах використовування цілеспрямованого підходу виглядає штучним.

Дія закону композиції розповсюджується на системи, які можна назвати цілеспрямованими. Цілеспрямованій системі небайдуже, в якому стані вона знаходиться. Серед всіх можливих станів існують менш переважні, більш переважні, нарешті, найпереважніші. Система так чи інакше прагне деякої доцільної поведінки, яка припускає досягнення найпереважнішого стану.

Як вже наголошувалося, цілі технічних систем цілком і повністю визначаються людиною. Цілі біологічних систем можна сформулювати як цілі збереження (виживання) вигляду. Вона (ціль) забезпечується реалізацією двох основних подцелей — самозбереження і продовження роду. Цілі соціальних систем трансформувалися залежно від тих організаційних концепцій, які послідовно визначали корпорацію як машину, як організм і як систему. Цільовою функцією організацій-машин є обслуговування їх творців, забезпечення їх адекватною віддачею на вкладені час і гроші. Тому головною, якщо не єдиною, ціллю подібних організацій є прибуток.

За наявності ієрархії систем їх цілі можуть бути також ієрархічно є впорядкований (рис. 1.1). Цілі систем високого рівня називатимемо цілями вищого рівня, цілі систем низького рівня — відповідно цілями низького рівня.

Рис. 1.1. Просте дерево цілей [8, с. 90]

Особливість ієрархічної побудови цілей в організації полягає в том, що, по-перше, цілі більш високого рівня завжди носять більш широкий характер і мають більш довгостроковий часовий інтервал досягнення. По-друге, цілі більш низького рівня виступають свого роду засобами для досягнення цілей більш високого рівня.

Як бачимо, ієрархія цілей в організації грає дуже важливу роль, оскільки вона встановлює структуру організації і забезпечує орієнтацію діяльності всіх структурних елементів організації на досягнення цілей верхнього рівня. Якщо ієрархія цілей побудована правильно, то кожний підрозділ, досягаючи своїх цілей, вносить необхідний внесок в діяльність організації по досягненню нею цілей організації в цілому.