2.3.1 Початкова тріада понять програмування
При пізнанні сутності програм та програмування ми повинні перш за все виходити з єдності трьох визначень їх понять: одиничності, особливості та (все)загальності. Цим категоріям відповідають такі моменти розгляду досліджуваного предмета, як елемент, частина та ціле. Зрозуміло, що сфера програмування належить до такої цілісності, як людство (суспільство). Але це занадто багата цілісність. Вона містить такі особливості, як сфери освіти, охорони здоров’я, оборони тощо. Серед цих особливих сфер є і сфера практичної діяльності, яка пов’язана з програмами та програмуванням. Назвемо її сферою інформатизації. Це занадто широкий термін, але і більш вузький термін важко вказати. Тому згідно з принциом програмологічної проекції будемо як всезагальне для теорії програмування брати цю сферу.
Таким чином, сфера інформатизації відноситься до практики. Що ж стосується теорії, то будемо (як уже зазначалося) виокремлювати три рівні (рис. 2.2):
філософський, на якому визначаються категорії,
науковий, на якому визначаються (загально- та спеціально-) наукові поняття,
формальний, на якому визначаються формальні поняття.
Рисунок 2.2. Сфера інформатизації як особлива сфера суспільства
Розвиток понять програмування почнемо з найвищого (філософського) рівня. На цьому рівні основним є категорії суб’єкта та об’єкта. Оскільки ми говоримо про орієнтацію на практику, то будемо розглядати категорію суб’єкта у праксеологічному (діяльнісному) аспекті. Діяльність суб’єкта має бути цілеспрямованою. Тобто, ціль є антитезою суб’єкта. Їх синтезом є категорія засіб. Таким чином, отримано першу тріаду: суб’єкт – ціль – засіб. Розвиваючи далі цю тріаду отримуємо ще дві категорії – використання засобів та створення засобів. Отримуємо пентаду: суб’єкт – ціль – засіб – використання засобів – створення засобів.
Переходимо тепер до наукового рівня розгляду. Тут найважливішим чинником буде поняття користувача (його елементами будуть конкретні користувачі). Саме це поняття – користувача – і є початковим пунктом розвитку. А що можна назвати його діалектичним запереченням? Користувачу (як і людині в цілому) протистоїть зовнішній світ, той світ, у якому людина існує, який вона сприймає, перш за все, як сукупність проблем, що потребують розв'язку. Тому можна вважати, що ціллю користувача є розв’язок певної проблеми. Згідно з тріадою розвитку наступний крок приведе до поняття, яке є синтезом понять користувача і проблема і яке може також розглядатися як розвиток користувача. Це – розв'язок проблеми. Цей розв’язок, враховуючи принцип програмологічної проекції, слід конкретизувати стосовно області програмування. У цій області розв'язком вважається програма (яка повинна допомогти користувачу розв’язати його проблему). Точніше кажучи, нас цікавить програмний розв'язок. Цей розв’язок з’являється саме як програма, як план. Тут можна навести слова К.Маркса про те, що найгірший архітектор відрізняється від бджоли тим, що попередньо має ідеальний образ, план. Таким чином, отримали першу тріаду основних понять програмування. Тут користувач – теза, проблема – антитеза, програма – синтез.
Ця тріада вперше вводить термін «програма», і саме ця тріада задає умови існування і ціль (мету) програм. Тому цю тріаду доцільно назвати тріадою цільового призначення програм. Мета програм полягає у тому, що вони є засобами розв’язку певних проблем користувача.
У цій тріаді розвитку можна також говорити про аналогії між введеними поняттями і такими категоріями гносеології, як «суб'єкт – мета (ціль) – засіб». Інакше кажучи, можна говорити про те, що поняття користувача, проблеми та програми є програмологічними проекціями відповідно до категорій суб’єкта, цілі та засобу.
Рисунок 2.3. Тріада цільового призначення програм
Відзначимо, що введенням понять користувача, проблеми та програми не вичерпується розвиток понять програмування. Дуже важливо, що введені поняття пов’язані низкою співвідношень. Дійсно, розглянемо користувача та його проблеми. Серед них він повинен у першу чергу вирішувати ті проблеми, які є важливими для нього. Використовуючи традиційний для наукових досліджень термін «актуальний», будемо говорити, що основним відношенням між користувачем та проблемами є відношення актуальності (проблеми для користувача).
Далі розглянемо, який зв’язок між проблемами та програмами. Якщо користувач обрав для розв’язку актуальну для нього проблему, то йому бажано мати програму, яка найбільш відповідним чином (найбільш адекватно) розв’язує цю проблему. Тому поняття проблеми і програми пов’язані відношенням адекватності (відповідності, правильності програми для розв’язку проблеми).
Поняття користувача і проблеми пов’язує відношення прагматичності (від грецького pragma – діло, дія). Відмітимо, що назва цього відношення має і певну епістемологічну обґрунтованість: «користувач» походить від «користуватися», «діяти».
Сформульовані відношення відображено на рис. 2.3. Ці відношення є основними. Але крім них, є ще інші відношення, які ми зараз не розглядаємо як суттєві.
Тепер слід зробити наступний крок розвитку. Цей наступний крок полягає в розкритті відношення прагматичності.